ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 544/73/20
провадження № 51-376км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,захисникаОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),представника потерпілогоОСОБА_6,прокурораОСОБА_7,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 лютого 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 .
Оскаржені судові рішення
1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_8 засуджено за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
2. Суд визнав доведеним, що 29 листопада 2019 року приблизно о 15:00 за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 в ході конфлікту після спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_9 умисно завдав засудженій не менше 17 ударів кулаками, ногами та дерев`яною битою в різні частини тіла, заподіявши легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. В продовження конфлікту, скориставшись тим, що ОСОБА_9 повернувся спиною, засуджена вдарила його битою не менше 9 разів по спині та шиї, а після того, як той впав на підлогу, завдала йому не менше 36 ударів сокирою в різні частини голови та тіла, від яких він помер на місці.
Вимоги і доводи касаційних скарг
3. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити оскаржені рішення, кваліфікувати дії засудженої за статтею 118 КК.
4. Доводи скарги зводяться до того, що в обстановці, яка склалася, засуджена діяла у стані необхідної оборони від небезпечного посягання з боку потерпілого. Обвинуваченням не спростована версія засудженої про те, що напад потерпілого тривав, оскільки, навіть впавши в процесі боротьби, він, висловлюючи погрози вбивством, намагався встати і продовжити напад.
5. Захист зазначає, що з урахуванням обставин справи суди мали підстави для застосування положень статті 69 КК при призначенні засудженій покарання, а визначений розмір відшкодування потерпілій моральної шкоди є завищеним.
6. На думку захисника, апеляційний суд не розглянув належним чином доводів сторони захисту і ухвалив рішення, яке не відповідає положенням статті 419 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
7. Під час касаційного розгляду захисник підтримала свою скаргу.
8. Прокурор та представник потерпілої заперечили проти задоволення скарги, вважаючи оскаржені рішення законними і обґрунтованими.
9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню.
11. Доводи касаційної скарги сторони захисту переважно зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дали неправильну правову оцінку діям засудженої, оскільки не врахували, що вона перебувала у стані необхідної оборони.
12. Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 статті 36 КК передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту від суспільно небезпечного посягання.
13. Водночасдля вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
14. Засуджена послідовно заявляла, що діяла у стані необхідної оборони, оскільки захищалася від агресивних дій потерпілого, що загрожували її життю і здоров`ю. Вона стверджувала, що безпосередньою причиною завдання нею смертельних ударів сокирою, стало жорстоке її побиття потерпілим і погроза вдатися до ще більш небезпечного насильства.