ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1856/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
скаржник - Демянова Н.І.,
АТ КБ "ПриватБанк" - Куценко О.В.,
ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" - Сердійчук О.Л.,
Боржник - ОСОБА_1,
керуючий реструктуризацією - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 (колегія суддів у складі: Поляков Б.М. - головуючий, Отрюх Б.В., Гарник Л.Л.)
у справі №911/1856/21
за заявою ОСОБА_3
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа №911/1856/21 за заявою боржника ОСОБА_3 про неплатоспроможність.
2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2021 відкрито провадження у справі №911/1856/21 про неплатоспроможність боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Сердюк М.М.
3. 30.06.2021 Господарським судом Київської області у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) порядку було здійснено публікацію повідомлення №66745 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 .
Стислий виклад вимог заяви кредитора
4. 29.07.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 від 21.07.2021 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 10888200,00 грн (що є еквівалентом 400000,00 доларів США станом на 21.07.2021) та 4540,00 грн судового збору.
5. Заява обґрунтована тим, що 03.08.2009 між заявником та боржником було укладено договір позики 400000,00 доларів США, які останній не повернув. На підтвердження наведених обставин кредитор надав копію розписки написану власноруч ОСОБА_3 та договір позики в редакції від 08.04.2021.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, що 03.08.2009 між ним та боржником укладено договір позики 400000,00 доларів США, у зв`язку з чим боржником власноручно написано розписку. Кінцевим терміном повернення позики сторони погодили 03.08.2019. Оскільки кошти не були повернуті в строк, визначений розпискою, сторони домовились переукласти договір позики, у зв`язку з чим 08.04.2021 уклали договір позики (нова редакція), згідно з умовами якого сторони підтверджують те, що позика не була повернута кредитору у визначений строк, а тому сторони дійшли згоди продовжити строк повернення позики та укласти договір позики в новій редакції.
7. Відповідно до п. 1.1 договору позики (нова редакція) від 08.04.2021 (далі - договір позики), кредитор ( ОСОБА_2 ) передав боржнику ( ОСОБА_3 ) грошові кошти готівкою у сумі 400000,00 доларів США, а боржник зобов`язався повернути кредитору таку ж суму грошових коштів (позику) без нарахування відсотків у строк та на умовах, встановлених цим договором.
8. Пунктом 2.1 договору позики визначено, що підписання цього договору боржником підтверджує факт одержання ним від кредитора суми позичених грошових коштів. Підписання цього договору є доказом передачі позичених грошей від кредитора до боржника. Сторони претензій щодо передачі і отримання суми позики одна до одної не мають. Сторони підтверджують, що датою отримання позики є 03.08.2009 згідно з розпискою від 03.08.2009.
9. Згідно з п. 3.1 договору позики сторони домовилися, що боржник зобов`язується повернути кредитору суму позики не пізніше 01.06.2021, а кредитор зобов`язується прийняти від боржника всю суму повернутих грошових коштів, що буде підтверджуватися нотаріально посвідченою заявою кредитора або уповноваженого ним представника, повноваження якого мають підтверджуватись відповідною довіреністю, посвідченою нотаріально. Цей договір є безоплатним, тобто не передбачає одержання кредитором від боржника процентів від суми позики (п. 3.6 договору позики).
10. Відповідно до п. 5.1 договору позики цей договір (нова редакція) діє з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами обов`язків за ним.
11. Пунктом 5.2 договору позики передбачено, що з моменту підписання нової редакції договору, положення старої редакції втрачають силу, а сторони набувають права та обов`язки згідно з положеннями нової редакції договору.
12. Відповідно до повідомлення керуючого реструктуризацією боржника від 12.08.2021 №01-32/484 про результат розгляду вимог ОСОБА_2, заявлені вимоги визнані в повному обсязі, визначено черговість задоволення вимог заявника: 4540,00 грн - до задоволення вимог кредиторів; 10888200,00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
13. В той же час, іншим заявником - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" подано до господарського суду письмові заперечення проти визнання грошових вимог ОСОБА_2, згідно з якими ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" ставить під сумнів реальність укладення договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
14. При цьому ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" зауважує, що ОСОБА_2, як суб`єкт, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", зобов`язаний щорічно подавати декларацію, яка розміщена в загальному доступі на сайті Єдиного державного реєстру декларацій і відповідна сума позики третій особі мала бути відображена ОСОБА_2 в деклараціях. Проте, в поданих деклараціях ОСОБА_2 жодного разу не зазначив інформацію про те, що ним було позичено грошові кошти в розмірі 400000,00 доларів США ОСОБА_3 .
15. Крім цього ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" зазначає, що відповідно до умов кредитних договорів, що укладені між ОСОБА_3 та ВАТ "КБ "Надра", позичальник зобов`язаний повідомляти банк про інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов`язань за цим договором з наданням відповідних документів, що їх підтверджують. При тому, в 2013 та 2014 роках під час реструктуризації заборгованості за кредитним договором та заповнення анкети на реструктуризацію боржник не вказував, що в нього є борги по іншим зобов`язанням.
16. Отже, ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" вважає вимоги ОСОБА_2 безпідставними, необґрунтованими та такими, що заявлені з метою штучного створення кредиторської заборгованості боржника.
17. Заперечуючи проти наведених доводів ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" представники ОСОБА_2 і боржника в усних поясненнях, та керуючий реструктуризацією боржника в письмових поясненнях від 14.09.2021, посилаючись на презумпцію правомірності правочину, закріплену в ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, зазначили, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. Отже, той факт, що сторони переуклали договір позики в новій редакції свідчить по визнання сторонами факту наявності між ними грошового зобов`язання.
18. Крім того, боржник повідомив керуючого реструктуризацією про те, що за рахунок отриманих від ОСОБА_2 коштів ним в т.ч. здійснювалось погашення кредиту за кредитними договорами перед ВАТ "КБ "Надра".
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
19. Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2022, крім іншого, заяву ОСОБА_2 від 21.07.2021 задоволено. Визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 у сумах: 4540,00 грн - до задоволення вимог кредиторів; 10888200,00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
20. Ухвала у наведеній частині мотивована тим, що враховуючи закріплений в ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, господарський суд дійшов висновку про те, що заявлені заявником вимоги є документально підтвердженими, доведеними та обґрунтованими.
21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 ухвалу Господарського суду Київської області від 25.01.2022 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У визнанні грошових вимог ОСОБА_2 відмовлено.
22. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не встановивши справжню правову природу укладеного договору, не надавши належної оцінки копіям розписок написаних власноруч ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність кредиторами факту передання боржнику коштів.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
23. ОСОБА_2 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 25.01.2022 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника.
24. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 11 ЦК України у справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб у правовідносинах, які випливають з договорів позики грошових коштів.
25. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правовий висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 18.09.2013 у справі №6-63цс13, оскільки позовними вимогами у справі №6-63цс13 є стягнення боргу за договором позики та визнання договору позики таким, що не укладався. А це правовідносини, які відрізняються від тих, які є предметом розгляду справи №911/1856/21 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи. До того ж, від правових висновків, зроблених у справі №6-63цс13, в подальшому Велика Палата Верховного Суду відступила. Те саме стосується й посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду з постанови від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц про стягнення заборгованості за договорами позики у іноземний валюті. Абсолютне розповсюдження правових висновків, зроблених у справах із іншими обставинами, іншим предметом - є передчасним, а тому самого цитування висновків без вказівки в чому варто застосувати такі висновки, зроблений Верховним Судом не в подібних правовідносинах - недостатньо.
26. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про те, що укладання боржником з кредиторами договорів позики у нових редакціях з продовженням строків повернення позик та знищення у зв`язку з укладанням таких договорів оригіналів розписок, строк повернення позик за якими вже минув, є дуже сумнівними, оскільки за відсутності оригіналів розписок не було встановлено факту передачі коштів від кредиторів боржнику; обопільне визнання кредиторами і боржником факту заборгованості не є абсолютним доказом дійсності такого правочину, оскільки на даний момент боржник у справі про неплатоспроможність перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин щодо нього.
27. На думку скаржника, такі висновки Північного апеляційного господарського суду прямо суперечать положенням ч. 1 ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
28. З огляду на зазначену норму, відсутність у скаржника на момент його звернення із заявою про визнання грошових вимог до боржника оригіналу розписки від 03.08.2009, за умови підписаного між скаржником як кредитором, і божником договору позики (нова редакція) від 08.04.2021, не може ставити під сумнів той факт, що позика боржнику в 2009 році була надана на підставі розписки від 03.08.2009.
29. Скаржник стверджує, що укладання між ним і боржником договору позики (нова редакція) від 08.04.2021 (копія договору є в матеріалах справи) є дією, якою боржник визнав свій борг перед скаржником, та в зв`язку з таким визнанням і не поверненням позики до вказаного у розписці строку, між ними було досягнуто домовленості щодо зміни цивільних обов`язків боржника перед скаржником з обов`язків, які виникли на підставі розписки, на обов`язки закріплені на підставі договору позики в новій редакції. Зазначене, як вважає скаржник, цілком кореспондується з положенням ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, яка, свою чергу, не містить вичерпних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків. Аналогічного висновку, дійшов Касаційний господарський суд Верховного Суду у п. 7.7 постанови від 10.09.2019 у справі №916/2403/18.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. До Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" та від ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких АТ КБ "ПриватБанк" та від ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" із посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права просять залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
31. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
32. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ОСОБА_2 на суму 10888200,00 грн.
33. Звертаючись з грошовими вимогами до боржника, ОСОБА_2 обґрунтовує їх тим, що 03.08.2009 він позичив ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 400000,00 доларів США, які останній не повернув. На підтвердження чого надав копію розписки написану власноруч ОСОБА_3 та договір позики в редакції від 08.04.2021.
34. Верховний Суд виходить з того, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
35. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
36. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
37. Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
38. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
39. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
40. Частиною 3 ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
41. Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
42. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч. 4 ст. 545 ЦК України).