Постанова
Іменем України
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/13084/15
провадження № 61-18191в20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора м. Харкова в інтересах ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка є правонаступником ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полякова Маргарита Валентинівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року заступник прокурора м. Харкова звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т. А., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Полякова М. В., про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 2 групи з дитинства та перебуває на лікуванні у Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні ім. О. Ф. Мальцева у зв`язку із застосовуванням до нього примусових заходів медичного характеру згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2008 року, в той же час опікуна або піклувальника не має. ОСОБА_1 не може самостійно захистити свої порушені права та реалізувати процесуальні повноваження, у зв`язку з чим є підстави для представництва прокуратурою його інтересів в суді відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 45 ЦПК України.
Також вказав, що у березні 2015 року прокуратурою м. Харкова за результатами розгляду звернення КП "Жилкомсервіс" щодо порушення житлових прав ОСОБА_1 розпочато кримінальне провадження № 42015220010000009 за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, досудове розслідування у якому здійснюється СВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.
Так, згідно зі свідоцтвом про право власності від 19 травня 1999 року № 2-А-99-194029 ОСОБА_1 разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 приватизував квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно, право власності на квартиру отримало дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та знята з реєстраційного обліку.
Після смерті матері ОСОБА_1 успадкував відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України належну спадкодавцю на праві власності частку квартири, що підтверджується листом восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 04 червня 2011 року № 2108/01-16.
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним власником спірної квартири, ринкова вартість якої згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01 липня 2015 року № 4726 складає 430 000,00 грн.
У той же час відповідно до договору дарування від 05 серпня 2014 року № 3014 право власності на вказану квартиру перейшло від ОСОБА_2 (дарувальника) до ОСОБА_3 (обдаровуваного), а державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т. А. прийнято рішення від 05 серпня 2014 року за індексним номером 14941388, на підставі якого зроблено запис від 05 серпня 2014 року № 6576617 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 . При цьому, в якості підтвердження первісного права власності на квартиру дарувальником ОСОБА_2 надано приватному нотаріусу свідоцтво про право власності на квартиру, яке має реквізити аналогічні тим, що зазначені у свідоцтві про право власності, виданого на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а саме: ту саму дату "19 травня 1999 року" та реєстраційний номер "2-А-99-194029".
Вказане свідчить про підроблення правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності від 19 травня 1999 року, внаслідок чого сторонньою особою ОСОБА_2 незаконно відчужено належну ОСОБА_1 квартиру на користь ОСОБА_3 . Факт підроблення також підтверджується висновком НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області від 28 травня 2015 року № 232.
У подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна квартира відчужувалась ще декілька разів: від ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 06 серпня 2014 року № 628 (право власності за ОСОБА_7 було зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Попрас Ю. В. за від 06 серпня 2014 року № 6585512); від ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року № 1374 (право власності за ОСОБА_8 було зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н. А. від 08 вересня 2014 року № 6924886); від ОСОБА_8 - ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2015 року № 64 (право власності за ОСОБА_5 зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В. від 23 січня 2015 року № 8474601).
За даними, наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру станом на 14 липня 2015 року зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2015 року.
Уточнивши позовні вимоги, прокурор просив суд визнати недійсним правочин, вчинений у формі договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 05 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренком Т. А. 05 серпня 2014 року № 14941388, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 6576617 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В. 23 січня 2015 року № 18814353, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 8474601 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року позовні вимоги заступника прокурора м. Харкова, заявлені в інтересах ОСОБА_1, задоволено.
Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору дарування квартири АДРЕСА_2 (згідно рішення Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 12/15 перейменовано на АДРЕСА_3, укладений 05 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренком Т. А. 05 серпня 2014 року № 14941388, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 6576617 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_2 (згідно рішення Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 12/15 перейменовано на АДРЕСА_3 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М. В. 23 січня 2015 року № 18814353, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 8474601 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_2 (згідно рішення Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 12/15 перейменовано на АДРЕСА_3 .
Витребувано на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 (згідно рішення Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 12/15 перейменовано на АДРЕСА_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4, яка є правонаступником ОСОБА_5, оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 червня 2020 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
03 грудня 2020 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2015 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
01 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 2 групи з дитинства та перебуває на лікуванні у психіатричній лікарні у зв`язку із застосовуванням до нього примусових заходів медичного характеру згідно з постановою Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2008 року, опікуна або піклувальника не має.
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 19 травня 1999 року № 2-А-99-194029 ОСОБА_1 разом із своєю матір`ю ОСОБА_6 приватизував квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, після її смерті ОСОБА_1 успадкував відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України належну їй на праві власності частку вказаної квартири квартири.
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 .
Встановлено, що відповідно до договору дарування від 05 серпня 2014 року за № 3014 право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_2 (дарувальника) до ОСОБА_3 (обдаровуваного), а державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т. А. прийнято рішення від 05 серпня 2014 року за індексним номером 14941388, на підставі якого зроблено запис від 05 серпня 2014 року № 6576617 про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 . При цьому, в якості підтвердження права власності дарувальника ОСОБА_2 приватному нотаріусу надано свідоцтво про право власності на квартиру, яке має реквізити, аналогічні тим, що зазначені у свідоцтві про право власності, виданому на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а саме: ту ж дату - 19 травня 1999 року та той же реєстраційний номер 2-А-99-194029.
Разом з цим, в матеріалах інвентаризаційної та приватизаційної справи, вилучених слідчим у КП "ХМБТІ", наявні оригінали заяви про приватизацію від 30 березня 1999 року, довідки про склад сім`ї наймача - ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_1, розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 19 травня 1999 року № 33402, свідоцтва про власності на квартиру від 19 травня 1999 року, якими підтверджується факт, що право власності на квартиру було оформлено під час приватизації саме на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Факт підроблення правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності ОСОБА_2 від 19 травня 1999 року підтверджується висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області № 232 від 28 травня 2015 року, проведеним під час розслідування кримінального провадження № 42015220010000009.
Згідно з інформацією прокуратури м. Харкова, у березні 2015 року прокуратурою міста за результатами розгляду звернення КП "Жилкомсервіс" щодо порушення житлових прав ОСОБА_1 розпочато кримінальне провадження № 42015220010000009 за частиною третьою статті 190 КК України за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, досудове розслідування у якому здійснюється СВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.
В подальшому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна квартира відчужувалась ще декілька разів: від ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 06 серпня 2014 року № 628 (право власності за ОСОБА_7 було зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Попрас Ю. В. від 06 серпня 2014 року № 6585512); від ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року № 1374 (право власності за ОСОБА_8 було зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н. А. від 08 вересня 2014 року № 6924886); від ОСОБА_8 - ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2015 року № 64 (право власності за ОСОБА_5 зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляковою М.В. від 23 січня 2015 року № 8474601).
Разом з цим, за інформацією Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" від 17 березня 2015 року № 1.1/7-605 за період перебування ОСОБА_1 у медичному закладі (починаючи з 15 травня 2008 року) ні ОСОБА_1 особисто, ні будь-якою іншою особою в його інтересах жодних правочинів стосовно квартири АДРЕСА_1 не укладалось, згоди на їх вчинення не надавалось.
ОСОБА_1 неодноразово на адресу виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради та до Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області направлялися заяви щодо збереження його права на спірну квартиру та реєстрації за адресою: АДРЕСА_4, відповідно до пункту 6 частини третьої статті 71 Житлового кодексу та статті 25 Закону України "Про психіатричну допомогу".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.