ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 946/2971/21
провадження № 51-3655 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Болградського районного суду Одеської області від 6 червня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160150000574, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Приозерне Кілійського району Одеської області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Болградського районного суду Одеської області від 6 червня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо цивільного позову та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 10 квітня 2020 року у період часу з 19:30 по 20 год, більш точного часу не встановлено, перебуваючи навпроти домоволодіння, де проживає, що на АДРЕСА_2, в ході сварки, що виникла між ним та потерпілим ОСОБА_7 у зв`язку з вчиненням останнім протиправних дій відносно дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючи умисно, наніс ОСОБА_7 не менше 2-х ударів кулаком в обличчя, потім штовхнув його, внаслідок чого останній впав на землю, після чого, притиснувши ОСОБА_7 до землі, наніс кілька ударів кулаками в різні частини тіла та обличчя, спричинивши потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, яке не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК, але спричинило тривалий розлад здоров`я.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати та виправдати його. Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення слідчого або групи слідчих, а тому докази зібрані в поза процесуальний спосіб, що тягне їх недопустимість з огляду на положення кримінального процесуального закону та практику Верховного Суду. Також вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, оскільки він діяв у стані необхідної оборони з метою припинення протиправного посягання потерпілого ОСОБА_7 на нього та його дружину ОСОБА_8 . Відтак, кримінальне провадження мало бути закрите судами на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 та просив залишити судові рішення щодо нього без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9, в якій порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, відсутності в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину, недопустимості доказів, що були покладені в основу обвинувального вироку суду, апеляційний суд, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, та навівши мотиви прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.
Розглядаючи доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, оскільки він діяв у стані необхідної оборони, колегія суддів зазначає наступне.
Зазначені вимоги касаційних скарг були предметом розгляду як суду першої інстанції так й апеляційного суду, з висновками яких погоджується й колегія суддів.
Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Під суспільно небезпечним посяганням необхідно розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров`я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
Перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
Особливістю необхідної оборони є специфіка мотиву діяння, прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.
Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.
Стан необхідної оборони існує лише протягом наявності суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент. Право на необхідну оборону виникає з моменту створення особою, яка здійснює посягання, реальної небезпеки заподіяння істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам (життю і здоров`ю), а його кінцевим моментом є припинення таких дій і усвідомлення (реальна можливість усвідомлення) особою, яка здійснює захист, факту остаточного припинення особою, яка здійснює посягання, суспільно небезпечних дій.