ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16330/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл Ю Сі Ті Компані",
представник позивача - Купайгородський Е.О., адвокат (ордер від 03.04.2023 № 1374098),
відповідач - комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр",
представник відповідача - Макарчук Л.Л. (у порядку самопредставництва),
третя особа - Департамент інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації,
представник третьої особи - Лисик Г.М. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 (головуючий суддя Бойко Р.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 (головуючий Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
у справі № 910/16330/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл Ю Сі Ті Компані" (далі - Товариство)
до комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - Підприємство)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент),
про стягнення 18 784 966,06 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту про стягнення 18 784 966,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство прострочило виконання своїх зобов`язань за договором про надання послуг від 02.03.2019 № 4794 (далі - Договір) в частині оплати наданих Товариством у період з 01.08.2020 по 30.09.2020 послуг, у зв`язку з чим, у Підприємства виникла заборгованість у загальному розмірі 5 712 709,33 грн. Крім того, посилаючись на прострочення Підприємством своїх грошових зобов`язань за Договором, Товариство посилалось на наявність правових підстав для стягнення з Підприємства 3% річних у розмірі 107 993,68 грн, нарахованих за період з 29.01.2021 по 15.09.2021, а також інфляційних втрат у розмірі 279 068,62 грн, нарахованих з лютого по серпень 2021 року та упущеної вигоди у сумі 12685194,43грн за період з18.09.2020 по 28.12.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства заборгованість у розмірі 5 712 709,33 грн, 3% річних у розмірі 107 993,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 279 068,62 грн, збитки у розмірі 12 685 194,43 грн, судовий збір у розмірі 281 774,49 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- матеріалами справи належним чином підтверджується, що на виконання умов Договору у період серпень-вересень 2020 року [до моменту блокування замовником (Підприємством) можливості надання виконавцем (Товариством) послуг - 18.09.2020] Товариство надало Підприємству послуги на загальну суму 5 712 709,33 грн, грошове зобов`язання по оплаті яких мало бути виконано до 10.12.2020 (за серпень 2020 року) та до 16.01.2021 (за вересень 2020 року), однак, у визначені строки не було виконано замовником. Вказаний розмір заборгованості не спростовано відповідачем у межах розгляду даної справи та доказів на її погашення на момент прийняття рішення судом першої інстанції не надано. За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості за надані послуги у розмірі 5 712 709,33 грн є правомірними та обґрунтованими;
- Підприємство у встановлений Договору строк свого обов`язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань, що є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Перевіривши наданий Товариством розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суди дійшли висновку про обґрунтованість та правомірність вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 279 068,62 грн та 3% річних у розмірі 107 993,68 грн;
- Товариством належним чином доведено позбавлення його можливості отримання очікуваного доходу за Договором у загальному розмірі 12 685 194,43 грн протягом періоду з 18.09.2020 по 28.12.2020, з моменту фактичного блокування Підприємством можливості виконання Товариством своїх обов`язків за Договором, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано Підприємством.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням доповнень до касаційної скарги), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які ухвалені в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- ухвалюючи рішення суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, від 18.03.2020 у справі № 927/986/17, від 13.07.2021 у справі № 910/13225/20, від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.10.2020 у справі № 910/4050/17, від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18 та Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц щодо застосуванням статей 173,193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 627, 628, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), статей 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у подібних правовідносинах;
- суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів.
Також від Товариства надійшли заява про поворот виконання рішення та клопотання про зупинення виконання судового рішення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2023 задоволено клопотання Підприємства про зупинення виконання рішення. Зупинено виконання рішення господарського суду від 16.06.2022 у даній справі № 910/16330/21 до закінчення його перегляду в касаційному порядку
Від Товариства та Департаменту відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.04.2023 № 29.3-02/804 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/16330/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 02.03.2020 за результатами проведення закупівлі "Супровід, впровадження та підтримка створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, вебпорталів та сервісів за кодом ДК 021:015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" - 72250000-2 Послуги, пов`язані із системами та підтримкою" Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено Договір, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовникові послуги (Супровід, впровадження та підтримка створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, вебпорталів та сервісів за кодом ДК 021:015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" - 72250000-2 Послуги, пов`язані із системами та підтримкою), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Договору обсяги закупівлі послуг, що надаються за цим договором, можуть бути зменшені замовником у залежності від реального обсягу фінансування та наявних потреб. Перелік та зміст послуг, що є предметом договору, строки їх надання, технічні та інші вимоги до предмета договору визначаються в Інформації про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики предмета закупівлі (Технічні вимоги; додаток № 1 до Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає положенням даного договору, вимогам законодавства України та загальноприйнятим умовам надання такого роду послуг.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору ціна даного договору становить 37 611 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Вартість договору включає в себе всі витрати, пов`язані з підготовкою, наданням послуг, а також з урахуванням усіх можливих податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Розрахунки за надані послуги здійснюються щомісяця відповідно до статті 49 БК України в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) робочих днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за відповідний період та за умови здійснення відповідного бюджетного фінансування на рахунок замовника.
Згідно з пунктами 4.2, 4.4, 4.5 Договору строк надання послуг: з дати отримання письмової заявки від замовника до 28.12.2020. Надання послуг за цим договором здійснюється відповідно до вимог додатку № 1 до цього договору. Акт (акти) приймання-передачі наданих послуг, перелік документації та результати наданих послуг, що підлягають складанню та передачі виконавцем замовнику під час та після закінчення дії договору, визначаються цим договором та додатком № 1 до нього та надаються виконавцем щомісячно не пізніше 5 робочого дня місяця, наступного за звітним місяцем.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що приймання результатів наданих послуг здійснюється з урахуванням їх відповідності вимогам даного договору впродовж 5 (п`яти) робочих днів комісією замовника за участю виконавця. Робота комісії завершується складанням протоколу з висновком про відповідність (невідповідність) наданих послуг вимогам договору, а також, у разі виявлення комісією невідповідностей вимогам договору, зазначенням переліку необхідних доопрацювань і строки їх виконання.
Відповідно до пунктів 4.7-4.9 Договору замовник впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або подати вмотивовану відмову від їх прийняття. У разі вмотивованої відмови замовника від прийняття результатів надання послуг сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і строками їх виконання. Виконавець зобов`язаний впродовж 7 (семи) календарних днів або в інший узгоджений із замовником строк без додаткової оплати вжити всіх заходів та усунути недоліки відповідно до акта з переліком необхідних доопрацювань.
Згідно з пунктом 5.1 Договору, зокрема, замовник зобов`язаний: своєчасно та у повному обсязі сплачувати вартість належним чином наданих послуг з урахуванням вимог пунктів 3.3-3.5 Договору (підпункт 5.1.1); приймати надані послуги згідно з актами приймання-передачі наданих послуг (підпункт 5.1.2); на вимогу виконавця надавати йому інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором (підпункт 5.1.3); призначити особу, відповідальну за взаємодію з фахівцями виконавця для надання виконавцем послуг за цим договором (підпункт 5.1.4); при виявленні недоліків та дефектів під час використання результатів наданих послуг невідкладно інформувати про це виконавця (підпункт 5.1.5).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що замовник, серед іншого, має право: достроково розірвати цей договір, повідомивши про це виконавця письмово у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору, узгодивши з виконавцем усі умови розірвання Договору (підпункт 5.2.1); зменшувати в односторонньому порядку обсяг закупівлі послуг та відповідно ціну цього договору в залежності від реального фінансування видатків та потреб (підпункт 5.2.4); повернути виконавцю акти приймання-передачі наданих послуг без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених у розділі 4 Договору (підпункт 5.2.5); відмовитись від приймання послуг, якщо вони не відповідають умовам Договору (підпункт 5.2.7); у будь-який час до закінчення строку дії договору відмовитися від послуг виконавця, здійснивши з ним розрахунки за фактично надані послуги шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору (підпункт 5.2.9).
Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору, зокрема, виконавець зобов`язаний: надати послуги у строки, встановлені цим договором (підпункт 5.3.1); забезпечити надання послуг, якість та комплектність яких відповідає умовам, встановленим цим договором та вимогам додатку № 1 до цього договору (підпункт 5.3.2). Виконавець, зокрема, має право: своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за надані послуги у порядку, визначеному цим договором (підпункт 5.4.1); достроково закінчити надання послуг за письмовим погодженням із замовником (підпункт 5.4.2); призупинити надання послуг за Договором у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг, крім з причин, визначених пунктами 3.3-3.5 Договору (підпункт 5.4.3).
Згідно з пунктом 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 28.12.2020, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань за даним договором - до повного виконання їх сторонами.
У додатку № 1 до Договору сторонами було погоджено інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета Договору (технічні вимоги).
На виконання умов Договору виконавцем було надано, а замовником прийнято послуги за період з березня по червень 2020 року, про що сторонами було складено акти приймання-передачі наданих послуг: за період з 02.03.2020 по 31.03.2020 від 31.03.2020 № 1/4794; за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 від 30.04.2020 №2/4794; за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 від 31.05.2020 № 3/4794; за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 від 30.06.2020 № 4/4794, на загальну суму 15 253 415,60 грн.
У період з 12.06.2020 по 07.08.2020 замовником в якості оплати отриманих від виконавця послуг за період з березня по червень 2020 року було перераховано на користь останнього грошові кошти у загальному розмірі 15 253 415,60 грн, що підтверджується виписками з рахунку Товариства та платіжними дорученнями від 12.06.2020 № 26, від 12.06.2020 № 27, від 27.07.2020 № 44, від 07.08.2020 № 49.
У подальшому, виконавцем було складено та передано замовнику акти приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 № 5/4794 на суму 3 959 680,64 грн. та за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 № 6/4794 на суму 3 959 768,30 грн.
Листом від 16.09.2020 № 02-2049 "Про повернення актів приймання-передачі наданих послуг" Підприємство повідомило Товариство про те, що ним було отримано акти приймання-передачі наданих послуг за липень та серпень (у двох примірниках) засобами поштового зв`язку, але без затверджених звітів виконавця за формою "Е", "Ж", "І", зведеної форми "Д", навчальних матеріалів, відомостей до машинного носія, що передбачені додатком № 1 до Договору, у зв`язку з чим, звернуло увагу на те, що виконавець не надав оформлені належним чином та в повному обсязі документи, які передбачені розділом 4 Договору та є необхідними для початку процедури приймання-передачі послуг за Договором за відповідні місяці, що виключає можливість їх прийняття замовником. Тому, Підприємство листом повернуло Товариству без підписання акти приймання-передачі наданих послуг за липень та серпень (у двох примірниках) для оформлення результатів наданих послуг відповідно до умов договору.
Листом від 22.09.2020 № 02-2082 "Про розірвання договору" Підприємство звернулося до Товариства з повідомленням про розірвання Договору, в якому вказувало на те, що з 18.09.2020 виконавець повністю припинив надання послуг із супроводу, впровадження та підтримки створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, веб-порталів та сервісів, а тому подальше виконання умов договору втратило інтерес для Підприємства, у зв`язку з чим, останнє відмовляється від прийняття виконання зобов`язань за договором у порядку статті 612 ЦК України та керуючись статтями 611, 907 ЦК України з 25.09.2020 розриває договір.
30.09.2020 листом № 0109 "Відповідь на лист щодо наміру розірвати Договір" Товариство повідомило Підприємство про свою незгоду із розірванням Договору, зазначивши про відсутність правових підстав в останнього на вчинення таких дій в односторонньому порядку без погодження з виконавцем.
Листом № 0111 від 09.10.2020 Товариство направило на адресу Підприємства результати наданих послуг за вересень 2020 року (машинний носій інформації - 1 примірник, CD-R диск; відомість машинного носія інформації - 2 примірники, кожний на одному аркуші; акт № 8/4794 приймання-передачі наданих послуг за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 - 2 примірники, кожний на одному аркуші) та просило прийняти їх у порядку, встановленому договором.
Листом 20.10.2020 № 303-2972 "Про повернення кореспонденції" Підприємство повідомило Товариство про те, що на його адресу надійшла кореспонденція від виконавця, в якій містилися: супровідний лист від 09.10.2020 № 0111; (повторний) супровідний лист від 09.10.2020 № 0111; оригінал машинного носія інформації (DVD+R диск № 1 з написом "Результати послуг вересень 2020 дог. №4794") в 1 (одному) примірнику; оригінал відомостей машинних носіїв інформації від 09.10.2020 - на 2 (двох) аркушах у 2 (двох) примірниках; оригінал акта № 7/4794 приймання-передачі наданих послуг за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 за Договором на 2 (двох) аркушах у 2 (двох) примірниках; оригінал акта № 6/4794 приймання-передачі наданих послуг за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 за Договором на 2 (двох) аркушах у 2 (двох) примірниках; опис поштового вкладення. Однак, за результатами розгляду листа від 09.10.2020 з № 0111 вирішило повернути зазначені документи (у тому числі без підписання акти приймання-передачі наданих послуг за серпень-вересень 2020 року) Товариству, оскільки останнім не підтверджено обсяги та факт виконання обумовлених Договором послуг та споживання (прийняття) цих послуг Підприємством, що унеможливлює підписання ним актів наданих послуг за вересень 2020 року. При цьому Підприємство також звернуло увагу Товариства на те, що за період з 01.09.2020 по 18.09.2020 виконавцем не підтверджено фактів надання замовнику послуг з супроводу та технічної підтримки користувачів створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, вебпорталів та сервісів (ІТС), а за період з 18.09.2020 по 22.09.2020 замовником документально зафіксовано невиконання покладених на виконавця зобов`язань за цим договором, які полягають у нездійсненні супроводу та підтримки користувачів ІТС.
Платіжним дорученням від 02.11.2020 № 75 замовником було перераховано на користь виконавця грошові кошти у розмірі 3 959 680,64 грн як оплату згідно з актом приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 від 15.10.2020 № 5/4794.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг.
Звертаючись з даним позовом до суду Товариство вказувало на те, що Підприємство необґрунтовано відмовилось від прийняття належним чином наданих йому послуг за Договором у серпні-вересні 2020 року (повернув без підписання акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року) та їх оплати, а в подальшому протиправно заблокував можливість виконання Товариством Договору в цілому з 18.09.2020 та розірвав його в односторонньому порядку з 25.09.2020.
У той же час, заперечуючи проти позову Підприємство вказувало на те, що саме Товариством у період серпень-вересень 2020 року було порушено взяті на себе зобов`язання за Договором, адже фактично було припинено надання послуг користувачам, що підтверджується відповідними зверненнями користувачів на гарячу лінію, з яких вбачається, що визначені Договором телефонні номери не відповідали, а отже, звернення не приймались, підтримка користувачам фактично не надавалась, у зв`язку з чим, Підприємство втратило інтерес до подальшого існування правовідносин за Договором і відмовилось від нього в силу порушення Товариством своїх зобов`язань (не надання обумовлених Договором послуг).
Враховуючи викладене суди дійшли висновку, що фактичне вирішення спору у даній справі зводиться до встановлення обставин того, що саме зумовило припинення дії Договору: неналежне виконання його умов виконавцем чи протиправна поведінка замовника щодо прийняття наданих послуг та подальшої їх оплати.
У зв`язку з цим судами встановлено, що умовами Договору сторонами погоджена процедура прийняття щомісячно наданих послуг, зокрема у пункті 4.6 Договору зазначено, що приймання результатів наданих послуг здійснюється з урахуванням їх відповідності вимогам даного договору впродовж 5 (п`яти) робочих днів комісією замовника за участю виконавця, робота якої завершується складанням протоколу з висновком про відповідність чи невідповідність наданих послуг вимогам договору.
При цьому у разі виявлення комісією невідповідностей наданих послуг вимогам договору, остання у відповідному протоколі зобов`язана зазначити перелік необхідних доопрацювань і строки їх виконання.
Судами встановлено, що акти приймання-передачі наданих послуг за спірні місяці (серпень та вересень 2020 року) були направлені поштою замовнику, що підтверджується поверненням замовником акта за серпень листом від 16.09.2020 № 02-2049, листом виконавця від 09.10.2020 № 0111, описом-вкладення до листа від 15.10.2020 № 0405044482932 та відповіддю замовника в листі від 20.10.2020 № 303-2972.
Із листа замовника від 20.10.2020 № 303-2972 вбачається, що останній як недолік вказує на те, що фактичне вкладення листа не відповідає опису, який у свою чергу не відповідає супровідному листу та повертає без підписання акти за серпень та вересень, і в додатках відображає повернення цих актів.
Таким чином суди дійшли висновку, що такі акти (акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року) були направлені виконавцем замовнику та отриманні останнім.
Поряд з цим, безпосередній зміст листа виконавця від 09.10.2020 № 0111, опис-вкладення до листа від 15.10.2020 № 0405044482932 та лист замовника від 20.10.2020 № 303-2972 свідчить про те, що разом з такими актами на адресу замовника було направлено додаткові матеріали на підтвердження фактичного надання послуг.
Водночас положеннями пункту 4.6 Договору передбачено, що за наслідком місяця виконавець направляє замовнику акти з додатками (звітами за формами, передбаченими Договором), а замовник організовує їх розгляд та прийняття власною комісією, на засідання якого запрошується виконавець.
Однак, доказів розгляду переданих виконавцем відповідних актів за надані послуги за серпень і вересень 2020 року комісією замовника у порядку, визначеному пунктом 4.6 Договору, матеріали справи не містять.
У свою чергу, судами були відхилені доводи Підприємства про те, що комісія не змогла здійснювати приймання послуг за серпень та вересень 2020 року, оскільки Товариство не надало звітність за новими формами звітності, що не давало можливості комісії оцінити якість та об`єми послуг за спірний період, а тому були відсутні підстави для прийняття послуг, тому що за звичаями та практикою організації прийняття робіт чи послуг, саме на замовника покладено обов`язок розглянути акти та повідомити про наявність дефектів, адже у випадку відсутності зауважень, роботи/послуги вважаються виконаними та прийнятими без зауважень (якщо інше не передбачено договором, а в даному випадку Договір не передбачає іншої процедури).
Із правовідносин сторін щодо прийняття послуг за попередні періоди (зокрема, послуг, наданих в липні 2020 року) судами встановлено, що акти розглядались "постійно діючою комісією з прийняття результатів виконання заходів комплексної міської цільової програми "електронна столиця" на 2019-2022 роки, співвиконавцем яких є Підприємство" у складі 10 представників замовника (з яких 8 членів комісії) та одного представника виконавця - у голосуванні комісії брали участь 8 осіб виключно від замовника, що виключає твердження про спільність роботи такої комісії або неможливість її роботи без явки представника виконавця.
Ініціювання виклику представника виконавця для участі 14.09.2020 у прийнятті послуг за серпень 2020 року відбулося електронним листом від 10.09.2020, на який виконавець повідомив, що не може прийняти участь та просив погодити іншу дату. У подальшому, електронним листом замовник від 14.09.2020 повідомив виконавця про виклик для роботи в комісії на іншу дату, проте, 16.09.2020 замовник листом, за відсутності доказів збирання та розгляду послуг комісією чи додаткового виклику виконавця (у продовження послідовної поведінки замовника, викладеної у листі від 10.09.2020) повернув акт Товариству.
За таких підстав суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року вважаються прийнятими замовником без зауважень, оскільки викладені обставини свідчать про те, що замовником було порушено процедуру прийняття наданих послуг за серпень та вересень 2020 року, а саме не у передбачений Договором спосіб та всупереч раніше встановленій, і застосовуваній у правовідносинах сторін процедурі, відбулося неприйняття послуг за вказані місяці.
Стосовно того чи мало місце виключно формальне порушення замовником порядку прийняття послуг за спірні місяці, судами встановлено, що будь-який замовник робіт/послуг не втрачає можливість доводити їх невиконання (а відтак і відсутність обов`язку для їх оплати) у зв`язку з підписанням акта (або юридичним фактом вважати такий акт прийнятим у зв`язку з відсутністю заперечень або порушенням передбаченого договором способу висловлення таких заперечень).
Тобто за наявності формального прийняття послуг, замовник може доводити факт їх ненадання або наявності недоліків їх надання, проте на відміну від ситуації, коли акт не підписаний чи дотримана процедура внесення зауважень щодо його підписання, додатковий тягар доведення обставин ненадання послуг покладається саме на замовника.
Такий висновок судів ґрунтується на тому, що умовами Договору (проект якого надано замовником в якості тендерної документації) передбачено, що комісія замовника могла на власному засіданні відхилити відповідний акт за надані послуги (надана перевага позиції замовника, адже виконавець не мав навіть права голосу у роботі комісії).
При цьому з огляду на суть послуг, надання яких передбачено Договором, суди дійшли висновку, що доведення їх фактичного надання досить ускладнене, і тому, не реалізація замовником умов Договору щодо роботи його комісії по прийняттю послуг (не дотримання визначеного Договором порядку прийняття послуг) не може покладати додатковий тягар доказування на іншу сторону Договору (виконавця).
Також суди зазначили, що передбачене пунктом 5.2.7 Договору право замовника відмовитися від приймання послуг, якщо вони не відповідають умовам Договору, знаходиться у системному зв`язку з дотриманням визначеним у пункті 4.6 Договору порядку встановлення невідповідності наданих послуг умовам Договору, що реалізується виключно шляхом роботи комісії, адже іншого порядку виявлення та фіксування таких обставин умови Договору не містять.
У той же час, судами встановлено, що Підприємством не надано доказів розгляду переданих виконавцем актів надання послуг за серпень і вересень комісією замовника у порядку, визначеному пунктом 4.6 Договору.
Що ж до доводів Підприємства про те, що ненадання (неналежного надання) виконавцем у серпні-вересні (до 18.09.2020) року послуг за Договором, оскільки мали місце численні скарги користувачів на гарячу лінію з приводу роботи ІТС та підтримки користувачів ІТС, а також було порушено процедуру оформлення результатів передачі таких послуг, то судами встановлено, що у листі замовника від 16.09.2020 № 02-2049 "Про повернення актів приймання-передачі наданих послуг" мова йшла про ненадання виконавцем затверджених звітів за формами "Е", "Ж", "І", "Д", навчальних матеріалів та відомостей до машинного носія. Вказним листом було повернуто акт не тільки за серпень 2020 року, але й за липень 2020 року, і їх повернення було обґрунтовано однаковими підставами.
Однак, протоколом діючої комісії з прийняття результатів виконання заходів комплексної міської цільової програми "електронна столиця" на 2019-2022 роки, співвиконавцем яких є Підприємство послуги за липень 2020 року були прийняті в повному обсязі (акт від 13.08.2020 № 5-4794).
У подальшому, акт приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 № 5/4794 підписано 15.10.2020 з проведенням повної оплати таких послуг у листопаді 2020 року (платіжне доручення від 02.11.2020 №75).
Водночас, матеріали справи не містять доказів усунення виконавцем визначених у листі замовника від 16.09.2020 № 02-2049 недоліків щодо документального оформлення та підтвердження наданих у липні 2020 року послуг.
Твердження представників Підприємства та Департаменту про те, що наведене обумовлено зміною процедури прийняття послуг у середині липня 2020 року в частині зміни форми звітів визнані судами визнані необґрунтованими, оскільки ані в протоколі комісії про прийняття, ані в жодному іншому документі, наданому до матеріалів справи, немає такого підтвердження.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що логічним було б відображення у вказаному протоколі, що липень є перехідним місяцем, а тому прийняття звітів за старою формою є допустимим з переходом на нові звіти із серпня місяця 2020 року.
Також судами встановлено, що ОСОБА_1, яка була виконавцем листа від 16.09.2020 та була присутня під час роботи комісії 13.08.2020, а відтак, достеменно знала про прийняття комісією послуг виконавця за липень 2020 року, проте у вказаному листі (через місяць) вказує на наявність недоліків вже прийнятих комісією звітів.
Більш того, такі зміни у формуванні звітності за липень 2020 року, з огляду на непослідовність дій замовника (прийняв 13.08.2020, повернув 16.09.2020, підписав акт 15.10.2020 за відсутності будь-яких дій з боку виконавця щодо цього, оплатив у листопаді 2020 року), виключають можливість зробити висновок, що зміна звітності була настільки істотною та принциповою для того, щоб повністю припинити прийняття та оплату послуг за Договором.
Крім того, судами встановлено, що скарги користувачів на гарячу лінію надходили постійно, що підтверджується поясненнями представника Департаменту, яка вказувала на надходження 10-20 скарг навіть у місяці, в яких послуги були прийняті та оплачені замовником без будь-яких зауважень.
Отже, сама по собі наявність таких звернень (скарг) не може бути підтвердженням припинення надання відповідних послуг виконавцем з 01.08.2020.
У листі від 22.09.2020 № 02-2082 про розірвання Договору замовник вказує, що виконавець повністю припинив надання послуг за Договором з 18.09.2020, що суперечить його ж твердженню про невиконання виконавцем своїх зобов`язань за Договором з 01.08.2020.
З аналогічних підстав судами було відхилено покази свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині твердження, що виконавець фактично припинив надання послуг у період серпень-вересень (у частині до 17.09.2020) 2020 року.
Посилання Підприємства на те, що у наведених твердженнях має місце різниця значення слів "повністю припинив" і "надавав неякісно", в аспекті того, що з 01.08.2020 надавав неякісно, а з 18.09.2020 взагалі припинив надання послуг, були відхилені судами, оскільки вони спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів виконання замовником передбачених пунктом 5.1.5 Договору його обов`язків, а саме: щодо невідкладного інформування виконавця про виявленні недоліки та дефекти під час використання результатів наданих послуг.
Тобто, у випадку наявності інформації як про припинення виконавцем надання послуг, так і надання їх неякісно з 01.08.2020, без відповіді залишаються питання чому: а) не було жодного інформування/претензії до виконавця за півтора місяця з приводу цього, хоча Договором визначені контактні особи, а судами встановлено, що листування щодо прийняття послуг у серпні мало місце (електронні листи від 10, 11 та 14 вересня)?; б) не було значного збільшення кількості скарг громадян у вказаний період?
Відтак мало місце обставина, за якої свідок ОСОБА_1, будучи контактною особою з боку замовника за Договором, вказує, що з 01.08.2020 послуги виконавцем не надавалися (були неякісні), однак, маючи можливість надіслати хоча б електронного листа та поскаржитися на це виконавцю - протягом 1,5 місяці не робить цього.
З огляду на викладене, послідовних та логічних доказів на спростування належного надання виконавцем послуг згідно з Договором у період з 01.08.2020 до 17.09.2020 Підприємством не надано, тому суди прийняли акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року №№ 6/4794, 7/4794, як належне підтвердження надання визначених у них послуг за Договором у вказаний період, які не відхилені відповідачем у передбачений Договором спосіб.
Також судами встановлено, що Підприємство зазначало, що протягом 18-22 вересня 2020 року ним проводилися фіксації надання послуг виконавцем, за наслідками якої було встановлено ненадання таких послуг, а, відтак, прийнято рішення про відмову від Договору, а саме на підставі наказу від 18.09.2020 № 109 було створено комісію, яка під відеофіксацію дзвонила на визначені Договором телефонні номери технічної підтримки ІТС, на яких, крім Підприємства не було відповідей, що свідчить про неякісне, на його думку, надання послуг. На підтвердження цього надано накази, протоколи роботи комісії та відеофіксація.
У той же час, Товариство вказує, що йому заблокували доступ до відповідних телефонних номерів, у зв`язку з чим, такі дзвінки не надходили на його телефони.
Отже, судами встановлено, що спір у цій частині стосується суперечливих позицій сторін: Товариства - внаслідок технічних дій Підприємство обмежило можливість Товариства одержувати електронні листи та телефонні дзвінки, а Підприємства - така технічна можливість не обмежувалася, але Товариство ніяких дій не вчиняло на виконання умов Договору.
Досліджуючи вказані доводи сторін суди зазначили, що суть послуг у цій частині полягає у телефонній підтримці (номери якої закріплені за Підприємством) та відповіді на електронні листи, що надходять на поштові скрині з доменним ім`ям kyivcity.gov.ua.
Приймаючи до уваги технічність характеру спірного питання, суди констатували, що матеріали справи не містять доказів, які б надавали відповідь на нього на користь однієї із сторін.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Судами враховано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суди застосовували стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та дійшли висновку, що в даному випадку не мало місце порушення виконавцем умов Договору 18-22 вересня 2020 року, оскільки приймаючи наказ від 18.09.2020 № 109 про припинення договірних відносин з Товариством Підприємство послалось на отриманням повідомлень щодо відсутності надання послуг за Договором, хоча, як встановлено судами, добросовісною поведінкою замовника у випадку виявлення недоліків та дефектів під час використання результатів наданих послуг було б інформування виконавця відповідно до положень пункту 5.1.5 Договору.
На підтвердження того, що телефонні номери працювали Підприємством надано лист СКП "Київтелесервіс" від 26.05.2022 № 053/06-285 про відсутність блокування роботи телефонних номерів у період з 01.08.2020 по 25.09.2020.
Однак, судами встановлено, суть спірного питання не у блокуванні номеру, адже блокування є ненадходженням сигналу від КТС "Київтелесервіс" до абонента Підприємства чи Товариства, а саме в наступному надходженні сигналу до Товариства.
Так, свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що на підставі наказів від 18.09.2020 № 109 та № 110 ними та іншими членами комісії з 18 по 22 вересня 2020 року за рахунок власних можливостей надавалися послуги користувачам з такої підтримки.
У той же час, у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 зазначила, що переадресація дзвінків на Підприємство була здійснена в кінці вересня, тобто після розірвання Договору.
Суди також звернули увагу на те, що при допиті свідка ОСОБА_2, на частину дзвінків 19.09.2020 згідно з протоколом комісії (який підписаний свідками) відповіли працівники Підприємства, що з одного боку суперечить поясненням свідка ОСОБА_1 про те, що переадресація почалася після 23.09.2020, а з іншого, не відповідає письмовим показам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони з 18.09.2020 власними силами здійснювали таку підтримку. Більш того, свідок ОСОБА_2 не міститься у переліку осіб, які мали б надавати послуги, а відповідальним призначено іншу особу ( ОСОБА_3 )
Також судами з`ясовувалось в учасників процесу питання, яким чином відбувалася переадресація дзвінків на телефон виконавця, адже телефонні номери були виділені за Договором саме замовнику та питання, як так відбулося, що 19.09.2020 на частину дзвінків відповіли працівники Підприємства. Однак, жодної переконливої відповіді представники Підприємства та Департаменту щодо переадресації дзвінків не надали.
Судами було відхилено посилання Підприємства на протокол наради від 18.09.2020, яким доручено невідкладно врегулювати питання переадресації саме телефонних номерів, на які 19.09.2020 надавалась відповідь Підприємством, оскільки свідок ОСОБА_1, яка брала участь у даній нараді, у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні, нічого не вказала про дану нараду та взагалі про факт переадресації 18-19.09.2020.
Представник Департаменту Лисик Г.М., у судових засіданнях суду першої інстанції стосовно переадресації телефонних дзвінків також нічого не змогла пояснити.
Суди також зазначили, що з протоколом наради надано внутрішні службові записки, проте зовнішнього листування (хоча б електронною поштою) про доведення власної волі до КТС "Київтелесервіс" (щодо переадресування) не надано, у зв`язку з тим, що електронні листи не збереглися, що викликає сумнів у проведені вказаної наради саме 18.09.2020.