Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 604/797/21
провадження № 61-764св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Скиба Віталій Михайлович, на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року у складі судді Сіянко В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
15 січня 2002 року між нею та ОСОБА_3, який діяв в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4., укладено договір дарування вказаного житлового будинку, що знаходився на земельній ділянці площею 0,0715 га, яка рішенням Скалатської міської ради від 10 грудня
2013 року № 753 була безоплатно передана у приватну власність
ОСОБА_2 для його обслуговування.
Зазначала, що рішенням Апеляційного суду Тернопільської області
від 30 грудня 2016 року у справі № 604/337/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_1, задоволено. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області
від 13 жовтня 2016 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу Матійчик А. В., про визнання договору дарування недійсним задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1, укладений 15 січня 2002 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Матійчик А. В., 15 січня 2002 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вказувала, що їй належить на праві власності житловий будинок, а земельна ділянка (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) належить ОСОБА_2 . При цьому підставою прийняття рішення, яким відповідачці було передано у власність оспорювану земельну ділянку, були документи, що підтверджують право власності ОСОБА_7 на житловий будинок, які визнано судом недійсними.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 16649621 від 24 січня 2014 року, видане ОСОБА_2, та припинити її право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Бунт Я. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10228212 від 24 січня 2014 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 ;
- визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, площею 0,0715, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності, видане 24 січня 2014 року ОСОБА_7 на нерухоме майно, індексний номер 16649621, - земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417.
Скасовано рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Тернопільської області Бунт Я. І., індексний номер 10228212 від 24 січня 2014 року, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 30 грудня 2016 року у справі № 604/337/15-ц визнано недійсним договір дарування житлового будинку від 15 січня
2002 року, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та у зв`язку із передачею відповідачці Скалатською міською радою у 2013 році у власність спірної земельної ділянки за цією самою адресою, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, суд вважав, що наявні підстави для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності відповідачки на земельну ділянку.
Позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку є передчасними, оскільки законодавством передбачений інший, окрім судового, порядок передачі земельних ділянок у власність громадян, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0715 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, внесений на підставі рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Тернопільської області Бунт Я. І., індексний номер 10228212
від 24 січня 2014 року.
У решті рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка була передана відповідачці у власність у зв`язку з набуттям нею права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, оскільки цільове призначення цієї ділянки саме для обслуговування вказаного житлового будинку. Враховуючи те, що договір дарування житлового будинку на користь відповідачки рішенням Апеляційного суду Тернопільської
області від 30 грудня 2016 року визнано недійсним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку та державної реєстрації права власності на присадибну земельну ділянку вказаного житлового будинку.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, послався на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію речових прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому апеляційний суд вважав, що належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року в частині позовних вимог про визнання за
ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Скиба В. М., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким
в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року в частині позовних вимог про визнання за
ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому й в касаційному порядку не переглядається.
Надходження справи до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що позивачка уже зверталася до суду з таким позовом і відповідно, з такими обґрунтуваннями, та не закрили провадження у справі.
Так, 03 липня 2020 року рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2020 року у справі № 604/10/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації, Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Однак постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 липня
2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому апеляційний суд зазначив, що даний спосіб захисту є неефективний.
Вказує, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Таким чином, для скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу на підставі якого було видано вказане свідоцтво. Зазначене кореспондується з практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17,
від 05 лютого 2020 року у справі № 904/750/19, від 06 травня 2020 року
у справі № 120/4617/18-а, від 27 травня 2020 року у справі № 442/2771/17 (провадження № 61-38011св18), від 16 вересня 2020 року № 278/657/18 (провадження № 61-1327св19).
Вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є окремою та самостійною підставою для скасування рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, внесений на підставі рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Тернопільської області Бунт Я. І., індексний номер 10228212 від 24 січня 2014 року, не заявляла.
Вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема не вирішено питання щодо залучення ОСОБА_3 як співвідповідача у цій справі, оскільки саме останній виступав в інтересах ОСОБА_2 у правовідносинах щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку та здійснював дії щодо фактичної реєстрації цієї земельної ділянки за ОСОБА_2 .
Враховуючи, що право власності на житловий будинок до позивача ОСОБА_1 перейшло 30 грудня 2016 року, то з цього моменту вона дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, однак не зверталася з позовом до суду, а тому пропустила встановлену законом позовну давність на звернення до суду.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Скиба В. М., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, що регулює правовідносини щодо визнання права власності в порядку передбаченому статтею 120 ЗК України, у випадку, коли право власності набуто шляхом приватизації земельної ділянки відповідачем, при цьому право власності на земельну ділянку за позивачем зареєстровано не було (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 січня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик А. В., зареєстрований у реєстрі за № 59.
Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 подарувала, а
ОСОБА_3 прийняв у дар на ім`я ОСОБА_4. житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 56,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Підволочиською державною нотаріальною конторою 23 липня 1993 року, у реєстрі № 1541, зареєстрований у Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації 09 листопада 1993 року за № 875.
18 вересня 2009 року рішенням Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області № 945 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
ОСОБА_2 на АДРЕСА_1, у межах населеного пункту.
У пункті 4 цього рішення зазначено: "Вважати рішення від 11 грудня
1997 року "про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам" і передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 таким, що втратило чинність" (а.с. 22).
10 грудня 2013 року рішенням Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області № 753 затверджено технічну документацію
із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки
в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, загальною площею 0,0715 га, для будівництва та обслуговування житлового
будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, на АДРЕСА_1 та передано вказану земельну ділянку безоплатно їй у власність.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, за адресою: АДРЕСА_1, про що 24 січня 2014 року державним реєстратором Підволочиського районного управління юстиції, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10228212
від 24 січня 2014 року, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 4383902.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 30 грудня 2016 року у справі № 604/337/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_1, задоволено. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 жовтня
2016 року скасовано. Позов ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1, укладений 15 січня
2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Матійчик А. В., 15 січня 2002 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності від 11 квітня 2018 року внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 56,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 25742413.
Відповідно до листа Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області від 31 жовтня 2018 року адвокату ОСОБА_1 - Тришаку О. Г. повідомлено, що на виконання статті 120 ЗК України, згідно із заявою та документами, доданими до заяви (договір дарування житлового будинку від 15 січня 2002 року) громадянки ОСОБА_6, Скалатською міською радою прийнято рішення від 18 вересня 2009 року № 945 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,0700 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту".
На підставі розробленої технічної документації із землеустрою та заяви громадянка ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_2 ) Скалатською міською радою прийнято рішення від 10 грудня 2013 року № 753, яким передано вказану земельну ділянку безоплатно їй у власність (а.с. 21).
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області
від 03 липня 2020 року у справі № 604/10/19 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію, Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Підволочиського районного управління юстиції Бунт Я. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10228212 від 24 січня 2014 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0715 га, кадастровий номер 6124610500:02:003:0417, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 та запис про право власності за номером 4383902 від 24 січня 2014 року.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Скиби В. М. задоволено. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації, Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.
У вказаній постанові суд зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і її вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини другої статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ОСОБА_1 існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;