ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11 квітня 2023 року
справа №640/4362/20
адміністративне провадження № К/990/7059/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика комфорту"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року (суддя - Келеберда В. І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року (судді: Оксененко О. М., Лічевецький І. О., Мельничук В. П.)
у справі №640/4362/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика комфорту"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання скарги задоволеною, а податкових повідомлень-рішень скасованими, визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Класика комфорту" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, перший відповідач у справі), Головного управління ДПС в місті Києві (далі - податковий орган, другий відповідач у справі), у якому просило суд визнати скарги Товариства за вх. № 16060/6, 16089/6 від 12 грудня 2019 року та № 16559/6 від 16 грудня 2019 року задоволеними, а податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №00003870502 від 28 листопада 2019 року та № 00003880502 від 28 листопада 2019 року - скасованими, визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 5032/6/99-00-08-05-06 від 10 лютого 2020 року про результати розгляду скарг.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
27 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №640/4362/20.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребувано з суду першої інстанції.
30 березня 2023 року справа №640/4362/20 надійшла до Верховного Суду.
ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз пунктів 56.2., 56.3, 56.8, 56.9, 56.13 статті 56 ПК України, статей 67, 71 КЗпП України, та дійшли висновку, що приписи пункту 56.13. статті 56 ПК України застосовується до всієї предметної групи строків (в якій, зокрема, й визначається можливість продовження строків на розгляд скарг платників податків), яка врегульована статтею 56 ПК України, а отже, прийняття контролюючим органом рішення за наслідками розгляду скарг не 09 лютого 2020 року, а 10 лютого 2020 року, з урахуванням того, що 09 лютого 2020 року був вихідний день, не порушує вимог податкового законодавства України, оскільки оскаржуване рішення прийняте в строки визначені ПК України, а отже, до нього не мають застосовуватися пункт 56.8 цієї статті, оскільки пункт 56.13 застосовується до всіх строків в тому числі і до самостійно визначених контролюючим органом.
Суди попередніх інстанцій не встановили порушення ДПС України строку розгляду скарг позивача. Позивач не навів жодного обґрунтування стосовно спростування встановлених порушень при здійсненні позивачем своєї господарської діяльності, які, в свою чергу, знайшли своє відображення у податкових повідомлення-рішеннях у вигляді донарахувань грошових зобов`язань, а позивач аргументує неправомірність податкових повідомлень-рішень лише наявними на його думку процедурними порушеннями у частині розгляду його скарги. В основу позовної заяви не покладено доводів та доказів щодо суті самих порушень та їх спростування.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 28 листопада 2019 року Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 00003880502, яким встановило, що Товариство завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 587 926 грн та № 00003870502, яким збільшило грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 4 504 890 грн і нарахувало 2 252 445 грн штрафних санкцій.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство подало скаргу до ДПС України електронною поштою, поштовим відправленням та безпосередньо до скриньки для кореспонденції, яка розміщена в приміщенні контролюючого органу. У зв`язку з цим, скарзі було присвоєно три вхідні номери: вх. № 16060/6, 16089/6 від 12 грудня 2019 року та № 16559/6 від 16 грудня 2019 року.
Після отримання скарги, ДПС України прийняло рішення № 14693/6/99-00-08-05-01 від 26 грудня 2019 року та № 78/6/99-00-08-05-02-06, № 87/6/99-00-08-05-01-06 від 02 січня 2020 року про продовження строку розгляду скарги Товариства до 09 лютого 2020 року (включно).
ДПС України 10 лютого 2020 року прийняло рішення про результат розгляду скарги № 5032/6/99-00-08-05-06, яким частково задовольнило скаргу Товариства та частково скасувало податкові повідомлення-рішення № 00003880502 та № 00003870502 від 28 листопада 2019 року.
13 лютого 2020 року на виконання рішення ДПС України від 10 лютого 2020 року про результат розгляду скарг, Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 00001470502, яким збільшило грошове зобов`язання Товариства зі сплати податку на додану вартість на суму 969613 грн і нарахувало 484807 грн штрафних санкцій та №00001480502, яким встановило, що Товариство завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 587 926 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пункту 56.13 статі 56 ПК України, без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16.
Посилаючись на обставини і висновки, викладені в постанові від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16, скаржник наголошує, що коли останній день розгляду скарги припадає на вихідний день, а відповідь була надана наступного робочого дня, Верховний Суд не застосовує до вказаних правовідносин положення пункту 56.13 статті 56 ПК України і цілком обґрунтовано приймає рішення про те, що контролюючий орган пропустив строк розгляду скарги, а тому така скарга вважається задоволеною.
Скаржник вважає, що у випадку Товариства розгляд скарги було продовжено ДПС України до 09 лютого 2020 року (неділя), а рішення за результатами розгляду було винесено та надіслано позивачу тільки 10 лютого 2020 року (понеділок).
Позивач зазначає, що неодноразово, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі доводив, що застосування пункту 56.13 статті 56 ПК України є помилковим. Пунктом 56.13 статті 56 ПК України врегульовані ситуації, коли день відповідного строку не може бути чітко визначений, і такий день випадково припадає на вихідний чи святковий. Натомість строк, визначений ДПС України, є самостійно визначеним контролюючим органом строком, а тому пункт 56.13 статті 56 ПК України не підлягає застосуванню в цьому випадку.
Таким чином, скаржник вважає, що оскільки суди першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень застосували норму права без врахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16, а тому судові рішення попередніх інстанцій мають бути скасовані, а позовна заява Товариства задоволена.
Відповідачі 14 березня 2023 року надали суду відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких вказують на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, просять відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 56.2. статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з пунктом 56.8. статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.