ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/4278/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Подолівське"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (колегія суддів: Зубченко І. В. - головуючий, Радіонова О. О., Чернота Л. Ф.) та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 (суддя Новікова Н. А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро"
до Фермерського господарства "Подолівське"
про стягнення коштів
за участю: позивача Оріщенко Н. С. (адвокат); відповідача Смілянський Я. Г. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (далі - Товариство) звернулось з позовом до Фермерського господарства "Подолівське" (далі - Господарство), у якому просило стягнути (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 12 099 628,64 грн, з яких: 1 741 037,09 грн безпідставно набутих коштів, 39 721,57 грн заборгованості за користування земельними ділянками, 9 607 600,45 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками, 666 062,73 грн пені, 989,23 грн 3 % річних, нарахованих на несплачену суму заборгованості, 44 217,57 грн 3 % річних, нарахованих на суму безпідставно набутих коштів.
1.2 Позов обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії договору суборенди землі від 03.01.2017 № 03/01/17-ПО (далі - Договір) відповідач орендовані ділянки не повернув і безпідставно продовжував користуватись ними, остаточні розрахунки у визначені Договором строки не провів, у зв`язку з чим позивач повинен нести відповідальність, встановлену чинним законодавством і умовами Договору.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022, позов задоволено частково; стягнуто з Господарства на користь Товариства 39 721,57 грн заборгованості за користування земельними ділянками, 9 607 600,45 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками; в решті позову відмовлено.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що неповернення земельних ділянок за Договором після закінчення строку його дії відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача), а тому наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нарахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди. Також за висновком судів матеріалами справи підтверджується заявлена до стягнення заборгованість з плати за фактичне користування земельними ділянками у 2020 році в розмірі 39 721,57 грн. Щодо решти позовних вимог суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням доповнення до неї, Господарство просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.
3.3 Також на обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що: в ухваленні рішення судом першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України); апеляційну скаргу розглянуто за відсутності представника відповідача (пункт 4 частини 1 статті 310 ГПК України); суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України). Крім того, скаржник посилається на зловживання правом з боку позивача та підстави для залишення позову без розгляду як самостійно окремо, так і в силу зловживання правом.
3.4 Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що між Товариством (орендар) та Господарством (суборендар) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Барвінківського району.
4.2 Земельні ділянки, що орендуються, знаходяться у володінні та користуванні орендаря відповідно до договорів оренди землі, укладених між їх власниками та орендарем.
4.3 Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактично за Договором з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 площа земельних ділянок складає 797,2495 га.
Також суди зазначили, що матеріали справи, разом з іншим, містять надані відповідачем копії додаткових угод до Договору, а саме додаткову угоду від 27.12.2019 та додаткову угоду від 01.01.2020.
4.4 Додаткова угода від 27.12.2019 містить, зокрема, умову про строк дії договору: до 03.01.2021 включно (пункт 1).
4.5 Водночас позивач чинність вказаних додаткових угод не визнав, наголошуючи, зокрема, на непроведенні державної реєстрації змін до речового права суборенди земельних ділянок у частині зміни (продовження) строку такої суборенди на підставі додаткової угоди від 27.12.2019.
4.6 При цьому відповідач посилався на чинність зазначених додаткових угод та вказав на те, що додаткова угода від 27.12.2019 виконувалась сторонами шляхом надання земельних ділянок, сплати орендної плати у 2020 році та звітування про відповідні операції до контролюючих органів.
4.7 Оцінивши наведені обставини і доводи сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення права суборенди Господарства за Договором саме 03.01.2020. При цьому наявність у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором за 2020 рік, за висновком судів, свідчить не про продовження дії Договору на підставі додаткової угоди від 27.12.2019, а лише про те, що в 2020 році відповідач фактично без належних правових підстав користувався земельними ділянками, обставини чого (факт користування) не заперечуються сторонами.
4.8 Суди, вирішуючи спір у цій справі, виходили з того, що неповернення земельних ділянок за Договором після закінчення строку його дії відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача).
4.9 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
4.10 Підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідач вважає, зокрема, те, що рішення першої інстанції ухвалено суддею, якій заявлено відвід.
4.11 Відповідно до частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (пункт 2).
4.12 Як вбачається з матеріалів справи, з підстав вчинення позивачем дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, у суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про зловживання правом.
4.13 У рішенні місцевого господарського суду зазначено, що 10.11.2021 від відповідача надійшла заява про зловживання правом (вх. № 26485 від 10.11.2021), в якій останній просив визнати подання Товариством як позивачем, та/або адвокатом Соколик І. В., позовних заяв з недоліками до Господарства по справам №№ 922/4033/21, 922/4035/21, 922/4036/21, 922/4037/21, 922/4064/21, 922/4065/21, 922/4066/21, 922/4094/21, 922/4095/21, 922/4096/21, 922/4276/21, 922/4277/21, 922/4278/21, 922/4289/21, 922/4290/21, та 922/4291/21 - зловживанням правом та застосувати передбачені законом наслідки, а саме: позовну заяву по справі № 922/4278/21 повернути позивачеві, або позов по справі № 922/4278/21 залишити без розгляду.
4.14 Крім того, 13.12.2021 від Господарства до суду першої інстанції надійшли додаткові пояснення (вх. № 29345 від 13.12.2021) до заяви про зловживання правом від 10.11.2021 в порядку статей 43 та 169 ГПК України, у яких відповідач на підставі його аналізу матеріалів ухвал суду по 16 справам, позовної заяви та уточненої позовної заяви по поточній справі та, беручи до уваги пояснення позивача на обґрунтування відсутності зловживання правом, виклав пояснення до заяви про зловживання правом від 10.11.2021.
4.15 Із оскаржуваної у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що Господарство звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просило, зокрема, визнати факт зловживання правом Товариством у силу подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. За змістом апеляційної скарги Господарство вказувало на те, що позовна заява у справі, що розглядається, була однією з шістнадцяти аналогічних позовних заяв, які у строк з 04.10.2021 по 27.10.2021 були подані тим самим позивачем до того самого відповідача з тих самих підстав. Відповідач своєчасно звернувся із заявою про зловживання позивачем правом з вимогою застосувати передбачені законом наслідки. Ухвала Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 про відмову у задоволенні заяви Господарства про зловживання правом, за переконанням останнього, є незаконною та необґрунтованою.