ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/3105/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
Публічного акціонерного товариства "Місто Банк": Погодіна В. О.,
розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп" - арбітражного керуючого Коноплі А. М. (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022
у складі колегії суддів: Пантелієнка В. О. - головуючого, Полякова Б. М., Гарник Л. Л.
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022
у складі судді Чеберяка П. П.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазтрейд-Експо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. Банк звернувся у справі про банкрутство Товариства (майнового поручителя) із заявою з грошовими вимогами до боржника на підтвердження яких, зокрема, надав: розрахунок заборгованості та копії кредитного, іпотечного договорів, а згодом - копії виписок по рахунку позичальника, меморіальних ордерів та дублікати меморіальних ордерів.
2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у визнанні заявлених Банком грошових вимог до боржника з мотивів ненадання ним належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі позичальнику кредитних коштів за договором кредиту та визначеного Банком розміру заборгованості.
3. Під час розгляду касаційної скарги Банку на вирішення Верховного Суду постали такі питання:
І) який стандарт доказування грошових вимог кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)?
ІІ) якими доказами можуть підтверджуватися грошові вимоги кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)?
ІІІ) чи підтверджує розрахунок заборгованості наявність заборгованості за банківським кредитом?
ІV) чи може підтверджувати банківська виписка з особового рахунка розмір боргу за договором банківського кредиту?
V) чи потрібно при зверненні кредитора з грошовими вимогами до боржника (майнового поручителя) підтверджувати розмір заборгованості за основним зобов`язанням?
VI) чи може підтверджуватися наявність в кредитора грошових вимог до боржника електронними доказами?
VII) які форми та вимоги подання електронних доказів до суду?
VIII) які особливості електронного документа як електронного доказу у справі, алгоритм їх оцінки судом та чи може такий документ подаватися до суду на оптичному диску?
4. Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання заявлених Банком грошових вимог до боржника, виходячи з такого.
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень щодо заяви
5. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/3105/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазтрейд-Експо" (далі - ТзОВ "Єврогазтрейд-Експо") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Плюс Груп" (далі - ТзОВ "Терра Плюс Груп", боржник) про банкрутство.
6. 11.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (далі - ПАТ "Місто Банк", банк, скаржник) від 05.05.2021 б/н з грошовими вимогами до ТзОВ "Терра Плюс Груп", в якій заявник просить визнати його забезпеченим кредитором у сумі 37 213 621,29 грн, з яких: 27 454 026,63 грн непогашений кредит, 7 704 328,50 грн заборгованість зі сплати відсотків, 2 055 266,16 грн пеня, які забезпечені іпотекою майна боржника - ТзОВ "Терра Плюс Груп", а саме: земельною ділянкою площею 16,0396 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Іванківська сільська рада, цільове призначення (використання) - землі оптової торгівлі та складського господарства, кадастровий номер - 3220884000:02:002:0033.
7. Заява ПАТ "Місто Банк" мотивована наявністю у нього грошових вимог до боржника, які виникли через неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехінвестгаз" (далі - ТзОВ "Укртехінвестгаз", позичальник) зобов`язань за укладеним з банком договором про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 30.03.2011 № 16/Ю (далі - договір кредиту), для забезпечення виконання зобов`язань за яким між ПАТ "Місто Банк" (іпотекодержатель) та ТзОВ "Терра Плюс Груп" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 27.07.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1254 (далі - договір іпотеки).
8. На підтвердження заявлених грошових вимог до боржника ПАТ "Місто Банк" до заяви долучило розрахунок заборгованості, копії кредитного договору з додатковими угодами та договору іпотеки, а згодом, разом із запереченнями на повідомлення розпорядника майна щодо заявлених вимог від 28.05.2021 надало копії виписок з особового рахунку позичальника (ТзОВ "Укртехінвестгаз") за період з 30.03.2011 по 26.04.2021, до заперечень на пояснення розпорядника майна від 11.01.2022 - виписку по рахунку позичальника, а також під час розгляду справи - копії меморіальних ордерів, їх дублікати.
9. Розпорядник майна ТзОВ "Терра Плюс Груп" - арбітражний керуючий Конопля Андрій Михайлович (далі - розпорядник майна боржника Конопля А. М.) вимоги ПАТ "Місто Банк" не визнав з посиланням, зокрема, на те, що банк не надав на підтвердження наявної в боржника заборгованості та її розміру первинних документів, а долучені ним розрахунок заборгованості та копії виписок по рахунках, меморіальних ордерів та дублікати меморіальних ордерів не є належними та допустимими доказами підтвердження грошових вимог банку до боржника.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
10. 12.01.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 910/3105/21, якою відмовив у визнанні грошових вимог ПАТ "Місто Банк" до ТзОВ "Терра Плюс Груп" на суму 37 213 621,29 грн.
11. Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів підтвердження факту видачі кредитних коштів за кредитним договором від 30.03.2011 № 16/Ю, укладеним між ПАТ "Місто Банк" та ТзОВ "Укртехінвестгаз".
12. Суд першої інстанції врахував, що надані ПАТ "Місто Банк" до його заперечень на повідомлення розпорядника майна боржника про результати розгляду вимог виписки з особового рахунку позичальника (ТзОВ "Укртехінвестгаз") сформовані 27.05.2021 як паперові копії електронних доказів всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не засвідчені належним чином, оскільки на них відсутня відмітка про засвідчення "Згідно з оригіналом".
13. Крім того, місцевий господарський суд не взяв до уваги повторно додану ПАТ "Місто Банк" до заперечень від 12.01.2022 на пояснення арбітражного керуючого від 28.12.2021 виписку з особового рахунку ТзОВ "Укртехінвестгаз", оскільки в ній не відображено банківських операцій щодо перерахування ПАТ "Місто Банк" кредитних коштів на підставі кредитного договору від 30.03.2011 № 16/Ю (зі змінами та доповненнями).
14. Також суд першої інстанції не взяв до уваги як доказ підтвердження обставин виконання банком зобов`язань з надання позичальнику кредитних коштів, додані ПАТ "Місто Банк" до матеріалів справи копії меморіальних ордерів, врахувавши, що ухвалою від 16.08.2021 з огляду на не засвідчення копій меморіальних ордерів належним чином суд зобов`язував ПАТ "Місто Банк" надати для огляду оригінали меморіальних ордерів, копії яких долучено до заперечень на пояснення розпорядника майна.
15. Водночас, як зазначив місцевий господарський суд, ПАТ "Місто Банк" звернулось до суду з заявою від 24.09.2021 в якій просило суд долучити до матеріалів справи дублікати меморіальних ордерів на паперових носіях, оскільки витребувані судом оригінали було знищено, у зв`язку з закінченням встановленого законом терміну зберігання. Зазначені твердження ПАТ "Місто Банк" суд визнав такими, що не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки з урахуванням пунктів 11, 12, 676 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 № 601 строк зберігання оригіналів меморіальних ордерів, які були витребувані ухвалою Господарського суду м. Києві від 16.08.2021 не міг сплинути, адже, як стверджує банк, кредит не погашався, а строк їх зберігання становить 5 років після погашення відповідного кредиту. До того ж, ПАТ "Місто Банк" не надало суду жодних документів, які б підтверджували факт знищення оригіналів меморіальних ордерів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. Північний апеляційний господарський суд постановою від 31.10.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/3105/21 залишив без змін.
17. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови ПАТ "Місто Банк" у визнанні грошових вимог до боржника з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів підтвердження факту видачі кредитних коштів за кредитним договором від 30.03.2011 № 16/Ю.
18. Окрім того, суд апеляційної інстанції відхилив досліджені ним в судовому засіданні надані ПАТ "Місто Банк" електронні докази з мотивів їх формування після розгляду справи місцевим господарським судом.
Надходження касаційної скарги та її рух у Верховному Суді
19. 29.11.2022 ПАТ "Місто Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/3105/21.
20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/3105/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 30.11.2022.
21. Ухвалою від 20.12.2022 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ "Місто Банк" без руху та надав скаржнику строк на усунення її недоліків.
22. 30.01.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання ПАТ "Місто Банк" та поновив йому пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 910/3105/21 за касаційною скаргою ПАТ "Місто Банк"; призначив розгляд касаційної скарги на 23.02.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.02.2023.
23. Ухвалою від 23.02.2023 Верховний Суд відклав розгляд справи за касаційною скаргою ПАТ "Місто Банк" до 16.03.2023, а ухвалою від 16.03.2023 - до 23.03.2023.
24. У зв`язку з перебуванням суддів у відпустці, на лікарняному склад колегії суду неодноразово змінювався.
25. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 для розгляду справи № 910/3105/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
26. Ухвалою від 22.03.2023 Верховний Суд прийняв справу за касаційною скаргою ПАТ "Місто Банк" до провадження та призначив її розгляд на 23.03.2023.
27. У судове засідання 23.03.2023 з`явився представник ПАТ "Місто Банк" та розпорядник майна боржника Конопля А. М., які надали пояснення у справі.
Розгляд клопотань
28. 09.02.2023 до Верховного Суду від розпорядника майна ТзОВ "Терра Плюс Груп" Коноплі А. Ю. надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Місто Банк" від 08.02.2023 вих. № 01-32/99375, в якому арбітражний керуючий, зокрема, просить суд закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Місто Банк", оскільки правові висновки, зроблені Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
29. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
30. Тлумачення наведеної норми свідчить, що на підставі цієї норми може бути закрите касаційне провадження у разі наведення скаржником висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах за умови відкриття такого провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
31. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
32. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
33. У справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, які ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.
34. Проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення юридичного змісту спірних правовідносин (основний критерій подібності), судом встановлено, що висновки у справах наведених скаржником (постанови від 18.06.2019 у справі № 910/13786/16, від 16.10.2019 у справі № 161/2565/18, від 11.11.2020 у справі № 205/4176/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 07.06.2022 у справі № 910/12002/21 тощо) стосуються з-поміж іншого, зокрема, питання розгляду судом кредиторських вимог у справі про банкрутство, доказів, яким може підтверджуватися наявність заборгованості за договором кредиту. Тобто стосуються застосування норм права у правовідносинах, які за змістовим критерієм є подібними з правовідносинами у цій справі.
35. Оскільки правовідносини у справі, що розглядається та у справах наведених скаржником є подібними за змістовим критерієм, клопотання розпорядника майна ТзОВ "Терра Плюс Груп" Коноплі А. Ю. про закриття касаційного провадження у справі із наведених підстав задоволенню судом не підлягає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження судових рішень та узагальнені доводи ПАТ "Місто Банк"
36. ПАТ "Місто Банк" в касаційній скарзі просить оскаржену постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 скасувати в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "Місто Банк" на суму 37 213 621,29 грн та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
37. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником визначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/13786/16, від 16.10.2019 у справі № 161/2565/18, від 11.11.2020 у справі № 205/4176/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 07.06.2022 у справі № 910/12002/21 тощо, тобто приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
38. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПАТ "Місто Банк" зазначає, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що надані банком виписки з особового рахунку не засвідчені належним чином;
- апеляційний господарський суд безпідставно відхилив надані скаржником електроні докази з огляду на те, що вони були сформовані вже після розгляду справи судом першої інстанції. Виписки за картковими рахунками є належними доказами заборгованості за кредитним договором;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що ПАТ "Місто Банк" підтвердило свої майнові вимоги до боржника, який є майновим поручителем за кредитним договором від 30.03.2011 № 16/Ю;
- суди порушили вимоги частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) залишивши поза увагою, що розпорядником майна було проігноровано вимоги цієї норми та не включено ПАТ "Місто Банк" як забезпеченого кредитора до реєстру вимог для затвердження судом;
- суди попередніх інстанцій при з`ясуванні обставин справи та перевірці доказів порушили норми статей 526, 546, 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 7, 9, 11 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 76, 77 ГПК України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(Розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Конопля А. М.)
39. Розпорядник майна боржника Конопля А. М. у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу щодо доводів скарги ПАТ "Місто Банк" заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях дійшли висновку про відсутність в справі належних та допустимих доказів видачі кредиту, а не висновку, що виписки з особового рахунку не є належним доказом наявності заборгованості за кредитом;
- надані суду на CD-R диску банківські виписки не відповідають вимогам законодавства щодо обов`язкових реквізитів, оскільки на них відсутні підписи (електронні підписи) працівників служби бухгалтерського обліку банку, які уповноважені на їх складання, а датою їх формування зазначено 30.08.2022, в той час як вони мають бути сформовані в день здійснення відповідної операції або наступного робочого дня. Тому такі документи не є оригіналами;
- ПАТ "Місто Банк" надало CD-R диск лише до суду апеляційної інстанції. До місцевого господарського суду диск не надавався. Скаржник не навів жодного обґрунтування неможливості надання цього диску до суду першої інстанції;
- ПАТ "Місто Банк" не надало суду для огляду оригінали меморіальних ордерів;
- скаржник помилково посилається на порушення судами норм частини восьмої статті 45 КУЗПБ положення якої покладають обов`язок повідомити суд про вимоги кредиторів, які забезпечені та внести до реєстру відомості про майно, яке є предметом застави на розпорядника майна, а не на суд. Включення вимог забезпеченого кредитора до реєстру вимог кредиторів можливо лише виключно в разі підтвердження належними, допустимими доказами факту заборгованості;
- до заяви ПАТ "Місто банк" не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності грошових вимог до боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
40. Вирішуючи наведені в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.
(І) Щодо стандарту доказування грошових вимог до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
41. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
42. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
43. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
44. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.
45. Згідно із частиною першою статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
46. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).
47. Відповідно до частини першої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
48. За частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
49. Отже, реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
50. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21)).
51. Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
52. Тож визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.
53. За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство.
54. Тому важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
55. Системний аналіз статей 45 - 47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.
56. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
57. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
58. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (див. постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14).
59. Отже, задля запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника - банкрута, пред`являються підвищені вимоги (підвищений стандарт доказування таких вимог).
60. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
61. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів у разі ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог зумовлює прийняття судом рішення про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
62. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і статті 45 КУзПБ.
(ІІ) Щодо доказів, якими можуть підтверджуватися грошові вимоги кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
63. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
64. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
65. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).
66. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
67. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
68. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
69. Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).