ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 450/658/19
провадження № 51-782 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140270001373 від 29 липня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 1 рік.
Судові рішення стосовно засудженого ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються.
Вирішено цивільний позов і питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Як убачається з вироку, 29 липня 2018 року о 14:00 ОСОБА_7, керуючи автомобілем BMW 318i, номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1, на 558 км + 495 м автодороги Київ-Чоп у с. Солонці, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки, вчасно не реагував на її зміну, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до повної його зупинки, рухаючись зі швидкістю 70 км/год, позбавив себе можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та допустив зіткнення із автомобілем "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 .
Крім того, ОСОБА_8 у цей час у вищевказаному місці, керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_2, порушуючи вимоги ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки, вчасно не реагував на її зміну, повертаючи ліворуч, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі автомобілю BMW 318i під керуванням ОСОБА_7, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів.
Внаслідок цього зіткнення автомобіль "Volkswagen Passat" виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter", номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9 .
У результаті зіткнення транспортних засобів пасажири автомобілів BMW 318i
ОСОБА_10 та "Volkswagen Passat" ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, а водій автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter" ОСОБА_9 - тяжкі тілесні ушкодження.
Львівський апеляційний суд 20 грудня 2022 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На думку засудженого, докази, якими суди обґрунтували його винуватість у вчиненні злочину, є недопустимими. Зазначає, що слідчий експеримент, у якому він брав участь як свідок, проведений без захисника. Також слідчий не роз`яснив його процесуальні права, зокрема, право на захист та право не свідчити проти себе. Стверджує, що висновок експерта від 20 листопада 2018 року № 1/1261 є недопустимим доказом, оскільки містить посилання на показання, надані ОСОБА_7 під час проведення вищевказаної слідчої дії.
Вважає, що у цьому кримінальному провадженні було порушено процесуальний порядок визначення групи прокурорів. Вказує, що постанова уповноваженого керівника органу прокуратури про доручення процесуального керівництва іншому органу прокуратури відсутня. Зауважує, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснював слідчий, якого також визначено з порушенням процесуального порядку.
На думку засудженого, оскаржені судові рішення не відповідають приписам статей 94, 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
На зазначену касаційну скаргу прокурор ОСОБА_14 подав заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурори ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження № 12018140270001373, визнав ОСОБА_7 винуватиму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначив йому відповідне покарання.
Не погоджуючись із ухваленим у справі вироком, сторона захисту оскаржила рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
За результатами апеляційного розгляду Львівський апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину.
Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційних скарг, які аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_7, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно та всебічно розглянути кримінальне провадження, а також дати правильну юридичну оцінку обставинам вчиненого кримінального правопорушення. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту були визнані безпідставними, є обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Свої висновки суди зробили з додержанням ст. 23 КПК України на підставі усіх об`єктивно з`ясованих обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, і сукупністю зібраних доказів, оціненою з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Ухвалений вирок суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими безпосередньо в суді потерпілими ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, свідками ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,даними протоколів огляду місця події, слідчих експериментів, висновками експертів та іншими письмовими доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 (водій автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter"), зокрема, пояснив, що того дня рухався по автодорозі Київ-Чоп за межі м Львова, справа з другорядної дороги повільно виїжджав автомобіль "Volkswagen Passat", який повертав ліворуч. Коли цей автомобіль виїхав на головну дорогу та вирівнявся, у його задню частину в`їхав автомобіль BMW 318i. Від цього удару автомобіль "Volkswagen Passat" виїхав на зустрічну смугу та зіштовхнувся з автомобілем, яким керував ОСОБА_9 . Водночас свідок також зауважив, що швидкість автомобіля BMW 318i була великою та становила, на його думку, близько 100 км/год.
Потерпіла ОСОБА_11 (пасажир автомобіля "Volkswagen Passat") у судовому засіданні також повідомила, що перед виїздом на головну дорогу автомобіль, яким керував її чоловік ОСОБА_8, зупинився, пропустив автомобілі, які мали перевагу у русі, та розпочав рух. Однак, повернувши ліворуч і виїхавши на головну дорогу, свідок відчула удар у задню частину автомобіля, від якого їх автомобіль виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся із зустрічним автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter".
Із показань потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_15 (пасажирів автомобіля BMW 318i), вбачається, що вони сиділи на задньому пасажирському сидінні, самого моменту зіткнення не бачили, почули тільки звук гальм і потім був удар. На їх думку, зазначений автомобіль рухався дуже швидко.
Дослідивши вищевказані докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про їх належність, допустимість, достовірність та визнав їх такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Так, обґрунтовуючи недопустимість висновку експерта від 20 листопада 2018 року № 1/1261, ОСОБА_7 указує, що цей висновок містить посилання на його показання, надані ним під час слідчого експерименту, у якому він брав участь як свідок, без захисника. Крім того, слідчий не роз`яснив його процесуальні права. Проте такі доводи є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Частиною другою цієї норми визначено перелік діянь, які суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини й основоположних свобод, на підставі чого можливо зробити висновок про недопустимість доказів.