ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11 квітня 2023 року
справа № 640/8822/21
адміністративне провадження № К/990/7266/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року (суддя Огурцов О. П.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року (судді: Коротких А. Ю., Сорочка Є. О., Чаку Є. В.),
у справі №640/8822/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна"
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року №00101820704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника податку за серпень 2020 року на 1 870 115,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 905 057,50 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
28 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі №640/8822/21.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребувано з суду першої інстанції.
23 березня 2023 року справа №640/8822/21 надійшла до Верховного Суду.
ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
Дослідивши документи, складені за результатами виконання договорів поставки сільськогосподарської продукції, укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югзернотранс", суди попередніх інстанцій констатували, що позивач на підтвердження факту отримання товару не надав суду документів, які мали бути складені та надані позивачу у випадку дійсного здійснення поставки товару, тобто відсутні докази реальності та товарності фінансово-господарських відносин з зазначеним контрагентом.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 23 жовтня 2020 року по 05 листопада 2020 року Головне управління ДФС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року, за результатами якої складено акт від 12 листопада 2020 року № 1565/26-15-07-04-01/33832039 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2020 року на 1 870 115,00 грн.
02 грудня 2020 року на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №001018200704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника податку за серпень 2020 року на 1870115,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 905057,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 09 лютого 2021 року №3013/6/99-00-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 02 грудня 2020 року № 00101820704 - без змін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, абзацу 5 частини першої, частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 826/3895/18, від 19 вересня 2022 року у справі №640/19724/18, від 19 травня 2020 року у справі №826/10104/16.
Товариство звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 826/3895/18, від 19 вересня 2022 року у справі № 640/19724/18, який, на його думку, не був врахований при вирішенні справи: "Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних".
У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 826/10104/16 Верховний Суд зазначає наступний висновок, який також, за позицією скаржника, не був врахований при вирішенні розглядуваної справи: "За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту".
Позивач в касаційній скарзі наголошує, що постанова суду апеляційної інстанції є ідентичною рішенню суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції формально поставився до розглядуваної справи, не дослідив матеріали справи та не з`ясував обставини справи. Так, рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовується виключно нібито ненаданням позивачем документів, які насправді були надані позивачем та містяться в матеріалах справи. Понад те, суд апеляційної інстанції протиправно змішує договори, укладені між позивачем та контрагентом, а також договори, укладені контрагентом з власними постачальниками та до яких позивач не має жодного відношення.
Товариство зазначає, що господарські операції носили реальний характер, позивач закупляв зернові культури у контрагента для їх подальшого експорту, на підтвердження реального виконання договорів поставки, позивач надав всі обов`язкові належним чином складені первинні документи, у податкового органу відсутні будь-які претензії щодо відсутності чи дефектності документів позивача. Реальність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується також документами третіх осіб - перевізників, припортового зернового терміналу, транспортно-експедиторської організації тощо. Однак, в оскаржуваних рішеннях відсутній будь-який аналіз аргументів та доказів позивача, а також мотиви їх відхилення. Суди попередніх інстанцій протиправно відхилили документи, що підтверджують подальше використання позивачем придбаного у контрагента товару, а саме експортні документи.
Також позивач зазначає, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а також протиправно нараховано штрафні санкції у розмірі 50% від суми нібито завищеного бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 640/8822/21, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2020 року № 00101820704.
Відповідач 16 березня 2023 року надав суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Згідно з пунктом 185.1. "а" статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4. статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: