ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 344/4405/20
провадження № 51-3892км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090020000970, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Поляниця Долинського району Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК, та виправдано за недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено ним.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2022 року залишив указаний вирок без змін.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 у тому, що він, працюючи на посаді лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні, неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК.
Відповідно до посадової Інструкції лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні, затвердженої 01 вересня 2005 року, на ОСОБА_6 покладено забезпечення високої якості і своєчасності прийому ургентних та планових хворих, їх повноцінне обстеження і проведення ургентних оперативних втручань.
09 червня 2009 року у хірургічне відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні з діагнозом: лівобічний крипторхізм, абдомінальна форма, поступив ОСОБА_7, який був направлений у вказаний лікувальний заклад для проведення оперативного втручання. Перед поступленням ОСОБА_7 у лікарню, його матір домовилася з лікарем-хірургом ОСОБА_6, що вказану операцію її сину проводитиме саме він.
10 червня 2009 року в період часу з 14:10 по 15:05 ОСОБА_6 провів ОСОБА_7 оперативне втручання: низведення лівого яєчка з фіксацією по Петривальському. Після проведення оперативного втручання ОСОБА_7 був переведений в післяопераційну палату хірургічного відділення обласної дитячої клінічної лікарні.
11 червня 2009 року приблизно о 03:10, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_7 було переведено з хірургічного відділення у відділення анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні, де останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Настання смерті ОСОБА_7 обумовлене комплексом недоліків, допущених лікарями Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні при наданні йому медичної допомоги, а саме лікарем-анестезіологом (неадекватний вибір анестезії під час операції, неправильна оцінка стану хворого, відсутність належного медичного догляду за дитиною в післянаркозному періоді та передання її іншим лікарям без об`єктивних ознак повного відновлення свідомості), а також черговим анестезіологом, лікуючим лікарем - хірургом ( ОСОБА_6 ) та черговим хірургом (неадекватне ведення ОСОБА_7 в післяопераційному періоді, неправильна оцінка його стану, що обумовило несвоєчасне переведення хворого до відділення анестезіології та пізній початок надання медичної допомоги).
Таким чином, лікар-хірург по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні ОСОБА_6, діючи всупереч інтересам своєї службової діяльності, в порушення функціональних обов`язків, неналежно виконував свої професійні обов`язки, що спричинило тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_7 .
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись наістотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлену щодо ОСОБА_6 ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційний суд, погодившись з виправдувальним вироком місцевого суду, залишив поза увагою доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо неправильної оцінки місцевим судом наданих доказів.
Зокрема, за твердженням прокурора, суд апеляційної інстанції, не взяв до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_6, водночас визнав доведеним такі обставини, а саме лікуючий лікар ОСОБА_6 не звернув увагу на запис анестезіолога про жорстке дихання, на відсутність певних аналізів, нераціональне планування керівництвом операції на 14 год., непризначення анестезіологом інфузії чи пиття в передопераційному веденні дитини. Також лікуючий лікар не звернув увагу анестезіолога на стан відновлення свідомості пацієнта та інших медичних працівників на ті чи інші насторожуючі обставини, у тому числі при перевірці пов`язок пацієнта та стану хірургічної рани.
Стверджує, що суд не врахував обставин, зазначених у висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 52/14, згідно з яким смерть ОСОБА_7 була обумовлена комплексом недоліків, допущених лікарями Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, зокрема черговим анестезіологом, лікуючим лікарем - хірургом ( ОСОБА_6 ) та черговим хірургом через неадекватне ведення ОСОБА_7 в післяопераційному періоді, неправильна оцінка його стану, що обумовило несвоєчасне переведення хворого до відділення анестезіології та пізній початок надання медичної допомоги.
На переконання прокурора, вищенаведені дії ОСОБА_6 необхідно розцінювати як грубе порушення п. 1.1 посадової інструкції лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги дітям хірургічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої лікарні затвердженої 01 вересня 2005 року, відповідно до якої основним завданням лікаря-хірурга по наданню екстреної допомоги є забезпечення високої якості і своєчасності прийому ургентних та планових хворих, їх повноцінне обстеження і проведення ургентних оперативних втручань.
На думку прокурора, встановивши, що смерть ОСОБА_7 настала саме через дії лікаря-анестезіолога та дії ОСОБА_6, суд довів наявність причинного зв`язку.
Як зазначає касатор, апеляційний судзалишив поза увагою те, що вищевказані доводи сторони обвинувачення підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
За твердженням сторони обвинувачення, місцевий суд не послався на всі докази, зібрані органом досудового розслідування і не навів належних мотивів з яких він такі докази відкидає.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора цивільний відповідач КНП "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" вказав, що їхній заклад забезпечив належні умови надання лікарями медичної допомоги пацієнтам і в повному обсязі заперечує вимоги потерпілої ОСОБА_8, просить залишити скаргу без задоволення, а постановлене щодо ОСОБА_6 судове рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновків, що подана касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Як регламентовано ст. 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок суд може постановити лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.