Постанова
Іменем України
03 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 522/9777/21
провадження № 61-665св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс",
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко Сергій Борисович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 червня 2022 року в складі судді Косіциної В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Безрабко В. О., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" (далі - ТОВ "Консалт Солюшенс"), третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко С. Б., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову вказав, що 27 березня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра", назву якого змінено на публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра", банк), було укладено кредитний договір, згідно із яким він отримав кредит у розмірі 78 000 доларів США на строк до 20 березня 2023 року. На забезпечення виконання цього договору між ним та банком був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна йому квартира.
На початку березня 2021 року йому стало відомо, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 23 травня 2013 року, яким запропоновано звернути стягнення на вище вказану квартиру; період, за який провадиться стягнення - з 27 березня 2008 року до 29 січня 2013 року; за рахунок отриманих від реалізації квартири коштів запропоновано задовольнити вимоги стягувача на загальну суму заборгованості 2 319 232,32 грн.
Вказав, що жодних повідомлень, постанов чи інших документів щодо вчинення оскаржуваного виконавчого напису він не отримував, а про виконавчий напис нотаріуса та відкрите виконавче провадження дізнався у березні 2021 року від виконавця. Він не отримував від банку письмових вимог про усунення порушення виконання зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про порушення вимог Закону України "Про іпотеку" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
З огляду на вказані обставини позивач вважав, що виконавчий напис № 544 від 23 травня 2013 року був вчинений з порушенням встановленої процедури.
Визначена у виконавчому написі заборгованість не є безспірною. З 2008 року у кредитора виникло право достроково стягнути заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, проте із заявою про вчинення виконавчого напису банк звернувся лише у 2013 році, після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати виконавчий напис № 544 від 23 травня 2013 року таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. 23 травня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 544, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 27 березня 2008 року № 69/П/04/2008-840, укладеним між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 .
З огляду на визначений у спірному виконавчому написі період заборгованості (з 27 березня 2008 року до 29 січня 2013 року) суди дійшли висновку, що оскаржуваний напис вчинено поза межами строку давності стосовно окремих щомісячних платежів, визначених пунктами 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору, а отже заборгованість позивача не є безспірною.
Крім того, суди керувались тим, що відповідач не надав належних й допустимих доказів повідомлення позивача як боржника про початок процедури стягнення боргу за договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Водночас суди відхилили посилання відповідача на обізнаність позивача щодо вчинення виконавчого напису та пропуск ним позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січня 2023 року ТОВ "Консалт Солюшенс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2019 року справа № 487/10132/14-ц, від 26 травня 2021 року справа № 5023/2005/12, від 16 січня 2018 року справа № 397/1402/15-ц, від 21 березня 2018 року справа № 57/314-6/526-2012.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивач міг довідатися про наявність оскаржуваного виконавчого напису ще з 23 січня 2015 року (дати видання довідки банку про відсутність у позивача заборгованості за кредитним договором), а тому пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Цілком очевидною, на переконання заявника, є обізнаність ОСОБА_1 про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження, а отже і можливість останнього дізнатися на якій самі підставі це виконавче провадження відкрите.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У лютому 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою з її доводами та законністю і обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву на касаційну скаргу позивач вказав, що основні її аргументи зводяться до припущень відповідача щодо можливості позивача дізнатися про вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису. Водночас при вирішенні спору в цій справі суди попередніх інстанції підставно вказали на те, що відповідач не надав належних й допустимих доказів повідомлення позивача як боржника про початок процедури стягнення боргу за договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса. Реалізуючи своє право щодо розпорядження майном, у серпні 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався про накладений на належне йому нерухоме арешт, а тому саме з цього час у розпочав відлік перебіг позовної давності, яка ним не пропущена.
Крім того, заявник вказує на те, що довідка банку від 23 січня 2015 року про відсутність претензій банку до боржника у зв`язку з добровільним та повним погашенням заборгованості за кредитом свідчить по меншій мірі про спірність такої заборгованості, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "КБ "Надра" було укладено кредитний договір № 69/11/04/2008-840, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 78 000 доларів США на строк до 20 березня 2023 року, та договір іпотеки КД № 69/П/04/2008-840, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 57 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Пункт 4.2. кредитного договору надає банку право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений пунктом 3.3.3. цього договору (тобто до 20 числа місяця наступного за звітним).
23 травня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. вчинила виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на вище вказану квартиру; період, за який провадиться стягнення - з 27 березня 2008 року до 29 січня 2013 року; за рахунок отриманих від реалізації квартири коштів запропоновано задовольнити вимоги стягувача на загальну суму заборгованості 2 319 232,32 грн. Матеріали, на підставі яких він був виданий, не збереглися.
Відповідно до довідки ВАТ "КБ "Надра" № 179/01-23 від 23 січня 2015 року ОСОБА_1 добровільно виконав зобов`язання за договором іпотеки від 27 березня 2008 року, банк до позичальника претензій не має (а. с. 175, т. 1).
03 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області із заявою про зняття арешту, накладеного на належну йому квартиру 21 грудня 2013 року.
24 квітня 2020 року між "Консалт Солюшенс" та ПАТ "КБ "Надра" було украдено договір № GL3N216954 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Консалт Солюшенс" серед іншого перейшло право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості на свою користь.
10 березня 2021 року ТОВ "Консалт Солюшенс" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко С. Б. із заявою про примусове виконання рішення, а саме виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., зареєстрованого 23 травня 2013 року в реєстрі за № 544, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1
10 березня 2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису від 23 травня 2013 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 758/14854/20 (провадження № 61-15111св21).
На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, установивши, що під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення коштів на користь банку, нотаріусом не дотримано вимог, передбачених Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.