ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/23266/21
адміністративне провадження № К/990/36650/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Геліос-Ван" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (суддя: Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року (судді: Крусян А.В., Єщенко О.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Геліос-Ван" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
Приватне підприємство "Геліос-Ван" (далі - ПП "Геліос-Ван", позивач) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2021 №00041500019 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 161970,23грн та №00042500019 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 356581,90грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що документи митних органів Республіки Туреччини не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами вини підприємства у порушенні митних правил. Зауважує також, що лист митної адміністрації Республіки Туреччини від 19.11.2020 №29980007-724.01.03-UA-5878302 не містить відомостей про будь-яку причетність позивача до підроблення інвойсу №РО12020000000488 від 06.02.2020 та не доводить наявності у його діях умислу на звільнення від сплати митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Наголошує, що митна вартість визначена позивачем, виходячи з фактично сплаченої ціни за товари, що відповідно свідчить про безпідставність нарахування відповідачем ПП "ГЕЛІОС -ВАН" податкових зобов`язань та штрафних санкцій.
Як підставу касаційного оскарження позивач вказав п.п.1,3 ч.4 ст. 328 КАС України, неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 лютого 2020 року у справі №808/1236/16, від 02 липня 2019 року у справі №821/2067/17 та від 02 липня 2020 року у справі №803/916/17, а також вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання преюдиційного впливу постанови у справі про адміністративне правопорушення (порушення митних правил) щодо притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи, яка не перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, на таке підприємство та можливість покладення такої постанови в основу вини підприємства у заниженні вартості товарів, ввезених на митну територію та, відповідно, у заниженні розміру мита та податку на додану вартість, які були сплачені підприємством.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПП "Геліос-Ван" зареєстровано в ЄДРПОУ та займається наступними видами діяльності за КВЕД: 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 43.21 електромонтажні роботи; 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.41 оптова торгівля текстильними товарами; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Наказом Одеської митниці від 06.08.2021 №166 на підставі ч.7 ст.336, ч.3 ст.345, ч.ч.2, 3 ст.346 Митного кодексу України (далі - МК України) та плану-графіку документальних планових виїзних перевірок Держмитслужби на 3 квартал 2021, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15.06.2021 №441, призначено проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ПП "Геліос-Ван" вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.08.2018 по 31.07.2021 тривалістю 30 робочих днів з 26.08.2021.
06 серпня 2021 року Одеською митницею направлено ПП "Геліос-Ван" повідомлення №7.10-19-22/07 щодо проведення вищезазначеної документальної планової виїзної перевірки.
У період з 26.08.2021 по 05.10.2021 на підставі наказу Одеської митниці від 06.08.2021 №166 та посвідчення на право проведення документальної планової виїзної перевірки від 20.08.2021 №7-10-19-22/10, посадовими особами Одеської митниці проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ПП "Геліос-Ван" вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.08.2018 по 31.07.2021, за результатом проведення якої складено Акт від 12.10.2021 №16/7.10-19-19/37439444.
Вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.2 ч.2 ст.52, ч.4, п.п.3,5 ч.10, п,2 ч.11 ст.58 МК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита у періоді, що перевірявся, на загальну суму 129533,78 грн; п.190.1 ст.190 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 285265,52грн.
29 жовтня 2021 року Одеською митницею на підставі вказаного акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: №00041500019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на 161970,23 грн; №00042500019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 356581,90 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів і аргументів, якими позивач мотивував свій позов, а висновки митного органу, які слугували підставою прийняття спірних рішень, - суд визнав законними й такими, що відповідають обставинам справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються, зокрема, Митним кодексом України (МК України) та Податковим кодексом України(ПК України), у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктами 21, 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
За змістом частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частинами 1 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно зі статтею 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
За змістом частини 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частини 1 та 2 статті 351 МК України).
Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Отже, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться є підставою для проведення перевірки.