Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 363/3611/19
провадження № 61-805св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області,
третя особа - Кабінет Міністрів України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_7, яка підписана представником ОСОБА_8, ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_9, ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" (далі - ДП "Вищедубечанське лісове господарство")звернулось з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсними рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що ДП "Вищедубечанське лісове господарство" є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення на підставі державного акту серії ІІ-КВ № 003308 на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 3. За даними Публічної кадастрової карти України із земель ДП "Вищедубечанське лісове господарство"надано у власність земельні ділянки без відома та погодження лісгоспу з кадастровими номерами: 3221886400:36:111:0603, площею 0,12 га; 3221886400:36:111:0604, площею 0,12 га; 3221886400:36:111:6001, площею 0,12 га; 3221886400:36:118:6070, площею 0,0902 га на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, урочище "Старе село". Згідно інформації з Державного реєстру речових прав земельні ділянки з кадастровими номерами:
3221886400:36:111:0603 належить ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О. Б. за № 3465, яка придбана у ОСОБА_5, який набув дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року;
3221886400:36:111:0604 належить ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т. В. за № 910, яка придбана у ОСОБА_2, який набув дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року;
3221886400:36:111:6001 належить ОСОБА_4 на підставі рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року;
3221886400:36:118:6070 належить ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А. М. за № 1219, яка придбана у ОСОБА_10, яка набула дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року.
Вказані земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство". Будь-яких рішень щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведених у приватну власність спірних лісових ділянок не приймалося. ДП "Вищедубечанське лісове господарство" згоди на вилучення зазначених земельних ділянок не надавало, проте Новосілківська сільська рада незаконно розпорядилась спірними земельними ділянками та фактично змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень.
Згідно листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" № 104 від 27 лютого 2019 року зазначені земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство".
Зазначив, що спірні земельні ділянки набуті відповідачами у власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, всупереч статтям 46, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтям 7, 8 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), внаслідок чого підлягають витребуванню відповідно до статті 387, частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на користь держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство".
З урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просив:
визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:0603, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:0604; ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0902 га кадастровий номер 3221886400:36:118:6070;
визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:6001;
витребувати з незаконного володіння на користь держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство" у ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га; ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:6001 площею 0,12 га; ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6070 площею 0,0902 га, які розташовані на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, урочище "Старе село";
стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ДП "Вищедубечанське лісове господарство" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа Кабінет Міністрів України про визнання недійсним рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області вичерпали свою дію внаслідок виконання, тобто є ненормативними актами, тому позовні вимоги про визнання їх недійсними задоволено не підлягають.
Суд першої інстанції, оцінивши пропорційність втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що відповідачі набули права власності на спірні земельні ділянки у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, який визнаний державними органами, зареєстрували право власності на спірні земельні ділянки, а тому є належними набувачами. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставилось. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб під час приватизації земельних ділянок та укладення договорів купівлі-продажу. Таким чином, вимога позивача про витребування спірних земельних ділянок на користь держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство", що знаходяться у власності фізичних осіб-співвідповідачів, не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованою і не підтверджена належними доказами.
Суд першої інстанції вказав, що надані позивачем державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003308 від 24 вересня 1998 року та лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" № 104 від 27 лютого 2019 року не доводять факту, що спірні земельні ділянки накладаються (перетинаються межами) із землями лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та факт порушення прав позивача може підтверджуватися лише співставленням каталогів координат меж відповідних земельних ділянок, які до суду позивачем не надані. Позивач не надав належних і допустимих доказів, щодо належності спірних земельних ділянок до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство".
Натомість, обставини відсутності накладань (перетину меж) спірних земельних ділянок з землями лісового фонду окремо підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: відомостями (роздруківками) з Публічної кадастрової карти; схемою розташування земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" в адміністративних межах Новосілківської сільської ради, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ТОВ "Алідада" ОСОБА_11 ; зведеним планом на топографічній основі, виготовленим сертифікованим інженером-геодезистом ТОВ "Інтелектуальний геодезичний альянс 2010" ОСОБА_12 .
Суд першої інстанції зазначив, що позов ДП "Вищедубечанське лісове господарство" не доведений, що є самостійною підставою для відмови в позові, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.
Також суд першої інстанції вказав, що виключно Кабінет Міністрів України в повному обсязі може реалізовувати права власника (держави), пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням земельними ділянками лісогосподарського призначення, тобто саме він наділений повноваженнями власника звертатися до суду з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння і є належним позивачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ДП "Вищедубечанське лісове господарство" задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_2, визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 та витребування цих земельних ділянок у ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 на користь держави скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Визнано незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0603, та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:0604.
Визнано незаконним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886400:36:111:6001.
Витребувано з володіння ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство" земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га, 3221886400:36:111:6001 площею 0,12 га.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь ДП "Вищедубечанське лісове господарство" судові витрати у рівних частинах по 1 200,62 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення статей 19, 84 ЗК України, статей 5, 7, 57 ЛК України та не врахував, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" і Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області не мала повноважень на їх передачу у власність фізичним особам-відповідачам, а тому передача цих земель, які належать до земель лісогосподарського призначення, фактично у непередбачений законом спосіб змінила їх цільове призначення, при цьому рішення про вилучення земель у ДП "Вищедубечанське лісове господарство", як постійного землекористувача, не приймалось, ДП "Вищедубечанське лісове господарство" згоди на вилучення у нього земельних ділянок із кадастровими номерами 3221886400:36:111:0603, 3221886400:36:111:0604, 3221886400:36:111:6001, які перебувають у його користуванні, не надавало. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що спірні земельні ділянки не накладаються на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та не належать до земель лісового фонду.
Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки спірні земельні ділянки вибули із володіння ДП "Вищедубечанське лісове господарство" не з його волі, наявні підстав для їх витребування на користь держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство".
Суд апеляційної інстанції, оцінивши пропорційність втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель лісового фонду з державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на характер спірних правовідносин, встановлених судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, відхиливши, як неналежний доказ лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" № 104 від 27 лютого 2019 року з інформацією про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство", не врахував, що саме "Укрдержліспроект" в силу своїх повноважень належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, а також оцінку лісових ресурсів, тому володіє достовірною інформацією про розташування тих чи інших земельних ділянок лісогосподарського призначення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У січні 2021 року ОСОБА_3 подав касаційнускаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми частини першої статті 261, частини четвертої статті 267 ЦК України щодо правил перебігу та наслідків спливу позовної давності. Позивачем не доведено, що він не знав і не міг знати про порушення свого цивільного права до 2019 року, поважних причин, що порушення його прав не могло бути виявлено раніше наведеної дати. Зазначає, що спірні земельні ділянки перейшли у власність відповідачів ще у 2016 році, за весь цей час відповідачі добросовісно володіли та користувались ними, здійснювали на них садівництво, побудували та ввели в експлуатацію садові будинки площею понад 400 кв. м, сплачували земельний податок, що свідчить про набуття даними відносинами стабільного стану, який вже не може бути оспорений. Судом порушено норми частини другої статті 77, частини другої статті 95 ЦПК України, а саме необґрунтовано відхилено докази, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо розташування спірних земельних ділянок поза межами земель лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство", що підтверджується планами - схемами виготовленими сертифікованими інженерами - землевпорядниками, листами Головного Управління Держгеокадастру в Київській області.
Також зазначив, що оспорюване рішення сільської ради є ненормативним актом, що застосовується одноразово, тому таке рішення вичерпало свою дію внаслідок виконання; лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" № 104 від 27 лютого 2019 року не відповідає вимогам галузевих нормативних документів, а також положенням ЛК України, не доводить факту, що спірні земельні ділянки накладаються (перетинаються межами) із землями лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство", оскільки факт порушення прав позивача може підтверджуватися лише співставленням каталогів координат меж відповідних земельних ділянок, які до суду позивачем не були надані; доказів, щодо належності спірних земельних ділянок до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" позивачем не було надано; посилання суду апеляційної інстанції на матеріали лісовпорядкування, які відсутні в матеріалах справи є безпідставними у зв`язку з наявністю у останнього належним чином виготовленого державного акту на право постійного користування земельними ділянками.
У січні 2021 року ОСОБА_7 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_8, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року; рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року залишити в силі; стягнути з ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на користь ОСОБА_7 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, положення статей 21, 152 ЗК України, статей 5, 7, 57 ЛК України. Так, єдиною підставою недійсності рішень Новосілківської сільської ради було встановлення судом апеляційної інстанції належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду та відсутність повноважень Новосілківської сільської ради щодо їх відчуження. Проте, представник ОСОБА_7 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604, що належить ОСОБА_7, є земельною ділянкою лісового фонду, а також достовірних та належних доказів накладення цієї земельної ділянки ОСОБА_7 на землі, що перебувають у постійному користуванні позивача. Лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" № 104 від 27 лютого 2019 року, на думку відповідача, не має доказового значення, оскільки надані картографічні матеріали з начебто нанесеними межами та накладенням земельних ділянок, не містять масштабу, будь-яких розмірів та одиниць вимірювання, кадастрового номеру ділянки лісогосподарського призначення, координат поворотних точок земельних ділянок, дати складання, підпису та печатки сертифікованого інженера-геодезиста, землевпорядника або іншої особи, яка має право складати та посвідчувати достовірність таких документів. Натомість, за даними Публічної кадастрової карти України накладення ділянок, що є предметом спору, відсутні. За актуальними даними шарів Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604, що належить ОСОБА_7, взагалі не межує і ніколи не межувала з землями лісогосподарського призначення. За загальнодоступними онлайн відомостями оновленої Публічної кадастрової карти, земельна ділянка, що належить ОСОБА_7, та архівна ділянка лісогосподарського призначення, яка перебувала в користуванні в ДП "Вищедубечанське лісове господарство" (кадастровий номер 3221886400:36:069:9001), як і існуючі ділянки лісогосподарського призначення, накладень чи навіть суміжних меж не мають, а отже відсутній предмет спору. Суд апеляційної інстанції не врахував, що межа земельної ділянки закріплюється саме у поворотних точках, результат співставлення меж земельних ділянок за координатами поворотних точок є єдиним способом достовірно визначити наявність чи відсутність перетинання межами спірних земельних ділянок та земель, що перебувають у постійному користуванні позивача. Вказує, що позивачем не надана будь-яка технічна документація, що підтверджувала б належність земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 до земель, що перебувають у постійному користуванні позивача. Вказує, що державний акт, виданий ДП "Вищедубечанське лісове господарство" не містить відомостей про правовий статус спірних земельних ділянок, як земель лісового призначення, як і не містить взагалі конкретного та чітко визначеного переліку земельних ділянок та їх кадастрових номерів, що передані позивачу у користування.
Судом апеляційної інстанції взагалі не було досліджено обставини справи щодо набуття у приватну власність відповідачами земельних ділянок та обставини відчуження Новосілківською сільською радою цих земельних ділянок та наявності в діях відповідачів ознак неправомірної поведінки. Суд формально поставився до з`ясування зазначених обставин справи, чим порушив норми процесуального права та принцип правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що в разі доведеності належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, позовну вимогу про витребування таких земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави уповноважений заявити Кабінет Міністрів України, як орган держави, наділений повноваженнями з володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, а не ДП "Вищедубечанське лісове господарство", який є лише користувачем земельних ділянок.
Також зазначає, що у цій справі захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, та для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15-ц).
У січні 2021 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року; рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2020 року залишити в силі; стягнути з ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що єдиною підставою недійсності рішень Новосілківської сільської ради стало визнання судом апеляційної інстанції належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, а відтак відсутність повноважень Новосілківської сільської ради щодо їх відчуження. Судом апеляційної інстанції зроблено неправильний висновок, що лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" № 104 від 27 лютого 2019 року є належним та допустимим доказом накладення земельних ділянок, оскільки він не відповідає вимогам галузевих нормативних документів, а також положенням ЛК України (не містить в додатках проекту організації та розвитку лісового господарства, планшетів лісовпорядкування, погоджених у встановленому порядку з органами землевпорядкування Вишгородеького району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища). Суд безпідставно не враховав докази відсутності накладення земельної ділянки ОСОБА_4 з земельною ділянкою позивача, а саме: відомості (роздруківки) з Публічної кадастрової карти, схему розташування земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" в адміністративних межах Новосілківської сільської ради, виготовлену сертифікованим інженером-землевпорядником ТОВ "Алідада", зведений план на топографічній основі, виготовлений сертифікованим інженером-геодезистом ТОВ "Інтелектуальний геодезичний альянс 2010". Крім того, в матеріалах справи відсутні однозначні, достовірні та належні докази накладення земельної ділянки ОСОБА_4 на землі, що перебувають у користуванні позивача, оскільки позивачем ні в позовній заяві, ні в подальшому не було вказано навіть кадастровий номер земельної ділянки, на яку здійснюється накладення. Надані позивачем картографічні матеріали з начебто нанесеними межами та накладанням земельних ділянок не містять масштабу, будь-яких розмірів та одиниць вимірювання, координат поворотних точок земельних ділянок, дати складання, підписів та печатки сертифікованого інженера-геодезиста, землевпорядника або іншої особи, яка має право складати та посвідчувати достовірність таких документів, внаслідок чого вони складені в порушення вимог ЗК України, Закону України "Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність", Закону України "Про землеустрій" та не мають доказового значення, оскільки засновані на припущеннях. Крім того, згідно з відкритими даними Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відомості про суб`єкта господарювання - Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання "Укрдержліспроект" та сертифікованого інженера-геодезиста, який перебуває з даним підприємством у трудових відносинах, відсутні.
Крім того, вказує, що відповідно до останнього абзацу пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Також ОСОБА_4 зазначила, що позовна вимога щодо витребування з приватної власності земельної ділянки, є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та не співвідноситься з практикою ЄСПЛ щодо втручання в право володіння майном. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, фактично, застосовані норми права (стаття 21 та стаття 387 ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15.
Аналіз змісту касаційних скарг свідчить про те, що судове рішення оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26 лютого 2016 року в частині надання у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 і ОСОБА_2, визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23 грудня 2016 року в частині надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 та витребування цих земельних ділянок у ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 на користь держави, тому в іншій частині не оскаржується та не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_7, яка підписана представником ОСОБА_8, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7, яка підписана представником ОСОБА_8, витребувано справу з суду першої інстанції.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
Ухвалами Верховного Суду від 31 березня 2021 року, 19 травня 2021 року ОСОБА_4 продовжено строк на усунення недоліків.
У травні 2021 року матеріали цивільної справи № 363/3611/19 надійшли до Верховного Суду.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційне провадження у справі № 363/3611/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 488/2807/17.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 363/3611/19.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7, яка підписана представником ОСОБА_8, зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/2761/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).