Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 755/3702/17
провадження № 61-10448св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року в складі судді Савлук Т. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в складі колегії суддів Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 30 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № k2u4AW01170264, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 23 020 дол. США терміном до 27 березня 2014 року. Виконання зобов`язань за цим договором забезпечено договором поруки від 30 березня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 .
Оскільки позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював щомісячне погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами згідно умов договору, станом на 16 січня 2017 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 3 810,83 дол. США, погашення якої боржник та його поручитель проігнорували за направленими їм письмовими вимогами від 06 лютого 2017 року.
За таких обставин банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 3 810,83 дол. США, яка складається з:
1 733,16 дол. США - тіло кредиту;
1 669,25 дол. США - відсотки за користування кредитом;
158,42 дол. США - комісія за користування кредитом;
250 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
У червні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду зустрічний позов до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, визнання припиненими правовідносин за договорами поруки та застави, стягнення коштів.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що крім кредитного договору та договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань позичальника 30 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 з письмової згоди ОСОБА_2 укладено договір застави рухомого майна № k2u4AW01170264, предметом якого є автомобіль марки "Opel", 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 . Під час дії кредитного договору позичальник належним чином виконував його умови, однак банк неправильно інформував боржника про розподіл щомісячних платежів, у зв`язку з чим позичальник сплатив зайві кошти на погашення кредиту.
Наданий банком розрахунок заборгованості містить недостовірні відомості, технічні помилки, суперечить умовам кредитного договору та розрахунковим касовим документам, а тому є неналежним доказом наявності заборгованості за кредитом. Зокрема, банк в порушення вимог закону та умов укладеного кредитного договору безпідставно збільшив тіло кредиту на 1 000 дол. США; не врахував внесені платежі за чотири місяці на загальну суму 1 410,49 дол. США; безпідставно збільшив розмір відсоткової ставки, який не погоджувався з позичальником; провів невірне нарахування пені; зарахував кошти в рахунок винагороди за обслуговування кредиту (комісії), що порушує права позивачів як споживачів банківських послуг.
Вказують, що кредит був повністю погашений 23 травня 2013 року платежем у розмірі 1 500 дол. США. Більше того, після цього виник надлишок сплачених коштів (переплата) в сумі 298 дол. США, але оскільки банк погрожував забрати автомобіль (предмет застави), позичальник здійснив ще шість платежів, які кредитор без відповідної підстави прийняв. Загалом переплата за кредитом складається з 3 298,04 дол. США та 872 дол. США незаконно утриманої після 16 жовтня 2011 року винагороди (комісії 0,31 %), що разом становить 4 170,14 дол. США, які у порядку статті 1212 ЦК України підлягають стягненню з банку.
Позивачі за зустрічним позовом уважають, що договір поруки від 30 березня 2007 року є припиненим на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на те, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя. Відповідно до платіжних документів ОСОБА_1 виконав зобов`язання з погашення кредитної заборгованості та сплати пов`язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених кредитним договором, і це виконання прийняте кредитором, у зв`язку з чим відповідно до вимог статей 598, 599 ЦК України є припиненими права і обов`язки сторін, що складають зміст зобов`язальних правовідносин за відповідним договором. Згідно із частиною першою статті 559, частиною першою статті 593 ЦК України з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою або порукою, також припиняється порука і право застави рухомого майна.
За таких обставини позивачі, просили:
визнати припиненими зобов`язання позичальника за кредитним договором № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року у зв`язку з їх належним виконанням;
визнати припиненими правовідносини за договором поруки від 30 березня 2007 року та договором застави рухомого майна № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року;
стягнути з банку на користь позичальника безпідставно отримані кошти в розмірі 3 298,04 дол. США та незаконно утриману після 16 жовтня 2011 року винагороду на загальну суму 872 дол. США, що разом складає - 4 170,14 дол. США (за офіційним курсом НБУ станом на 08 червня 2017 року 109 280,24 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено:
визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 ;
визнано договір застави рухомого майна № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, припиненим;
визнано поруку за договором поруки № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, припиненою;
стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 170,14 дол. США як переплату за виконання зобов`язань за кредитним договором № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 ;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, не встановивши порушень умов кредитного договору та взявши до уваги факт виконання вимог банку щодо сплати заборгованості за кредитом, зробив висновок, що в процесі виконання умов договору банком допущено помилку в розрахунках, безпідставно та з порушенням вимог закону здійснено нарахування простроченої суми боргу за тілом кредиту, відсотками, ставка за якими була підвищена кредитором без згоди позичальника, та комісії (винагороди), що фактично призвело до надлишку сплачених коштів, які підлягають стягненню з кредитора на користь позичальника як безпідставно набуті, а тому суд уважав відсутніми підстави для стягнення кредитної заборгованості з відповідачів за первісним позовом.
Оскільки ОСОБА_1 безпідставно сплатив кошти на погашення кредитної заборгованості, районний суд вирішив стягнути з банку на користь позичальника зайво сплачені ним кошти у порядку статті 1212 ЦК України.
Визнавши факт повного виконання зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, суд уважав наявними підстави для припинення договору застави рухомого майна та договору поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково; рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року змінено, четвертий абзац його резолютивної частини викладено в такій редакції:
визнати заставу за договором застави рухомого майна № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, припиненою;
в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність рішення банку щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом в односторонньому порядку, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 357/16547/15-ц (провадження № 61-33765св18). АТ КБ "ПриватБанк" мав право нараховувати передбачені договором відсотки лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним, а тому АТ КБ "ПриватБанк" неправомірно нарахувало відсотки за користування кредитом до 16 січня 2017 року в розмірі 1 697,16 дол. США;
банк безпідставно нарахував комісію за кредитне обслуговування у розмірі 158,42 дол. США, оскільки встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за надання фінансового інструменту та проведення додаткового моніторингу, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавались позичальнику. При цьому банк нарахував, а відповідач сплатив цю комісію одноразово при отриманні кредиту у вигляді оплати винагороди банку за надання фінансового інструменту. Комісія в межах позовних вимог банку до стягнення не підлягає з тих підстав, що згідно з розрахунком банку та випискою за кредитним договором її нарахування здійснювалось після закінчення строку дії кредитного договору, в той час як кредитор позбавлений права нараховувати платежі, передбачені кредитним договором, після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" умови кредитного договору № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року про нарахування комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому здійснені ОСОБА_1 платежі на погашення комісії, безпідставно нараховані банком на підставі нікчемних умов кредитного договору, підлягали зарахуванню у рахунок погашення інших платежів по кредиту;
банком не доведено достовірність нарахування пені на підставі пункту 4.1 кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять доказів, що відповідачем порушено зобов`язання, передбачене цим договором, щодо своєчасної сплати щомісячних внесків на погашення кредиту. При цьому відповідачем було надано належні та допустимі докази (чеки, квитанції, виписки), які свідчать про відсутність порушеного зобов`язання на день закінчення дії кредитного договору;
при відхиленні аргументів банку про те, що під час дослідження кредитної заборгованості не взято до уваги сплачені банком страхові платежі на виконання умов кредитного договору, апеляційний суд зазначив, що докази на підтвердження вказаних обставин у встановленому законом порядку не були надані суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України такі докази не приймаються апеляційним судом, оскільки банк не навів об`єктивних причин неможливості їх подання суду першої інстанції;
встановивши відсутність заявленої суми заборгованості за кредитним договором станом на 16 січня 2017 року з урахуванням сплачених протягом всього періоду кредитування позичальником коштів, які кредитором неправомірно зараховувались на відшкодування витрат/збитків банку, прострочених пені, комісії (винагороди), збільшених відсотків та заборгованості за тілом кредиту, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про відсутність підстав для солідарного стягнення кредитної заборгованості з відповідачів та як наслідок вважав обґрунтованим висновок суду про стягнення на користь ОСОБА_1 переплачених коштів за кредитом;
суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для визнання припиненою застави, що виникла на підставі договору застави № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року, помилково визначив у резолютивній частині рішення такий спосіб захисту прав та інтересів позивача за зустрічним позовом як припинення договору застави рухомого майна, оскільки такий спосіб захисту порушених прав не передбачений чинним законодавством, а тому апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції шляхом викладення четвертого абзацу його резолютивної частини з вказівкою про визнання застави за договором застави рухомого майна № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року припиненою;
суд першої інстанції не врахував та не дав належної оцінки умовам договору поруки з метою встановлення строку дії поруки у відповідності до положень частини четвертої статті 559 ЦК України, проте, вказані порушення не призвели до неправильно вирішення справи в частині визнання поруки припиненою, адже згідно із частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Зважаючи на встановлений факт виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі та відсутності обґрунтованої заборгованості за ним, апеляційний суд зробив висновок про те, що зобов`язання за договором поруки від 30 березня 2007 року є припиненими на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди:
безпідставно застосували до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України з огляду на договірний характер відносин, які склалися між банком та позичальником. Оскільки ОСОБА_1 вносив кошти на рахунок банку з метою погашення заборгованості за кредитним договором, який є дійсним, відсутні підстави уважати, що кошти у розмірі 4 170,14 дол. США отримані банком безпідставно;
взявши до уваги висновок додаткової експертизі від 31 жовтня 2019 року № 1296/19-72, не звернули увагу, що судовим експертом під час здійснення перерахунку заборгованості порушено умови кредитного договору;
не оцінили надані банком докази на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року;
не звернули увагу на умови кредитного договору, зазначені у пункті 7.1, відповідно до якого було передбачено обов`язкове страхування предмета застави, особистого страхування позичальника. На виконання вказаних умов банк сплатив за позичальника страхові платежі у розмірі 6 470,84 дол. США, які судом не було включено до розрахунку заборгованості;
неправильно встановили фактичні обставини справи, адже збільшення відсоткової ставки за кредитним договором відбулося 01 листопада 2008 року до внесення змін у статтю 1056-1 ЦК України, якою передбачено заборону зміни фіксованої відсоткової ставки за кредитним договором в односторонньому порядку. Надалі відсоткова ставка була зменшена, що свідчить про відсутність порушеного права позичальника. Крім того, ОСОБА_1 після підвищення відсоткової ставки тривалий час вносив кошти на погашення кредитної заборгованості, що свідчить про його згоду зі зміненими умовами договору;
не звернули увагу, що кредитний договір між сторонами укладено 30 березня 2007 року, до внесення змін у частину четверту статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", тому умови договору щодо встановлення плати за обслуговування кредиту (комісії) є оспорюваними. Таким чином не включення комісії до суми кредитної заборгованості є помилковим, оскільки умови кредитного договору про встановлення комісії не є нікчемними;
неправильно застосували норми матеріального права, зробивши помилкові висновки про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь банку та як наслідок безпідставно задовольнили зустрічні позовні вимоги про визнання припинених зобов`язань між сторонами й стягнення з банку коштів.
У грудні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін. Указує, що аргументи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до неправильного тлумачення відповідачем норм процесуального права.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; витребувано з районного суду справу № 755/3702/17; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
30 листопада 2022 року матеріали справи № 755/3702/17 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного оскарження
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 15 листопада 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України: суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 607/3864/17, від 19 січня 2022 року в справі № 753/120/18, від 03 березня 2021 року в справі № 759/14741/19, від 26 вересня 2018 року в справі № 159/2146/15-ц, від 22 липня 2020 року в справі № 189/2109/18; суди не дослідили зібрані в справі докази.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 30 березня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № k2u4AW01170264, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит строком до 27 березня 2014 року у розмірі 23 020 дол. США на наступні цілі:
купівля автомобіля у сумі 16 218 дол. США шляхом перерахування на поточний рахунок автосалона АСФ "Бліц-Авто" АТ "УкрАвто" № НОМЕР_2 в АТ "Брокбізнесбанк";
сплата страхових платежів за договором особистого страхування № K2U4LK00036848 від 30 березня 2017 року в момент оформлення кредиту у розмірі 162,18 дол. США шляхом перерахування на поточний рахунок страхової компанії "Інгострах";
сплата платежів у випадках та згідно порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору в розмірі 6 470,84 дол. США;
сплата за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень майна в розмірі 6,80 дол. США на поточний рахунок ДП "Інформаційний центр" МУЮ;
сплата відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,67% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом;
винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1 % від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, 0,31% від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати;
відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 6.2 договору. Щомісячний платіж на погашення заборгованості за умовами договору склав 310,49 дол. США.
30 березня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір застави рухомого майна № k2u4AW01170264, відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки "Opel", 2007 року випуску, легковий седан, кузов № НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1 . В цей же день між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Відповідно до пункту 12 договору поруки порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
06 лютого 2017 року (вих. № 30.1.0.0/2-70330К2U4L278) ПАТ КБ "ПриватБанк" направив на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимогу щодо погашення заборгованості, повідомляючи про те, що існує прострочена заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року у розмірі 5 415,37 дол. США та вимагав від позичальника та поручителя у 5-денний строк сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 за період з 30 березня 2007 року до 06 листопада 2017 року проведено погашення заборгованості за кредитним договором № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року на загальну суму 29 226,53 дол. США.
Висновком судового експерта від 31 жовтня 2019 року №1296/19-72 встановлено, що:
згідно річної відсоткової ставки за користування кредитом - 8,04 %, з урахуванням щомісячної комісії - 51,30 дол. США розрахунково визначена сума передплати станом на 24 травня 2013 року складає - 363,33 дол. США, станом на 26 квітня 2014 - 3363,33 дол. США (без врахуванням суми 930,00 доларів США (29 квітня 2008 "страховка");
сумою кредиту станом на 30 березня 2007 року є кошти в розмірі 16 549,16 дол. США, з яких: на купівлю автомобіля - 16 218 дол. США, сума страхових платіж за договором особистого страхування у момент оформлення кредиту - 162,18 дол. США, сума за реєстрацію в Державному реєстрації обтяження рухомого майна - 6,80 дол. США, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1% у момент надання кредиту від суми коштів, перерахованих на автосалон - 162,18 дол. США;
згідно пункту 7.1 кредитного договору № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року річна відсоткова ставка складає 0,67 % на місяць, що становить відповідно 8,04% річних. В матеріалах справи наданих на дослідження, відсутні повідомлення банку щодо зміни розміру процентної ставки, що відповідно є змінами умов кредитного договору, при цьому матеріали справи не містять додаткової угоди, відповідно до якої сторони домовилися про новий розмір відсоткової ставки;
виписка ПАТ КБ "Приватбанк" з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1, а також чеки (квитанції) банку виданих ОСОБА_1 є документами, що підтверджують розрахункові взаємовідносини за кредитним договором № k2u4AW01170264 від 30 березня 2007 року.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості:
- по тілу кредиту
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року в справі № 159/2146/15 (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: "колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).