Постанова
іменем України
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 686/27925/20
провадження № 51-46 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020240000000306 від 14 червня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14 червня 2020 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення з один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 червня 2020 року приблизно о 12:30, перебуваючи біля ТОВ "Полі-Пак", яке розташоване по вул. Заводській, 34/3 у м. Хмельницькому, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно наніс потерпілому ОСОБА_9 один удар металевими ножицями в ліву ділянку грудної клітки, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Аргументуючи свої доводи захисник зазначає, що покладений в основу вироку висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 743 є недопустимим доказом, оскільки отримання зразків для проведення експертного дослідження було здійснено з порушенням вимог КПК України, а саме відібрання біологічного матеріалу у обвинуваченого, проводилось за відсутності захисника, участь якого в рамках даного кримінального провадження, згідно ст. 52 КПК України, є обов`язковою.
Одночасно захисник посилається на недопустимість як доказу протоколу обшуку від 14 червня 2020 року, оскільки слідча дія була проведена без ухвали слідчого судді, а підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України для проведення обшуку без відповідної санкції у органу досудового розслідування не було. При цьому зауважує, що під час обшуку було порушено вимоги ч. 3 ст. 223 КПК України тому, що не було забезпечено участь ОСОБА_7 як власника майна та його захисника.
Разом з тим захисник звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки матеріалам НСРД, оскільки, визнаючи їх допустимим доказом, залишив поза увагою обставини, встановлені під час проведення слідчої дії, зокрема викрадення майна свідка ОСОБА_10 потерпілим ОСОБА_8 та спробу засудженого перешкодити цьому.
Крім того, захисник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12020240000000464, які, на переконання захисника, містять дані, що, на його думку, мають істотне значення для доведення відсутності в обвинуваченого мотиву та мети заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. При цьому вказує, що зазначене кримінальне провадження містить докази, які місцевий суд мав дослідити та вирішити питання щодо наявності чи відсутності під час інциденту обставин, передбачених ч. 5 ст. 36 КК України. Одночасно захисник зазначає, що в рамках вказаного провадження, в суді першої інстанції, ОСОБА_8 надавав пояснення щодо заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_10, які ставлять під сумнів його показання, надані у цьому кримінальному провадженні.
Водночас захисник ОСОБА_6 наголошує, що показання потерпілого є сумнівними та суперечать наявним в матеріалах кримінального провадження доказам.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а подану касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилається на сумнівність показань потерпілого ОСОБА_8 щодо обставин вчинення злочину, а також не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою матеріалам негласних слідчих (розшукових) дій.
Однак колегія суддів вважає, що зазначена позиція захисника в даному випадку зводиться виключно до надання ним власної оцінки наявним в матеріалах кримінального провадження доказам та встановленим в ході судових розглядів обставинам вчинення злочину, тобто сторона захисту, оскаржуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, посилається на невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду, а тому такі доводи не підлягають перевірці у касаційному порядку.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, місцевий суд допитав обвинуваченого ОСОБА_7, який заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також свідка ОСОБА_10, який зазначав, що в день вчинення злочину він, разом з обвинуваченим та потерпілим, вживав алкогольні напої, після чого сп`янів та не пам`ятає подальших подій.
Крім того, судом було допитано і потерпілого ОСОБА_8, який зазначав, що обвинувачений ОСОБА_7, після того, як свідок сильно сп`янів, намагався у нього викрасти речі, на що потерпілий почав заперечувати, внаслідок чого між ними виникла суперечка, в ході якої обвинувачений дістав з кишені медичні ножиці та вдарив його в ліву частину грудей, а потім втік.
Заслухавши вказаних осіб, місцевий суд дійшов висновку, що показання потерпілого є достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.При цьому суд критично поставився до показань ОСОБА_7 щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину, посилаючись на те, що така позиція обвинуваченого повністю спростовується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що допит обвинуваченого, свідка та потерпілого було проведено з дотриманням положень статей 351, 352, 353 КПК України.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_7 фактичні дані, що містяться:
- у протоколі огляду місця події від 14 червня 2020 року з фототаблицею;
- у протоколі огляду від 14 червня 2020 року з фототаблицею (огляд футболки потерпілого, на якій в ділянці серця виявлено пошкодження у вигляді отвору з плямами речовини бурого кольору);
- у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14 червня 2020 року, згідно якої потерпілий ОСОБА_8 просив притягнути до відповідальності особу, яка гострим предметом спричинила йому тілесне ушкодження грудної клітки зліва;
- у протоколі отримання зразків для проведення експертизи від 22 червня 2020 року (у потерпілого ОСОБА_8 було відібрано зразки крові);
- у довідці КП "Хмельницька міська лікарня" від 15 червня 2020 року, згідно якої ОСОБА_8 з 14 червня 2020 року перебував у хірургічному відділенні з діагнозом: Проникаюча колото-різана рана лівої половини грудної клітки;
- у протоколі обшуку від 14 червня 2020 року, який було проведено за місцем проживання обвинуваченого;
- у протоколі отримання зразків для проведення експертизи від 19 червня 2020 року (у ОСОБА_7 було відібрано зразки крові);
- у протоколі про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 02 липня 2020 року № 3250т/121/14-2020 з аудіозаписами, згідно яких обвинувачений ОСОБА_7 у розмові підтвердив сутичку з потерпілим ОСОБА_8 з приводу речей ОСОБА_10 ;
- у протоколі огляду диску з відеозаписами від 21 вересня 2020 року, згідно якого в день інциденту обвинувачений та потерпілий дійсно перебували на місці події в обідню пору.
Крім того, як убачається з вироку, місцевим судом також було досліджено:
- висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 743, згідно якого на вилучених під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого ножицях, виявлено клітини з ядрами, які містять генетичні ознаки крові потерпілого;
- висновок судово-медичної експертизи від 20 липня 2020 року № 319, яким встановлено, що на одязі, вилученому під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого було виявлено кров, яка може належати в тому числі й потерпілому ОСОБА_9 ;
- висновок судово-медичної експертизи від 02 листопада 2020 року № 80, відповідно до якого виявлене на одязі потерпілого ОСОБА_8 тупо-колоте пошкодження тканини ймовірно заподіяне медичними ножицями заводського виготовлення;
- висновок судово-психіатричної експертизи від 24 червня 2020 року № 360, згідно якого ОСОБА_7 під час вчинення злочину виявляв психічні та поведінкові розлади, однак міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує;
- висновок судово-медичної експертизи від 30 червня 2020 року № 528, відповідно до якого, локалізація та характер виявлених на тілі обвинуваченого тілесних ушкоджень, які могли утворитися не менше ніж від десятиразової травмуючої дії ріжучого предмета, не є специфічними та характерними для їх утворення під час самооборони, та доступні для їх утворення власноручно,
та інші докази, досліджені судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності, на думку суду першої інстанції, переконливо спростовували доводи сторони захисту про відсутність доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та ухвалення щодо нього обвинувального вироку.
Крім того, постановляючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на вказані докази обґрунтував свої висновки щодо спроможності версії сторони обвинувачення, викладеної в обвинувальному акті, та спростування версій сторони захисту стосовно невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Що стосується доводів захисника про те, що місцевим судом в основу свого рішення було покладено неналежні та недопустимі докази, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказує, що висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 743 є недопустимим доказом, оскільки отримання біологічних зразків для проведення даного експертного дослідження було здійснено з порушенням вимог КПК України, а саме відібрання крові у обвинуваченого, проводилось за відсутності захисника, участь якого в рамках даного кримінального провадження, згідно ст. 52 КПК України, є обов`язковою.