ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 600/2561/21-а
адміністративне провадження № К/990/8494/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (суддя: Боднарюк О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року (судді: Сторчак В.Ю., Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 18 листопада 2019 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 листопада 2019 року в сумі 93 623,66 грн. з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, уважав, що є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого предмету спору і між тими самим сторонами, і тих самих підстав, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, суди попередніх інстанцій установили, що спір який виник між учасниками даної справи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 листопада 2019 року вже вирішено судом в межах адміністративної справи №600/1028//20-а.
Одночасно з цим суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем обрано помилковий спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, позаяк спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. А тому у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, суди попередніх інстанцій указали, що, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судами попередніх інстанцій процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що предмети спорів у справах № 600/2561/21-а та №600/1028/20-а не є тотожними, а спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної справи не досліджувалися судом апеляційної інстанції у межах справи №600/1028/20-а.
Скаржник зазначив, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У цьому зв`язку скаржник указує, що суди попередніх інстанцій, покликаючись на справу №600/1028/20-а проігнорували той факт, що рішення суду першої інстанції від 07 жовтня 2020 року у справі №600/1028/20-а було скасоване постановою суду апеляційної інстанції від 25 січня 2021 року у справі №600/1028/20-а.
При цьому скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи №600/1028/20-а не досліджувалось питання виплати індексації, що врегульовано, абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та на їх виконання не встановлювалось і не досліджувалось: місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року, місячний грошовий дохід позивача за березень 2018 року, розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року, розмір індексації який припадав на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року), чи перевищив розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року, суму індексації яка припадала на цей місяць (місяць підвищення грошового доходу).
За твердженням скаржника, зазначені вище обставини є предметом розгляду даної справи та не досліджувались у справі №600/1028/20-а.
Не обґрунтовано, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій також послалися на норми статті 383 КАС України, оскільки передбачені правові норми цієї статті мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Скаржник указує, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду передбачений статтею 383 КАС України підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача, які зазначені в рішенні суду.
Проте, відповідач виконав вимоги зобов`язального характеру відповідно до постанови суду апеляційної інстанції від 25 січня 2021 року по справі №600/1028/20-а.
Позиція інших учасників справи
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких останній указав на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 грудня 2022 року у справі № 460/3473/21.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 18 листопада 2019 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 листопада 2019 року в сумі 93 623,66 грн з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 18 листопада 2019 року позивачу здійснено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення без урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Позивач уважає, що відповідно до наведених приписів пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, сума належної йому індексації з 01 березня 2018 року становить у фіксованому розмірі 4 447,35 грн. у місяць, а у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг у розмірі 103 відсотка, у підвищеному розмірі відповідно до законодавства, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації. За наведених обставин, за розрахунками позивача, він має право на доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 листопада 2019 року на загальну суму 93 623,66 грн.