Постанова
Іменем України
07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 753/12443/21
провадження № 61-9702св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року в складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про зобов`язання здійснити перерахунок щомісячних виплат.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що працюючи у відкритому акціонерному товаристві трест "Київміськбуд-6" (далі - ВАТ трест "Київміськбуд-6"), правонаступником якого є ПАТ "Трест Київміськбуд-6", 01 березня 1984 року він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого набув інвалідність І групи безстроково, втратив 100 % професійної працездатності, втратив контроль над функціями тазових органів та потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до довідок медико-соціальної експертної комісії від 28 липня 1988 року та від 31 липня 2011 року він потребує додаткових послуг, зокрема, постільної та натільної білизни, а також додаткового харчування.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року його позов до ВАТ трест "Київміськбуд-6" задоволено частково. Стягнуто з ВАТ трест "Київміськбуд-6" на його користь вартість кімнатної крісло-коляски модель М-201у розмірі 1 200,00 грн; вартість дорожньої крісло-коляски модель 215 у розмірі 7 200,00 грн; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки у розмірі 4 260,00 грн; 14 990,00 грн на придбання транспортного засобу - автомобіля "Таврія" з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 42,31 грн; 26,60 грн на звичайний догляд; 118,00 грн на сторонній догляд; 8,90 грн на побутову допомогу; доповнення на додаткове харчування у розмірі 22,80 грн; витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля у розмірі 89,29 грн.
Зазначав, що витрати на один місяць на натільну та постільну білизну зросли і згідно з медичним висновком лікарсько-консультативної комісії від 31 липня 2001 року № 257 станом на 29 квітня 2015 року складали 381,43 грн, а доповнення до додаткового харчування згідно з медичним висновком лікарсько-консультативної комісії від 21 червня 2005 року № 1878 станом на 30 квітня 2015 року складало 99,06 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві здійснити йому перерахунок щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування з урахуванням змінених цін з 30 квітня 2015 року, а також стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві, починаючи з 30 квітня 2015 року щомісячно, виплати з компенсації на постільну білизну в сумі 381,43 грн/міс.; доповнення до додаткового харчування 1 728,00 грн/міс.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивач має право на перерахунок і виплату щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування. Проте, ОСОБА_1 у 2004 році добровільно відмовився від отримання страхових сум та у подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат. Відтак, підстав для перерахунку страхових виплат, які не здійснюються, немає.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2022 року ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц.
Просить відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 755/9304/15.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Розпорядженням Верховного Суду від 24 березня 2023 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Стрільчук В. А., Фаловська І. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Працюючи у ВАТ трест "Київміськбуд-6", ОСОБА_1 01 березня 1984 року отримав виробничу травму, унаслідок якої став інвалідом І групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100 % втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року позов ОСОБА_1 до ВАТ трест "Київміськбуд-6" задоволено частково. Стягнуто з ВАТ трест "Київміськбуд-6" вартість кімнатної крісло-коляски модель М-201у розмірі 1 200,00 грн; вартість дорожньої крісло-коляски, модель 215, у розмірі 7 200,00 грн; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки у розмірі 4 260,00 грн; 14 990,00 грн на придбання транспортного засобу - автомобіля "Таврія" з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 42,31 грн; 26,60 грн на звичайний догляд; 118,00 грн на сторонній догляд; 8,90 грн на побутову допомогу; доповнення на додаткове харчування у розмірі 22,80 грн; витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля у розмірі 89,29 грн.
За актом приймання-передачі особових справ потерпілих на виробництві від 09 червня 2004 року № 10/148 ВАТ трест "Київміськбуд-6" передало, а Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві отримало особову справу ОСОБА_1 .
Отже, в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві виник обов`язок зі сплати позивачу страхових виплат та надання соціальних послуг.
Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві від 10 червня 2004 року № 10/476 ОСОБА_1 продовжено виплату щомісячних страхових виплат із надання медично-соціальної допомоги.
Управлінням виконавчої дирекції Фонду у м. Києві проводилися страхові виплати ОСОБА_1 у повному обсязі з червня по листопад 2004 року включно.
Проте, 30 листопада 2004 року Московським відділенням публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 5398/442 повернуті нараховані ОСОБА_1 за жовтень та листопад 2004 року кошти з припискою "повернуто у зв`язку із закриттям особового рахунку".
ОСОБА_1 закрив особові рахунки та відмовився отримувати кошти, попередивши про це Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві листом від 13 грудня 2004 року, зазначивши, що він відмовляється отримувати будь-які кошти та мати будь-які стосунки з Фондом.
Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві від 10 грудня 2004 року № 09/592-Зм ОСОБА_1 припинено виплату медичної та соціальної допомоги з 01 грудня 2004 року у зв`язку з його відмовою отримувати кошти від Фонду та закриття особового рахунку в банку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції від 22 лютого 2001 року) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.