1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 466/3563/19

провадження № 61-5280св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року у складі судді Донченко Ю. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М.,

Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування позову зазначали, що їх син ОСОБА_4 з 17 квітня 2014 року по 26 вересня 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом із відповідачкою.

Вказують, що ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачам у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_5, а їх спроби налагодити контакт з відповідачкою та погодити графік спілкування з внуком залишилися безрезультатними.

Позивачі не мають можливості звернутися в орган опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні внука, оскільки відповідно до частини першої статті 158 СК України орган опіки та піклування має право визначати способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, у зв`язку з чим спосіб участі інших родичів у спілкуванні з дитиною визначається виключно судом.

Просили суд:

зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з внуком ОСОБА_5 ;

встановити способи участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 шляхом встановлення перебування дитини з дідусем та бабусею щотижнево у їхньому домі за адресою: АДРЕСА_1 з 18:00 години п`ятниці по 18:00 годину неділі з обов`язком забирати дитину та повертати її за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання відповідача).

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від

10 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Встановлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 в першу і третю суботи та неділі місяця з 10:00 год суботи по 18:00 год неділі з обов`язком забрати онука з місця його проживання за адресою

АДРЕСА_2 (місця проживання матері дитини

ОСОБА_3 ). Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити

ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до встановленого судом графіку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з їх онуком, що суперечить статям 159, 257, 263 СК України, оскільки позивачі як дід та баба мають право на спілкування зі своїм онуком. Урахувавши інтереси дитини, її вік, фізіологічні особливості, звичний розпорядок дня, стан здоров`я та психоемоційний стан, а також стан здоров`я, поведінку та емоційний стан позивачів, їх можливість забезпечити онука належними умовами перебування, суд першої інстанції встановив позивачам указаний порядок спілкування та участі у вихованні онука та зобов`язав відповідачку не чинити їм перешкоди у спілкуванні з онуком.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-18945св20) касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від

10 листопада 2020 року скасовано. Передано справу № 466/3563/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда та баби з внуком обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні. Проте, у матеріалах справи відсутній висновок органу опіку й піклування щодо вирішення спору, що виник між сторонами. Суд першої інстанції під час розгляду справи на вказані норми законодавства уваги не звернув та ухвалив судове рішення щодо визначення порядку участі діда та баби у вихованні дитини та часу і способів спілкування, не отримавши письмового висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов`язковим. Апеляційний суд, одержавши відповідь Шевченківської районного адміністрації Львівської міської ради про те, що надання висновку органу опіки та піклування відносно спору щодо участі у вихованні онука дідом та бабою чинним законодавством не передбачено, не звернув увагу на положення статті 367 ЦПК України та необхідність встановлення обставин, визначених у статтях 158, 159 СК України для правильного вирішення спору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада

2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до

ОСОБА_3, третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні і спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволено частково. Вирішено встановити ОСОБА_1, ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 в першу і третю суботи щомісяця з 14.00 год. по 18.00 год. (без присутності матері ОСОБА_3 ) та другу і четверту неділю щомісяця з 10.00 год. до 14.00 год. (без присутності матері ОСОБА_3 ). Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до встановленого судом графіку. В іншій частині позову - відмовлено.

Суд першої інстанції встановив наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабусею, дідусем та онуком, надав оцінку висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 вересня 2021 року щодо визначення участі дідуся ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 у спілкуванні з онуком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доводам позивачів в цій частині, дійшов до висновку що такий спосіб участі бабусі та дідуся у вихованні онука та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як бабусі та дідуся, так і онука, а також є достатнім для забезпечення участі діда та баби у процесі виховання онука.

Апеляційний суд з такими висновками погодився та зазначив, що встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між дідом (бабою) та онуком, той факт, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком та надаючи оцінку органу опіки та піклування суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення порядку участі та у вихованні внука вказаних осіб. Врахувавши інтереси дитини, її вік, фізіологічні особливості, звичний розпорядок дня, стан здоров`я та психоемоційний стан, а також стан здоров`я поведінку та емоційний стан позивачів, їх можливість забезпечити онука належними умовами перебування, відсутність доказів негативного впливу бабусі та дідуся на нього та вважаючи, що присутність обох сторін під час зустрічей позивачів з дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі, суд першої інстанції, з урахуванням права баби та діда на спілкування з їх онуком, визначив порядок і спосіб участі позивачів у вихованні онука, з яким колегія суддів погоджується.

Суд апеляційної інстанції не погодився з твердженнями в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було враховано вік дитини та встановлено графік зустрічей, який порушує його режим від нормального, звичайного для дитини середовища, оскільки тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем є важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Наявність конфлікту та неприязні відносин між відповідачкою та позивачами не є підставою для обмеження прав останніх на спілкування з онуком.

Доводи апеляційної скарги, що зустрічі діда та баби з онуком негативно впливають на його емоційний суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачі мають негативний вплив на онука та доказів того, що окреме спілкування позивачів з дитиною без матері може негативно вплинути на його психологічний та фізичний стан, а тому такі посилання в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях.

Аргументи учасників справи

У червні 2022 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді даної справи судами не враховано вік дитини (п`ять років) та встановлено графік зустрічей, який порушує його режим, від нормального, звичайного для дитини середовища. Не враховано чи такі зустрічі будуть відповідати саме інтересам дитини, оскільки в сім`ї проживає інша дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вихованні якого дідусь та бабуся не виявили бажання брати участь. Чи буде відповідати інтересам дитини, та яким чином мати має пояснити двом малолітнім дітям те, що їхні дідусь та бабуся хочуть спілкуватися тільки з ОСОБА_7, при цьому відриваючи його від брата ОСОБА_8, матері, від звиклого для нього середовища. При таких обставинах психологічна травма є неминучою для обох малолітніх дітей, що не може відповідати їхнім інтересам.

ОСОБА_9, син позивачів, на сьогодні має шестеро дітей від трьох шлюбів. У червні 2018 року одружений втретє і чекає на народження третьої дитини у цьому шлюбі. Водночас, з ініціативи ОСОБА_1 по справі № 466/9730/17 від 11 грудня 2017 року щодо призначення аліментів на двох дітей, наказ було скасовано ухвалою від 23 листопада 2018 року Шевченківського районного суду м. Львова і діти залишились без будь-якої батьківської допомоги до травня 2022 року.

Крім цього, винятковим фактом є вчинення насильства позивачами над дитиною при виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від

10 листопада 2020 року по цій же справі 23 грудня 2020 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Рослюком Т. С. Внаслідок цих дій, всупереч волі дитини було допущено значне охолодження голови (упала шапка з голови, оскільки позивачі хотіли силою відірвати дитину від мами та тривалий плач дитини на морозі), що спровокувало серйозне захворювання дитини, дитина отримувала сильні стреси. Для покращення здоров`я ОСОБА_7 проведено оперативне втручання щодо аденотомії, шунтування двобічного, пункція пазух. Матеріальної допомоги зі сторони позивачів на оздоровлення дитини мама не отримала.

ОСОБА_1 сфальсифікував ситуацію по виконавчому провадження щодо перешкоджання у спілкуванні з ОСОБА_7 . Внаслідок чого державний виконавець змусив ОСОБА_3 сплатити виконавчий збір у сумі

20 270,00 грн. Лише після скасування рішення першої та другої інстанції Верховним Судом повернено "помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету" сплачені 20 000,00 грн.

На даний час діти проживають у будинку батьків матері у АДРЕСА_2 . Мама повністю забезпечує всі потреби синів. Діти навчаються в школі № 43 у м. Львові та є учнями третього та другого класів відповідно. Діти навчаються по спеціальній програмі "Інтелект України". Дана програма є надзвичайно складною і з дітьми необхідно завжди займатися на найвищому рівні та приділяти навчанню значний час. Крім цього, діти відвідують ряд гуртків (футбол, карате), катехитичні уроки, займаються додатково англійською мовою, вартість яких оплачує виключно мати. Щонеділі з 12 до 14 год - мати з дітьми відвідують Греко -католицьку церкву, в якій мати також співає в церковному хорі.

Позивачами на підтвердження позовних вимог не надано доказів коли конкретно, яким чином та за яких обставин відповідачем чинилися їм перешкоди у спілкуванні з їх онуком та які заходи застосовували ними щодо побачення і спілкування з власними онуками. До органу опіки та піклування, який визначає способи участі у вихованні дітей та спілкуванні з дідом та бабою позивачі не зверталися. В матеріалах справи відсутні докази наявності перешкод у спілкуванні позивачів з дитиною. Суд зробив безпідставний висновок про наявність доказів того, що ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з їх онуком, що суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі

№ 607/13092/16-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 50/3539/20 провадження № 61-3495св21.

Згідно висновку органу опіки та піклування та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 вересня 2021 року зазначено, що матір дитини ОСОБА_3 на засіданні комісії пояснила, що не заперечує щодо зустрічей її сина ОСОБА_5 2014 року народження з бабою та дідом, однак вважає, що такі зустрічі повинні відбуватися у її присутності та за бажанням дитини. Також зазначила, що можливим днем зустрічі є субота після обіду (а. с. 6 рішення).

В оскаржених рішеннях зазначено, що відповідачка не довела, що спілкування діда та баби з онуком, буде перешкоджати його нормальному розвитку. В матеріалах справи наявний консультаційний висновок спеціаліста (невролога) КЗ ЛОР "Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру" від 22 січня 2021 року, згідно якого, серед іншого вбачається, що хлопчик ОСОБА_5 висловлює страхи щодо зустрічей з батьком та дідусем. Як зазначено у довідці "дитина переживає надмірне хвилювання, розповідає про діда вову, який хотів його забрати, хлопчик висловлює страхи та наявність нічних кошмарів. При спогадах про ці події у дитини виникає тремор губ та рук, утруднене дихання". Згідно висновку психолога КЗ ЛОР "Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру" ОСОБА_13 від 26 січня

2021 року серед іншого зазначається, що в ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 гостра реакція на стрес, пов`язаний з приходом діда. Даним доказам суди взагалі не надали жодної оцінки.

З метою визначення якнайкращого графіку побачень онука з бабусею і дідусем, в якій мірі таке спілкування буде сприяти його нормальному розвитку стороною відповідача було заявлено клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, однак судом першої, а потім апеляційної інстанції, в задоволенні цього клопотання відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Таке ж клопотання подано разом із апеляційною скаргою, однак ухвалою суду від 28 квітня 2022року, без виходу суду в нарадчу кімнату, в задоволенні цього клопотання відмовлено. Така відмова була безпідставною, оскільки на даний час в провадженні Верховного Суду, а на момент подання такого клопотання в провадженні Львівського апеляційного суду, знаходиться цивільна справа № 466/5390/17 за позовом ОСОБА_4 (батько дітей) до ОСОБА_3, третя особа відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей. В цій справі ОСОБА_4 просив суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із ним. У разі задоволення судом даного позову та визначення місця проживання дітей разом із батьком, фактично виключається можливість зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, в тому числі обов`язку баби та діда забирати дитину та повертати її за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання (заяви) представника відповідача про залучення третьої особи. Така відмова була безпідставною, оскільки на даний час в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа № 466/9488/21 за позовом ОСОБА_4 до

ОСОБА_3, третя особа Відділ опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення способу участі у вихованні дітей.

Судами не прийнято до уваги, що позивачі з часу народження онука не піклувались про дитину та не брали участь і не були зацікавлені у його вихованні, зовсім не бачились з ним, разом не проводили час, не бавилися, дитина разом з братиком ночували лише раз у будинку родичів і повернулись з саднами, крововиливами та синцями, тілесними ушкодженнями. Ці відвідини унеможливили надання позивачам дітей без присутності матері (висновки судмедекспертизи № 296, 297 від 05 березня 2018 року у додатку № 6). Позивачі не мають будь-яких родинних зв`язків з онуком, що унеможливлює гармоній розвиток дитини.

У липні 2022 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_11 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивований тим, що графік запропонований позивачем є справедливим, оскільки він стосується робочих днів (днів перебування онука у садку), а тому доводи відповідача в частині є надуманими та безпідставними. Якщо слідувати позиції відповідача, то будь-який день тижня чи місяця для побачень позивачів з онуком для неї є неприйнятним. Запропонований відповідачем час для зустрічі позивачів з онуком (субота після обіду) очевидно недостатній для налагодження стосунків онука з бабусею і дідусем.

Подання позову з вимогою побачення з рідним онуком ОСОБА_7 є диспозитивним правом позивачів, реалізація якого законом не ставиться у залежність від волевиявлення позивачів на побачення з ОСОБА_6

і ОСОБА_6 - не є рідним онуком позивачів. На цьому постійно наголошує відповідач. Саме відповідач та її сім`я сприяють у створенні прірви між позивачами та їх онуками. При цьому позивачі з радістю поставляться до можливості одночасних побачень як з рідним онуком, так і спільно з його старшим братом. Однак такі пропозиції відповідачем не сприймаються взагалі, оскільки в неї наявна особиста, стійка неприязнь по позивачів, і саме це є дійсною підставою для заперечення зустрічей позивачів з онуком.

Щодо тверджень відповідача стосовно особистого життя ОСОБА_4, то вони не стосуються предмета цього судового спору.

Заяви відповідача про вчинення позивачами насильства над дитиною при виконанні рішень суду у даній справі не відповідають дійсності та не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги. Дані обставини не були предметом розгляду у судах нижчих інстанцій. Водночас, 16 січня та 06 лютого 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли відповідно до рішення суду, яким їм визначено порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_5 . Проте ОСОБА_3 відмовилась виконувати дане рішення суду, викликавши при цьому у дітей стрес та плач. Якщо щодо дітей і вчинялося насильство, то лише зі сторони відповідача.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено факт чинення відповідачем перешкод у спілкуванні ОСОБА_5 з позивачами. Зазначений висновок зроблений на основі пояснень позивачів, листів, які свідчать про те, що позивачі намагалися встановити зв`язок з відповідачем і які залишилися без відповіді, висновку органу опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 вересня 2021 року. ОСОБА_12 заявляє, що вона не проти, щоб онук бачився з дідусем та бабусею, проте фактично своїми діями не допускає такі зустрічі та уникає їх.

Відповідач посилається на залишення без оцінки судами наявних у матеріалах справи доказів, зокрема: консультаційний висновок спеціаліста (невролога) КЗ ЛОР "Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру" від

22 січня 2021 року висновок КЗ ЛОР "Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру" ОСОБА_13 від 26 січня 2021 року. Висновки, викладені у першому документі не свідчать про негативний вплив здоров`я онука з боку позивачів, оскільки більшість часу дитина проводить з матір`ю, а з позивачами майже не бачиться. Таким чином, проблеми з емоційним станом дитини могли виникнути і у зв`язку з діями матері. Щодо другого документу, де ОСОБА_13 рекомендує обмежити дитині контакт з батьком, то даний висновок психолога не може бути належним доказом у справі. Психолог не мав жодних достовірних знань про ситуацію в якій перебувають діти, не враховував усіх фактичних обставин справи, а складав свій висновок у присутності матері, яка має вплив на дітей і саме нею нав`язано негативне ставлення до батька. Оцінка зазначеним доказам надавалася апеляційним судом і їх було відхилено.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 зазначав: "враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди у спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв`язків матері та дитини)".


................
Перейти до повного тексту