П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 990/152/22
Провадження № 11-142заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом компанії "ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П." до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу від 11 травня 2022 року № 325/2022 в частині
за апеляційною скаргою компанії "ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П."на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2022 року (суддя Берназюк Я. О.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Компанія "ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П." звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 11 травня 2022 року № 326/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" у частині, яка стосується окремих положень уведеного цим Указом рішення, а саме:
1) у частині підпункту "б" пункту 1 додатка до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 11 травня 2022 року "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", що стосується примусового вилучення в Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8; далі - ПАТ "Промінвестбанк") фінансових активів ПАТ "Промінвестбанк" у вигляді права вимоги боргу до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на суму 153 250 000 доларів США - заборгованість за основним боргом (4 483 313 425 грн - гривневий еквівалент заборгованості за основним боргом); 78 346 725 доларів США - заборгованість за процентами, комісією, неустойкою (2 292 025 605,20 грн - гривневий еквівалент заборгованості за процентами, комісією, неустойкою);
2) у частині підпункту "в" пункту 1 додатка до рішення РНБО від 11 травня 2022 року "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", що стосується примусового вилучення в ПАТ "Промінвестбанк" фінансових активів (коштів на накопичувальному та кореспондентських рахунках, облігацій внутрішньої державної позики, депозитних сертифікатів, що емітовані Національним банком України, крім заборгованості перед ПАТ "Промінвестбанк" за наданими кредитами, не включаючи зобов`язання за позиками (кредитами), отриманими юридичними особами згідно з додатком).
2. Мотиви звернення до суду із цим позовом загалом зводяться до того, що позивач є кредитором ПАТ "Промінвестбанк", водночас унаслідок прийняття оскаржуваного Указу майно цього банку було примусово вилучено без відшкодування банку його вартості та не на підставі рішення суду, що зумовило значне зменшення ліквідаційної маси банку, за рахунок якої можуть бути погашені вимоги кредиторів у процедурі його ліквідації.
Короткий зміст судового рішення суду попередньої інстанції
3. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, перевіривши матеріали зазначеної позовної заяви, ухвалою від 18 листопада 2022 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
4. Свої висновки суд мотивував тим, що оспорюваний Указ Президента України є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, яке ним введено в дію, передбачає індивідуалізовані приписи щодо вжиття відповідних заходів до конкретних юридичних осіб, адресований цим особам та не регулює певний вид суспільних відносин. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
5. Оскільки компанія "ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П." не є суб`єктом, якому адресовано оскаржуваний акт індивідуальної дії, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем відсутній юридичний спір. У цьому випадку Президент України не здійснював відносно позивача публічно-владних управлінських функцій, що, своєю чергою, не породжує для компанії "ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П." і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.
6. Суд також зазначив, що розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, тому немає підстав для роз`яснення позивачу, до суду якої юрисдикції належить його вирішення. Разом із цим позивач не позбавлений права на судовий захист його майнових прав / інтересів у спосіб, не пов`язаний з оскарженням зазначеного акта індивідуальної дії, положення якого на позивача не поширюються.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
7. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Стверджує, що норми КАС не містять виключень, які б обмежували юрисдикцію адміністративних судів при оскарженні указів Президента України, водночас наявність права на оскарження такого акта та можливість реалізувати таке право не ставиться в залежність від будь-яких умов. Крім цього, висновок про стверджуване порушення права та інтересу має здійснюватися судом, установленим законом, яким, на переконання скаржника, є Верховний Суд у складі колегії не менше ніж з п`яти суддів. Вважає, що питання відсутності права на звернення з позовом до суду не може бути вирішене на стадії відкриття провадження у справі, оскільки цим порушуються принципи змагальності та офіційного з`ясування обставин у справі. Також, на думку скаржника, суд першої інстанції залишив поза увагою, що звернення до суду обумовлено захистом законного інтересу позивача як найбільшого кредитора банку і що між виданням оспорюваного Указу та порушенням цього законного інтересу існує причинно-наслідковий зв`язок, опосередкованість якого не повинна впливати на можливість позивача звернутися до суду за захистом свого законного інтересу. Отже, оскільки положення оскаржуваного Указу зачіпають законні інтереси позивача, він має право на його судове оскарження.
Позиція інших учасників справи стосовно апеляційної скарги
9. Від представника відповідача надійшов письмовий відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу компанії "ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П." без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
10. Загалом наведені у відзиві мотиви зводяться до того, що оскаржуваний Указ є актом індивідуальної дії, який стосується визначених у ньому осіб. Оскільки позивач до таких наразі не віднесений, то в нього не виникає права на звернення до суду з позовом про оскарження цього індивідуального акта. Обмеження можливості оскарження таких актів не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки вони можуть бути оскаржені їх адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Такі обмеження є законними та пропорційними переслідуваній меті, оскільки одним із завдань цих обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах або всупереч інтересам адресатів індивідуальних актів. Зазначене узгоджується із судовою практикою Великої Палати Верховного Суду. Таким чином, представник відповідача вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
11. Представник позивача з наведеними у відзиві на апеляційну скаргу мотивами не погодився та надав свої письмові пояснення. Зокрема, вважає помилковими доводи щодо існування законодавчих обмежень можливості оскарження актів індивідуальної дії лише певним колом осіб. Також, на його думку, у контексті спірних правовідносин посилання на те, що право на доступ до суду не є абсолютним, є хибними і зумовлене неправильним тлумаченням відповідачем змісту рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зазначає, що можливість судового захисту прав не може ставитися в залежність від реалізації свого права іншими особами, а рішення Великої Палати Верховного Суду, на які послався відповідач, не є релевантними спірним правовідносинам у цій справі.
Рух апеляційної скарги
12. Ухвалою від 06 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою компанії "ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.".
13. Ухвалою від 27 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду відмовила компанії "ВІЕР Глобал Партнерс Л.П." у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника позивача та призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження, при цьому виходила з того, що при перегляді ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі перевірці підлягає правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що не потребує додаткового встановлення обставин справи та заслуховування пояснень і міркувань учасників справи. Також ураховано, що сторони скористалися можливістю викласти в письмовому вигляді свої міркування та доводи щодо оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги шляхом подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та пояснень позивача щодо відзиву.
14. Практика ЄСПЛ з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини" (Axen v. Germany), заява № 8273/78; рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" (Varela Assalino v. Portugal), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
15. Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Установлені обставини справи, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
16. Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
17. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
18. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
19. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
20. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року
№ 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
21. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02) ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства").