Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 521/8184/20
провадження № 61-13105 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Судаков Валерій Валерійович,
відповідачі: Добровільне пожежне товариство України, виконавчий комітет Одеської міської ради,
третя особа - Одеське спеціалізоване підприємство "Пожежна техніка" Добровільного пожежного товариства України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Судакова Валерія Валерійовича, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року у складі судді Михайлюка О. А.
та постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року
у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Добровільного пожежного товариства України (далі - ДПТ України), виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Одеська МР), третя особа - Одеське спеціалізоване підприємство "Пожежна техніка"
ДПТ України, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 продав, а він купив нежитлові приміщення, загальною площею 375,1 кв. м, розташовані
за адресою: АДРЕСА_1 . У липні 2010 року він зареєстрував за собою право власності на вказаний об`єкт нерухомості
в комунальному підприємстві (далі - КП) "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості".
У листопаді 2019 року йому стало відомо про невизнання ДПТ України його права власності на вказані нежитлові приміщення.
В апеляційній скарзі, поданій на рішення Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2008 року у справі № 3/184-08-3741 за його позовом як фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) до ФОП ОСОБА_3
про зобов`язання виконати умови договору та за зустрічним позовом
ФОП ОСОБА_3 до нього про визнання права власності, ДПТ України зазначало, що воно є власником об`єкту нерухомості, а саме: нежитлових приміщень, загальною площею 3 626,6 кв. м, розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності від 06 червня 2018 року,
яке видано виконавчим комітетом Одеської МР. ДПТ України вважало,
що до складу зазначеного об`єкта нерухомості входять належні йому нежитлові приміщення, загальною площею 375,1 кв. м, розташовані
за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження вищевказаного ДПТ України надало технічний паспорт
від 11 вересня 2007 року, виготовлений комунальним підприємством
(далі - КП) "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", на об`єкт нерухомості - нежитлові будівлі, загальною
площею 3 626,6 кв. м, які розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 (далі - технічний паспорт від 11 вересня 2007 року),
до переліку будівель яких включені бокси-склади літ. Б, Б2, Б3, Б4, загальною площею 375,1 кв. м, на які згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2008 року у справі № 3/184-08-3741 визнано право власності за ФОП ОСОБА_3
06 червня 2018 року виконавчим комітетом Одеської МР видано
ДПТ України свідоцтво про право власності на вищевказані нежитлові приміщення.
Позивач уважав, що зазначене свідоцтво про право власності слід визнати недійсним у частині включення до нього нежитлових приміщень, загальною площею 375,1 кв. м, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_1, що належать йому, з виключенням цих приміщень
з відомостей про складові частини об`єкту нерухомого майна, належного ДПТ України.
ДПТ України, вважаючи себе власником спірних приміщень Б, Б2, Б3, Б4,
як новоствореного майна, не надало доказів на підтвердження факту
їх створення та прийняття до експлуатації, доказів розташування
спірних приміщень на земельній ділянці за адресою:
АДРЕСА_1, а також доказів на підтвердження права користування цією земельною ділянкою та її межі, тоді як рішенням Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2008 року у справі № 3/184-08-3741
визнано за ФОП ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 1 879,20 кв. м, тобто на об`єкт, що розташований на іншій земельній ділянці та за іншою адресою. Інформація, яка міститься
в технічному паспорті від 11 вересня 2007 року, не відповідає дійсності.
Приміщення Б, Б2, Б3, Б4 знаходяться поза межами земельної ділянки
за адресою: АДРЕСА_1 . Вони розташовані на сусідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, займають весь об`єм будівлі, мають самостійні фундаменти, перекриття, входи, покрівлю, огороджуючі конструкції. Тому вони можуть вважатися окремо розташованою будівлею. Указане підтверджується довідкою КП "Центр інженерних досліджень" від 01 липня 2019 року № 0959.
Відповідно до висновку № 643 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного 14 травня 2021 року судовим експертом Голєвим О. А., на підставі його замовлення та укладеного між ним
і товариством з обмеженою відповідальністю ОФ "ІНЮГ-Експертиза" договору від 07 квітня 2021 року № 04-07/1 (далі - висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 травня
2021 року № 643), технічний паспорт від 11 вересня 2007 року, згідно з яким виконавчим комітетом Одеської МР видано свідоцтво про право власності від 06 червня 2008 року (в частині об`ємно-планувальних характеристик будівель та споруд, а також площі і конфігурації земельної ділянки)
не в повній мірі відповідає документам, на підставі яких видане
це свідоцтво. Розбіжності присутні: у конфігурації зовнішніх меж земельної ділянки та площі; у складі забудови території спецпідприємства "Пожтехніка" ОДПТ за адресою: АДРЕСА_1 ; в об`ємно-планувальних показниках.
У зазначеному висновку вказано, що належна йому нежитлова будівля "Виробничий будинок" (літ. Б), площею 375,1 кв. м (у складі: літ. Б, б, б1, б2), та нежитлові будівлі, що належать ДПТ України бокси-склад (літ. Б2
з прибудовою літ. Б), загальною площею 143,8 кв. м, бокси-склад (літ. Б3),
площею 88,9 кв. м, бокси-склад (літ. Б4), площею 142,4 кв. м є тотожними.
За результатами натурного огляду експерт зробив висновок, що будівлі
та споруди, відображені у технічному паспорті від 26 червня 2019 року
на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами
за адресою: АДРЕСА_1 можуть використовуватися як самостійний об`єкт нерухомого майна.
Крім того, позивач указував, що розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складаються з витрат: на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн, на правову допомогу у розмірі
20 000,00 грн та 30 000,00 грн на проведення судової технічно-будівельної експертизи.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі від 06 червня 2008 року, видане ДПТ України виконавчим комітетом Одеської МР, серії НОМЕР_1, яке посвідчує право власності
на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3 626,6 кв. м, у частині включення до нього нежитлових будівель літ. Б, Б2, БЗ, Б4, загальною площею 375,1 кв. м, що розташовані
за адресою: АДРЕСА_1, та припинити речові права ДПТ України на нежитлові будівлі літ. Б, Б2, БЗ, загальною площею
375,1 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що у спірних правовідносинах скасовано судове рішення,
на підставі якого здійснено первинну реєстрацію права власності
на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 375,1 кв. м, за ОСОБА_3, який, у свою чергу,
на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2009 року відчужив указані житлові приміщення ОСОБА_4, у якого їх і придбав позивач.
На підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2008 року у ОСОБА_3 виникло право власності на спірні нежитлові приміщення. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року у справі № 3/184-08-3741 задоволено апеляційні скарги ДПТ України та Одеського спеціалізованого підприємства "Пожежна техніка" ДПТ України й скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2008 року в частині задоволення зустрічного позову ФОП ОСОБА_3 та ухвалено нове судове рішення
у цій частині, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову
ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 375,10 кв. м,
що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
на земельній ділянці, площею 1 879,20 кв. м.
Районний суд указав, що обставини, встановлені судовим рішенням під час розгляду справи № 3/184-08-3741, в якій брали участь як позивач,
так і відповідачі, не підлягають доказуванню у цій справі (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Суд першої інстанції виходив із того, що у позивача не виникли майнові права на спірні нежитлові приміщення, оскільки такі права не виникли
у первісного відчужувача - ОСОБА_3 .
При цьому зі змісту постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року у справі № 3/184-08-3741 вбачається, що ДПТ України є належним власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3 626,6 кв. м, зображених у технічному паспорті від 11 вересня
2007 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності
на нежитлові будівлі серії НОМЕР_1, виданим 06 червня 2008 року виконавчим комітетом Одеської МР на підставі рішення виконавчого комітету Одеської МР від 05 травня 1966 року № 305, акту приймання
в експлуатацію державною приймальною комісією завершеного будівництвом об`єкту від 30 грудня 1975 року.
Суд першої інстанції вказав, що оскільки рішення міської ради
та її виконавчого комітету, на підставі яких видано оспорюване свідоцтво про право власності та зареєстровано речові права на нерухоме майно,
не скасовані та є чинними, а свідоцтво про право власності
не є правочином, то вимога про визнання його частково недійсним не може бути задоволеною.
Судом першої інстанції враховано відповідні норми ЦК України,
Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Судакова В. В., залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, та, керуючись принципом "поза розумним сумнівом", дійшов обґрунтованого висновку
про відсутність правових підстав для задоволення позову
ОСОБА_1, так як судове рішення, на підставі якого була здійснена первинна реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення
за ОСОБА_3, було скасовано. Тому у позивача не виникли майнові права на спірні нежитлові приміщення, оскільки такі права не виникли
у первісного відчужувача - ОСОБА_3 .
Апеляційний суд урахував відповідну судову практику Верховного Суду
про те, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлює відповідне право, але не є правочином, на підставі якого
це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Таким чином, скасувати (визнати недійсним) свідоцтво про право власності на майно можливо тільки у разі визнання недійсним (незаконним) відповідного рішення, на підставі якого видано це свідоцтво. ДПТ України набуло право власності на об`єкти нерухомості згідно зі свідоцтвом, виданим на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке є чинним.
Доводи позивача ґрунтуються на висновку судової будівельно-технічної
та земельно-технічної експертизи від 14 травня 2021 року № 643,
який складено на його замовлення. Указаний висновок суперечить висновку експерта № 21/20 судової будівельно-технічної експертизи
від 27 березня 2020 року, проведеної у господарській справі
№ 3/184-08-3741 на замовлення ДПТ України (далі - висновок судової будівельно-технічної експертизи від 27 березня 2020 року № 21/20),
який враховано у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Судаков В. В., посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу
на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права
у подібних правовідносинах; суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, у касаційній скарзі заявник указує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку
з розглядом справи, складає 3 363,20 грн витрат зі сплати судового збору
та 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано дану цивільну справу
із Малиновського районного суду м. Одеси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк
для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано склад учасників справи й обставини, що мають важливе значення для справи,
а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, у порушення частини першої статті 189 та частини першої
статті 365 ЦПК України суди розглянули справу без залучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були власниками спірних нежитлових приміщень, загальною площею 375,1 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у період із вересня 2008 року по грудень 2009 року. Суди на власний розсуд спростували презумпцію правомірності правочинів.
У мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень містяться висновки про права та обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень. У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яку не було враховано судами.
Заявник указує на помилковість висновків судів, що обставини, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду
від 04 червня 2020 року у справі № 3/184-08-3741, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи. Зокрема, у вказаній постанові
не встановлено, що у позивача відсутнє право власності на спірні нежитлові приміщення, у справах різний суб`єктний склад учасників справи. При цьому висновки, викладені у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року у справі № 3/184-08-3741, ґрунтувалися на оцінці висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 березня 2020 року № 21/20, тоді як у межах цієї справи позивачем було надано суду інший висновок (судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 травня 2021 року № 643).
Факт того, що існує два експертних дослідження з протилежними висновками щодо одного і того самого об`єкта нерухомості зобов`язує суд надати оцінку цим експертним дослідженням та мотивувати у судових рішеннях, з яких підстав відхилено той чи інший висновок.
Правочин, на підставі якого у позивача виникло право власності на спірні нежитлові приміщення, не визнано судом недійсним, він не є нікчемним.
Вважає, що судами неправильно застосовано частину третю статті 331
ЦК України (набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва). Рішення виконавчого комітету Одеської МР від 05 травня 1966 року № 305, на підставі якого видано свідоцтво
про право власності від 06 червня 2018 року, та акт приймання
в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом об`єкту від 30 грудня 1975 року не стосуються нежитлових приміщень, а саме: будівель літ. Б, Б2, Б3, Б4, загальною площею 375,1 кв. м,
що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки спірні об`єкти нерухомості не входять до переліку об`єктів нерухомості,
які зазначені в цих документах.
Суди попередніх інстанцій не дослідили вказані обставини, не з`ясували,
чи спірні об`єкти нерухомості були збудовані ДПТ України та чи вводилися ним в експлуатацію, а тому висновки судів про відмову в задоволенні позову є передчасними.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У січні 2023 року виконавчий комітет Одеської МРподав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Судакова В. В., в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення -без змін.
У відзиві, поданому до Верховного Суду у січні 2023 року, ДПТ України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ДПТ України зазначає, що суди не ухвалювали судові рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі
у справі. Також звертає увагу, що розмір судових витрат, понесених позивачем, є необґрунтованим. При цьому вказується, що попередній розрахунок судових витрат, які ДПТ України планує понести за розгляд справи в суді касаційної інстанції, складає 10 000,00 грн. Докази понесення таких витрат буде наданого не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов також відзив від Одеського спеціалізованого підприємства "Пожежна техніка" ДПТ України
на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Судакова В. В., у якому вказується, що оскаржувані судові рішення
судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
Зазначено, що третя особа очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у даній справі в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані суду не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. (далі - приватний нотаріус), зареєстрованого в реєстрі за № 6480, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 375,1 кв. м (а. с. 7-8, т. 1).
ОСОБА_2 придбав указані нежитлові приміщення у ОСОБА_3
на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 6265.
Право власності на вказані нежитлові приміщення у ОСОБА_3 виникло на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2008 року у справі № 3/184-08-3741 за позовом ФОП ОСОБА_1
до ФОП ОСОБА_3 про зобов`язання виконати умови договору
та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1, треті особи: ДПТ України, Одеське спеціалізоване підприємство "Пожежна техніка" ДПТ України, про визнання права власності, яким, у тому числі, зустрічну позовну заяву було задоволено та визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 375,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 1 879,2 кв. м (а. с. 17-20, т. 1).