Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 317/2973/17
провадження № 61-5818св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
суб`єкт подання - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович,
стягувач - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від
13 січня 2022 року у складі судді Ткаченко М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст подання
У січні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області
Сколибог О. С. (далі - приватний виконавець Сколибог О. С.) звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
На обґрунтування подання приватний виконавець зазначав, що на його виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_6, до складу якого входять:
виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №317/35/16-ц, виданого 10 листопада 2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 217 583,78 грн;
виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 317/2973/17, виданого 24 липня 2019 року Запорізьким районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 448,70 грн;
виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 317/2973/17, виданого 24 липня 2019 року Запорізьким районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 89 693,43 грн;
виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 317/3680/19, виданого 08 жовтня 2020 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн.
Під час виконання зазначених судових рішень встановлено, що боржнику належить майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Боржник ОСОБА_2 ухиляється від реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, рішення суду не виконує та жодних заходів для його виконання не вживає. Ці обставини стали підставою звернення приватного виконавця до суду із вказаним поданням.
Приватний виконавець Сколибог О. С. просив задовольнити його подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2, що знаходиться на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на території садівничого товариства "Колос", ділянка № НОМЕР_1, а саме: споруду, право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0540 га, кадастровий номер 2322184600:06:002:0084.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року, подання приватного виконавця Сколибога О. С. задоволено.
Звернено стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2, що знаходиться на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на території садівничого товариства "Колос", ділянка № НОМЕР_1, а саме: споруду, право власності на яку не зареєстроване в установленому законом порядку, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0540 га, кадастровий номер 2322184600:06:002:0084.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що боржник у добровільному порядку судові рішення не виконує, сума його заборгованості перед стягувачем є значною. Під час здійснення приватним виконавцем заходів щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, виявлено належність боржнику на праві власності земельної ділянки, на якій розташована споруда, право на яку не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником. Тому суди зробили висновок про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Апеляційний суд також зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що будинок, на який суд звернув стягнення, є самочинним будівництвом, і що судовим рішенням порушено право власності ОСОБА_4 на частку цього будинку, є неспроможними. Можливість звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано, передбачена частиною десятою статті 440 ЦПК України. При цьому ОСОБА_4 не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права на частку нерухомого майна у спосіб, передбачений законом.
Аргументи учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди попередніх інстанцій звернули стягнення на споруду, хоча в акті приватного виконавця вказано, що на земельній ділянці ним було виявлено будівлю. При цьому невідомо з яких фактів, доказів, документів, мотивів виходив приватний виконавець і суди, зазначаючи, що обʼєкт, який віднайшов виконавець на земельній ділянці, є саме спорудою, а не будівлею (як вказав виконавець в акті від 29 листопада 2021 року). Жодної технічної та інвентарної документації щодо вказаної будівлі / споруди в матеріалах справи немає, оскільки такої документації не існує, адже цей обʼєкт є самочинним будівництвом, а будівництво обʼєкта не завершене. Суди попередніх інстанцій також не визначили на який саме обʼєкт повинен звернути стягнення приватний виконавець, хоча від встановлення цих обставин залежить подальша доля обʼєкта, зокрема: визначення його вартості, реалізація на торгах, набуття у власність третьою особою;
суди посилались на статті 440 ЦПК України, 50 Закону України "Про виконавче провадження", проте фактично не встановили, що та споруда, яку віднайшов приватний виконавець на земельній ділянці боржника, є саме об`єктом нерухомого майна. На думку скаржника, оскільки спірний обʼєкт є самочинним будівництвом, він не може мати статус обʼєкта нерухомого майна та бути об`єктом права власності в розумінні норм законодавства;
сам по собі факт розміщення об`єкту незавершеного будівництва на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні боржника, не є беззаперечним підтвердженням факту виникнення та наявності права власності боржника на такий об`єкт;
подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, може бути задоволено судом, а виконавець може звернути стягнення на таке майно за наявності у сукупності наступних умов: на момент звернення державного виконавця до суду з поданням майно повинне мати статус нерухомого майна, яке прийняте в експлуатацію в установленому законом порядку; на момент звернення державного виконавця до суду із поданням таке нерухоме майно повинне належати на праві власності боржнику за виконавчим провадженням, тобто у боржника на цей момент має виникнути право власності на нерухоме майно; належність боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна має бути документально підтверджено; право власності боржника на таке майно не зареєстровано в установленому законом порядку. Разом з тим приватний виконавець не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження всіх наведених вище умов;
звернення стягнення на обʼєкт права спільної сумісної власності без попереднього визначення частки боржника є незаконним, оскільки такі дії суперечать нормам статті 73 СК України, частині 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", статті 371 ЦК України, порушують право ОСОБА_4 (дружини боржника) щодо володіння, користування та розпорядження майном як обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя. Суди безпідставно надали дозвіл на звернення стягнення на спірне майно без виділення частки боржника та частки ОСОБА_4 як співвласника. Крім того, ОСОБА_4 не є зобовʼязаною стороною (боржником) за договорами позики та у виконавчому провадженні, тому звернення стягнення на її майно є протиправним;
суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді подання приватного виконавця ОСОБА_4, чим порушив її право на судовий захист.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою
у задоволенні клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_4 про зупинення виконання та дії ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від
13 січня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року зупинено дію та виконання ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 13 січня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на виконанні у приватного виконавця Сколибога О. С. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_6, до складу якого входять:
виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №317/35/16-ц, виданого 10 листопада 2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 217 583,78 грн;