Постанова
Іменем України
11 квітня 2023 року
місто Київ
справа № 760/16354/20
провадження № 61-12751св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гай, 9", ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Позивачка ОСОБА_1 у липні 2020 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гай, 9", ОСОБА_3, у якому просила визнати ОСОБА_2 таким, який втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1, та зняти його з реєстраційного обліку за адресою цієї квартири.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що згідно з ордером № 029509, виданим на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району у м. Києві від 10 січня 1995 року, ОСОБА_4 на сім`ю у складі чотирьох осіб: ОСОБА_4, дружину ОСОБА_1, доньку ОСОБА_2 та сина ОСОБА_2, надано право на зайняття жилого приміщення трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
10 жовтня 1995 року шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано.
Рішенням від 04 квітня 2005 року у справі № 2-1652/2005 Солом`янський районний суд міста Києва виділив ОСОБА_4 в користування кімнату, площею 12, 3 кв. м в зазначеній квартирі, та 17 серпня 2005 року він отримав свідоцтво про право власності на житло.
ОСОБА_1 зазначала, що інші дві кімнати квартири не приватизовані, особовий рахунок відкрито на її ім`я. В кімнатах, площею 20, 4 кв. м та 13, 6 кв. м, зареєстровані вона, її син - відповідач у справі - та її донька ОСОБА_5 .
Позивачка звертала увагу на те, що відповідач з 2007 року в квартирі не проживає, що підтверджується актом від 06 липня 2020 року про проживання особи не за місцем реєстрації, за житлово-комунальні послуги не сплачує, поштову кореспонденцію не отримує, до того ж, забезпечений іншим житлом. Будь-які перешкоди у користуванні спірним жилим приміщенням відповідачу не чинилися.
Відтак, ОСОБА_1 вважала, що відповідач втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 у зв`язку з тривалою, понад 6 місяців, без поважних причин відсутністю за місцем реєстрації місця проживання, несплатою ним за комунальні послуги та інших витрат з утримання житлового приміщення.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 01 листопада 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції врахував, що за період з 2007 року до 06 липня 2020 року складено лише один акт про непроживання відповідача у спірній квартирі, який не може містити достовірну інформацію про зазначені в ньому обставини за період більший ніж 13 років. У письмових заявах мешканці квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, які підписували акт від 06 липня 2020 року, просять не брати раніше надані свідчення до уваги, оскільки повністю не розуміли, що від них вимагається саме встановлення факту непроживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_4, однак така інформація їм достеменно не відома.
Також суд першої інстанції врахував квитанції про оплату відповідачем за житлово-комунальні послуги та показання свідків, зробив висновок про те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження факту непроживання відповідача у спірній квартирі. Крім того, суд дійшов переконання, що твердження ОСОБА_1 про нечинення з її боку жодних перешкод ОСОБА_2 у користуванні жилим приміщенням не відповідають дійсності, оскільки квартира перебуває у занедбаному стані, є непридатною для нормального проживання.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Постановою від 05 липня 2022 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов частково задовольнив.
Суд визнав ОСОБА_2 таким, який втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до акта від 06 липня 2020 року ОСОБА_2 за місцем реєстрації не мешкає з 2007 року до теперішнього часу. Цей акт відповідач не оскаржив. Водночас, у справі № 760/6558/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері відповідач подав відзив, у якому зазначив, що він останні тринадцять років не проживає зі своєю матір`ю у спірній квартирі. З наведених підстав апеляційний суд вважав передчасними висновки суду першої інстанції про відмову в позові. Також суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач не надав доказів чинення йому перешкод у користуванні квартирою позивачкою та неможливості проживання у спірній квартирі.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 15 грудня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року. Також просив розглядати справу з його участю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_2, наполягаючи на тому, оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц
(провадження № 61-37646св18), відповідно до яких аналіз статей 71, 72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщеннями, за двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні протягом більше, ніж шести місяців, та відсутності поважних причин такого непроживання;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц
(провадження № 61-30912св18), згідно з якими відсутність в особи іншого житла може бути причиною відмови у задоволенні позову про визнання її такою, яка втратила право користування житлом;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18 (провадження № 61-9591св19), відповідно до яких під час вирішення питання про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, суд повинен враховувати баланс інтересів сторін та вимогу пропорційності позбавлення права користування житлом;
- суд апеляційної інстанції не врахував обставин справи, що мали значення для її вирішення, а також не взяв до уваги показання свідків та інші письмові докази;
- суд апеляційної інстанції не повідомив заявника про дату, час та місце розгляду справи, він не отримував копії апеляційної скарги, у зв`язку з чим був позбавлений можливості надати пояснення та заперечення, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке не ґрунтується на повному та об`єктивному розгляді справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивачка ОСОБА_1 у лютому 2023 року подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, а також подала клопотання про розгляд справи з участю сторін.
ОСОБА_2 у березні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 02 лютого 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_4 видано ордер на жиле приміщення № 029509, серія Б, на сім`ю у складі чотирьох осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_2 (донька), на право заняття житлового приміщення, що складається з трьох кімнат, загальною площею 42, 32 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням від 04 квітня 2005 року у справі № 2-1652/2005 Солом`янський районний суд міста Києва виділив ОСОБА_4 у користування житлову кімнату, площею 12, 3 кв. м, в спірній квартирі, у зв`язку з чим за ним у подальшому зареєстровано право спільної часткової власності на спірну квартиру - на частку у розмірі 27/100 частин.
Дві інші кімнати квартири не були приватизовані.
У зазначеній квартирі, окрім позивачки та ОСОБА_3, також зареєстрований ОСОБА_2, який, як зазначає ОСОБА_1, з 2007 року не проживає в спірній квартирі, не сплачує за комунальні послуги та не надає коштів на утримання житла, мешкає з родиною за адресою: АДРЕСА_6 .
Позивачка вважала свої права порушеними, оскільки сплачує надмірні платежі за комунальні послуги та не може оформити субсидію через факт реєстрації в спірній квартирі відповідача.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі, щодо неповідомлення апеляційним судом про розгляд справи
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини перша, друга та п`ята статті 12 ЦПК України).
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України (частина третя статті 368 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції розглядав апеляційну скаргу позивачки на рішення суду першої інстанції, ухвалене в спорі з немайновими вимогами.
Ухвалою від 10 лютого 2022 року Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження; вирішив надіслати особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом із копією апеляційної скарги; надав учасникам справи строк на подання відзиву.
Ухвалою від 10 лютого 2022 року Київський апеляційний суд закінчив проведення підготовчих дій, призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 29 березня 2022 року о 10 год. 45 хв.
Згідно із супровідним листом від 11 лютого 2022 року ОСОБА_2 надіслано копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги та судову повістку.
Втім, у матеріалах справи немає відомостей про вручення відповідачу зазначених документів. Поштове відправлення повернулося до апеляційного суду без вручення адресату із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
29 березня 2022 року апеляційний суд зняв справу з розгляду у зв`язку із запровадженням Київським апеляційним судом особливого режиму роботи в умовах воєнного стану згідно з наказом голови суду від 17 березня 2022 року№ 13-ОД, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання.
Відповідно до судової повістки-повідомлення від 23 травня 2022 року, надісланої судом апеляційної інстанції учасникам справи, розгляд справи призначено на 05 липня 2022 року об 11 год. 15 хв.
Зазначене поштове відправлення повернулося до апеляційного суду без вручення ОСОБА_2 із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
05 липня 2022 року Київський апеляційний суд ухвалив оскаржувану заявником постанову.
У тому, що апеляційний суд розглянув цю справу в апеляційному порядку, не вручивши відповідачу копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з доданими документами, Верховний Суд встановив порушення норм процесуального права, які є підставами для безумовного скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на повторний апеляційний розгляд, з врахуванням такого.