Постанова суду № 754/14516/14-ц від 12.04.2023 про повернення банківських вкладів. На підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2-2322/2015 було видано...

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 754/14516/14-ц

провадження № 61-1407св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

боржник - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк,

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Штрондою Антоном Михайловичем, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року в складі судді: Гринчак О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У серпні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач: ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про повернення банківських вкладів. На підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2-2322/2015 було видано виконавчий лист від 19 листопада 2015 року про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 202 607,61 дол. США.

23 березня 2016 року за вказаним виконавчим документом постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 49483795.

17 жовтня 2016 року постановою про арешт коштів боржника було накладено арешт на всі відкриті рахунки АТ КБ "ПриватБанк", а також на кошти на рахунках в інших банках.

17 жовтня 2016 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все майно АТ КБ "ПриватБанк".

24 листопада 2016 року постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження виконавче провадження № 49483795 було передано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

22 грудня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С. при примусовому виконання виконавчого листа № 2-2322/2015 від 19 листопада 2015 року було виведено виконавче провадження № 49483795 з примусового виконання.

22 листопада 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Відповідно до постанови було припинено чинність арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 17 жовтня 2016 року (ВП № 49483795) та постановою про опис та арешт майна боржника від 03 листопада 2016 року та постановою про арешт майна боржника від 05 грудня 2016 року. Однак арешт коштів боржника, накладений постановою від 17 жовтня 2016 року не скасовувався.

Згодом стягувач ОСОБА_1 звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в результаті якого 02 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 54059254.

23 червня 2017 року виконавче провадження № 54059254 було закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

23 червня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" з відповіді АБ "Південний" № 232-001-27680БТ-2021 дізнався, що на рахунках АТ КБ "ПриватБанк", відкритих в АБ "Південний", діють арешти коштів, зокрема арешт коштів, накладений постановою про арешт від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795, яке перебувало на виконанні в Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

АТ КБ "ПриватБанк" звернувся із заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту коштів, накладеного постановою від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795. Однак станом на 30 серпня 2021 року будь-якої відповіді отримано не було.

Відповідно до постанови від 22 грудня 2016 року виконавче провадження завершене на підставі пункту 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру). Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на день винесення постанови) у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Тому, скаржник зазначає, що арешт на кошти повинен був бути знятий. Крім того, оскільки рішення суду було фактично виконане підстави для дії арешту коштів відсутні, а вказаний арешт перешкоджає АТ КБ "ПриватБанк" розпоряджатись своїми рахунками.

АТ КБ "ПриватБанк" просило:

визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в незнятті арешту від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винести постанову про скасування арешту коштів, накладеного постановою від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року провадження у справі № 754/14516/14-ц за скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач: ОСОБА_1 закрито.

Роз`яснено АТ КБ "ПриватБанк" право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

суд у цій справі враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими саме за правилами адміністративного судочинства слід розглядати справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних видів судочинства (див. постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 і від 19 червня 2019 року у справі № 64/229);

згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом;

аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України та статей 339, 340 ГПК України у редакціях від 03 жовтня 2017 року, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно. Разом з тим ні в ЦПК України, ні в ГПК України не урегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні. При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів;

закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені. Розгляд скарги лише в частині, яка стосується виконання саме рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства, закріпить правову невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження і зобов`язує учасників виконавчого провадження одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність ДВС, виконавця чи приватного виконавця оскаржувати в судах різних юрисдикцій. При цьому порушується єдність зведеного виконавчого провадження, вилучаються окремо виконавчі документи, оскільки вони розглядаються окремо від зведеного виконавчого провадження;

частина п`ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку у вищевказаних постановах, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;

з огляду на те, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, необхідно здійснювати у порядку адміністративного судочинства, скарга АТ КБ Комерційного банку "ПриватБанк" не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції, що за приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, згідно з якими саме за правилами адміністративного судочинства слід розглядати справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних видів судочинства (див. постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 і від 19 червня 2019 року у справі № 64/229);

згідно з постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 17 жовтня 2016 року ВП № 49483795, арешт накладено на кошти АТ КБ "ПриватБанк" у межах суми 282 060,21 дол. США та 104 330,05 грн у зведеному виконавчому провадженні з виконання наказу № 904/9386/14, виданого 08 квітня 2015 господарським судом Дніпропетровської області, та виконавчого листа № 2-2322/2015, виданого 19 листопада 2015 року Деснянським районним судом м. Києва, тобто під час виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій;

статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця. оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;

з огляду на те, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, необхідно здійснювати у порядку адміністративного судочинства, скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аргументи учасників справи

24 січня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Штрондою А. М., на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій просило: оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди зазначили, що в подібних правовідносинах існують висновки Верховного Суду, якими встановлено, що подібні спори повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки питання пов`язане з оскарженням дій державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження. Однак суди не врахували, що банк оскаржує бездіяльність державного виконавця поза межами зведеного виконавчого провадження; Верховний Суд в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду в справі № 186/1062/18 розглянув скаргу після виведення виконавчого провадження зі зведеного в межах цивільного судочинства. Аналогічна ситуація зі скаргою в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду в справі № 186/561/19. У вказаних постановах Верховного Суду були розглянуті скарги в межах цивільної юрисдикції;

при закритті провадження суди вважали, що оскільки арешт накладений в межах зведеного провадження, то скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства. На підтвердження вказаного зазначили висновки, які викладені в позиціях Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими саме за правилами адміністративного судочинства слід розглядати справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних видів судочинства (див. постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах №927/395/13 і № 5028/16/2/2012. від 14 листопада 2018 року у справі №707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 і від 19 червня 2019 року у справі № 64/229).

банк не погоджується з вказаними доводами судів, оскільки було повністю проігноровано той факт, що 22 грудня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С. при примусовому виконання виконавчого листа №2-2322/2015 від 19 листопада 2015 року виведено виконавче провадження №49483795 з примусового виконання про що винесено відповідну постанову. В подальшому виконавче провадження не в зведеному провадженні закрито у зв`язку із поверненням виконавчого документа;

на обґрунтування правомірності подачі скарги саме до суду цивільного представником долучено до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року, згідно якої, зокрема, вбачається, що спірне зведене виконавче провадження роз`єднано і в межах іншого відокремленого провадження державним виконавцем було здійснено зняття арешту з коштів. Оскільки провадження роз`єднано, то скарга повинна розглядатись саме за правилами передбаченими статтею 448 ЦПК України. Питання юрисдикційності справ вже було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 14-19цс18, 20 червня 2018 року в справі № 14-207цс18.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

29 березня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

................

Перейти до повного тексту