ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 813/6371/15
адміністративне провадження № К/990/30934/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №813/6371/15
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної служби МВС у місті Львові
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення,
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року
(головуючий суддя Гавдик З.В.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року
(головуючий суддя: Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби МВС у місті Львові про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення, якою:
визнано протиправним і скасовано наказ Управління патрульної служби МВС у місті Львові від 6 листопада 2015 року за №28 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення Управління патрульної служби МВС у місті Львові;
поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення Управління патрульної служби МВС у місті Львові з 7 листопада 2015 року;
стягнуто з Управління патрульної служби МВС у місті Львові на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 43771 грн 38 коп, за виключенням податків та інших обов`язкових платежів.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити боржника у виконавчому провадженні за виконавчим листом №813/6371/15 від 31 березня 2016 року з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Львові (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 39962825) на Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646), у зв`язку із ліквідацією попереднього боржника.
Заяву обґрунтував тим, що Департамент патрульної поліції у спірних правовідносинах є правонаступником прав та обов`язків Управління патрульної служби МВС у місті Львові.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, заяву задоволено. Замінено боржника у виконавчому листі №813/6371/15 від 31 березня 2016 року з Управління патрульної служби МВС у місті Львові (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 39962825) на Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Постановою Верховного Суду від 27 січня 2022 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При повторному розгляді питання про заміну сторони у виконавчому листі в цій справі постановлено ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року. Указаними судовими рішеннями суди попередніх інстанцій заяву ОСОБА_1 задовольнили. Замінили боржника у виконавчому листі №813/6371/15 від 31 березня 2016 року з Управління патрульної служби МВС у місті Львові (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 39962825) на Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими вирішено питання про заміну сторони у виконавчому листі, Департамент патрульної поліції звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі Департамент патрульної поліції просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Представник ОСОБА_1 подав до Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу окружного суду і постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Департаменту патрульної поліції про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Частиною першою статті 379 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно із частиною четвертою статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - "Закон") надано визначення, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Положеннями абзацу 1 частини п`ятої статті 15 Закону встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Тож з наведеного висновується, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження є припинення її юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - "Порядок").
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.
Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під цим терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17 та від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15.
Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що "інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих".