Постанова
іменем України
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 754/3214/22
провадження № 51-2980 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022100030000647 від 28 березня 2022 року від 14 червня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Донецька, мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України та ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 25 березня 2022 року приблизно о 14:40, перебуваючи у торгівельному залі магазину "Метро" по вул. Сержа Лифаря, 2-А у м. Києві, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно в умовах воєнного стану викрала з полиць товар на загальну суму 8 103,20 грн, який належить ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" та поклала його до сумки, після чого вийшла з магазину, не розрахувавшись, чим спричинила потерпілому майнової шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, ОСОБА_6 27 березня 2022 року приблизно о 16:00, перебуваючи у торгівельному залі магазину "Метро" по вул. Сержа Лифаря, 2-А у м. Києві, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, повторно, таємно в умовах воєнного стану викрала з полиць товар на загальну суму 4 156,78 грн, який належить ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" та поклала його до сумки, після чого, не маючи наміру розраховуватись за товар, пройшла через каси та направилась до виходу з магазину, однак не змогла довести злочин до кінця, оскільки була зупинена працівниками охорони магазину.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому стверджує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок, залишив поза увагою доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо безпідставності застосування до ОСОБА_6 положень статей 69, 75 КК України.
На обґрунтування своїх вимог, прокурор вказує, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, лише формально послався на наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і відшкодування завданої шкоди потерпілому, та не навів мотивів того, яким чином зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому зауважує, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували щире каяття як обставину, що пом`якшує обвинуваченій покарання, оскільки матеріали справи не містять об`єктивного підтвердження наявності такої обставини, а визнання вини ОСОБА_6 носить виключно формальний характер та свідчить про те, що остання таким чином намагалася уникнути справедливого покарання. Ураховуючи вищенаведене, прокурор вважає, що у судів попередніх інстанцій не було законних підстав для призначення обвинуваченій покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Крім того, прокурор ОСОБА_7 наголошує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок, проігнорував факт відсутності в матеріалах справи будь-яких об`єктивних даних, які б дозволяли обґрунтовано застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України. При цьому, посилаючись на безпідставне застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання, прокурор стверджує, що суди попередніх інстанцій повною мірою не врахували особу обвинуваченої, а саме те, що вона не працює, не навчається, не одружена та не має на утриманні неповнолітніх дітей. Також, на переконання прокурора, судами було проігноровано тяжкість скоєних кримінальних правопорушень та обставини їх вчинення.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просив її задовольнити.
Засуджена ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просила ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація її дій за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Посилання в касаційній скарзі прокурора на безпідставне застосування при призначенні ОСОБА_6 покарання положень, передбачених ст. 69 КК України та на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Щире каяття характеризує собою суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.