ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/10399/20
адміністративне провадження № К/9901/7713/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мамчич Р.В.,
представника позивача - Левченко В.І.,
представника Київської міської прокуратури - Орленко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №640/10399/20
за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Київської міської прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури міста Києва, у подальшому заміненої на Київську міську прокуратуру у зв`язку із зміною найменування, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки прокурора міста Києва від 23.04.2020 року №755к, яким звільнено ОСОБА_1 з прокуратури міста Києва;
1.2. стягнути з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.04.2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. 06 березня 2020 року, на підставі рішення Ради прокурорів України від 06.03.2020 року, наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора № 80к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора міста Києва з 06.03.2020 року.
2.1. 23 березня 2020 року Генеральним прокурором прийнято наказ № 81к, яким на підставі статті 9 Закону України "Про прокуратуру" та частини 3 статті 1, пункту 4 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" скасовано наказ виконуючого обов`язки Генерального прокурора від 06.03.2020 року № 80к як такий, що виданий без дотримання вимог частини 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2.2. Наказом виконувача обов`язків прокурора міста Києва від 24.03.2020 року № 598к позивачу надано відпустку на 24 календарні дні з 24.03.2020 року до 16.04.2020 року включно.
2.3. У подальшому, після виходу ОСОБА_1 з відпустки, 17.04.2020 року виконувачем обов`язків прокурора міста Києва листом від 17.04.2020 року № 11-268вих20, з метою працевлаштування у цьому ж органі прокуратури, де ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора міста Києва, позивачу запропоновано обійняти одну з наявних вакантних та тимчасово вакантних посад, що наведені у листі, у тому числі адміністративну посаду - заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні, а також посади прокурорів.
2.4. Крім того, в указаному листі зазначено, що у разі відмови від призначення на вакантну посаду, позивач підлягає звільненню з посади прокурора відповідно до вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про прокуратуру".
2.5. Із змісту напису на вказаному листі встановлено, що ОСОБА_1 із запропонованими посадами не згоден, погоджується зайняти вакантну посаду прокурора міста Києва або іншу рівнозначну посаду в Офісі Генерального прокурора, прокурора області, з огляду на (1) позбавлення адміністративних повноважень в порушення вимог законодавства, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом, (2) відсутність будь-яких підстав пропонувати посаду з меншим обсягом роботи, (3) те, що правовідносини за посадою є номенклатурою Генерального прокурора.
2.6. У подальшому, виконувачем обов`язків прокурора міста Києва листом від 23.04.2020 року №11-280вих20, з метою працевлаштування у цьому ж органі прокуратури, де ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора міста Києва, повторно запропоновано позивачу обійняти одну з наявних вакантних та тимчасово вакантних посад, що наведені у листі, у тому числі названу адміністративну посаду. Разом з тим, позивач вдруге відмовився від запропонованих посад з тих самих підстав.
2.7. З урахуванням наведеного, виконувачем обов`язків прокурора міста Києва прийнято наказ від 23.04.2020 року № 755к, яким, на підставі наказу Генерального прокурора від 23.03.2020 року № 81к, відмов від призначення на вакантну посаду (листи від 17.04.2020 року № 11-268вих20, від 23.04.2020 року № 11-280вих20), керуючись статтею 11, пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", звільнено прокурора ОСОБА_1 з прокуратури міста Києва у зв`язку з відмовою від призначення на вакантну посаду в органах прокуратури міста Києва на підставі частини 5 статті 41 Закону України "Про прокуратуру" з 23.04.2020 року.
2.8. Не погоджуючись з таким наказом відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що прокуратурою міста Києва було виконано обов`язок щодо пропозиції ОСОБА_1 вакантних посад як прокурора прокуратури, так і й адміністративної посади у цьому органі, а тому відмова останнього від їх зайняття була правомірною підставою для прийняття спірного наказу про звільнення з прокуратури міста Києва.
3.2. На підставі встановлених обставин, здійснивши системний аналіз статей 4, 41 Закону України "Про прокуратуру", суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на виконання прокуратурою міста Києва всіх передбачених Законом обов`язків із призначення ОСОБА_1 на вакантній посаді у відповідному органі прокуратури.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року та прийнято нову постанову про задоволення позову.
4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язки прокурора міста Києва від 23 квітня 2020 року №755к, яким звільнено ОСОБА_1 з прокуратури міста Києва.
4.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора міста Києва.
4.3. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 405565 (чотириста п`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 16 копійок.
4.4. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 42 418 (сорок дві тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 81 копійка.
4.5. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади прокурора міста Києва, на яку останнього було призначено 06.03.2020 року згідно наказу в.о. Генерального прокурора №80к, став наказ Генерального прокурора від 23.03.2020 року №81к, яким попередній наказ було скасовано.
4.6. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 року у справі №640/7211/20, яка набрала законної сили 14.01.2021 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 - скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2020 року та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги та визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 23.03.2020 року №81к.
4.7. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасування у судовому порядку наказу Генерального прокурора, який став підставою для звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади прокурора міста Києва, свідчить про безпідставність застосування до позивача передбачених частиною 5 статті 41 Закону процедур призначення на іншу вакантну чи тимчасово вакантну посаду.
4.8. Також суд зазначив, що враховуючи ту обставину, що посада "прокурор міста Києва" не існує на час постановлення судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що для повного та належного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Київську міську прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення.
IV. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Київська міська прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
5.1 Скаржник посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 41 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №808/1214/17. Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував частину другу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17, від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а, від 24 вересня 2019 року №819/1420/15 та порушено вимоги статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11 листопада 2020 року №191/1169/20, від 20 жовтня 2020 року у справі №808/2199/18 та від 29 вересня 2020 року №0840/3100/18.
5.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що виконувач обов`язків прокурора міста Києва, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв в єдиний можливий на момент виникнення спірних правовідносин спосіб, визначений Законом України "Про прокуратуру", на підставі та в межах своїх повноважень.
5.3. Щодо поновлення позивача на посаді скаржник зазначає, що вимоги про відновлення дії наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора від 06.03.2020 року №80к, яким позивача призначено на посаду прокурора міста Києва, є предметом іншого судового спору у справі №640/7211/20. Однак, суд апеляційної інстанції, виходячи за межі позовних вимог у справі №640/10399/20, не врахував вказані обставини.
5.4. Також скаржник зазначає, що між ОСОБА_1 та Київською міською прокуратурою взагалі відсутній спір щодо поновлення на посаді прокурора міста Києва або посаді, рівнозначній посаді прокурора міста Києва з огляду на відсутність компетенції у керівника Київської міської прокуратури щодо призначення на посаду прокурора міста Києва або рівнозначну їй, оскільки це належить до компетенції Генерального прокурора. Таким чином, оскаржуване рішення у справі впливає на права та інтереси Офісу Генерального прокурора, однак, апеляційними судом вказана юридична особа до участі у розгляді справи №640/10399/20 не залучалась.
5.5. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. У відзиві позивач посилається на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
7. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
9. За змістом статті 2 КЗпП України право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.
10. Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
11. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
12. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
13. Законом №1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
14. Згідно з частиною 4 статті 41 вказаного Закону звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті (звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора), не припиняє його повноважень прокурора.