Постанова
Іменем України
03 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 199/2186/13
провадження № 61-13951св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня
2013 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів:
Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/138380/3173/73, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 49 850,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,50 % річних з кінцевим терміном повернення 17 жовтня 2013 року.
Позивач вказував, що відповідачка не виконала умови договору і своєчасно не повернула позивачу кредитні кошти, у зв?язку з чим станом на 21 грудня
2012 року у відповідача перед банком наявна заборгованість яка становить
1 454 220,79 грн.
Оскільки на неодноразові вимоги позивача відповідач заборгованість не повертає, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач просив стягнути
з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в сумі 1 454 220,79 грн, а також понесені витрати по справі по сплаті судового збору.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суму боргу в розмірі 1 454 220,749 грн, а також понесені витрати
у справі - 3 441,00 грн зі сплати судового збору, всього 1 457 661,79 грн
(т. 1, а. с. 27, 124).
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору та допустила заборгованість, яка підлягає стягненню.
Листами від 05 березня 2020 року № 8.10/744 та від 21 травня 2020 року
№ 8.10/367 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська повідомив, що у зв?зку із закінченням строку зберігання матеріалів, відповідно до Переліку cудових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, матеріали цивільної справи № 199/2186/13 знищені, строк зберігання для цієї категорії справ встановлено 5 років
(акт знищення від 27 вересня 2019 року № 3) (т. 1, а. с., 76, а. с. 12).
19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року (т. 1, а. с. 133 - 141).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
14 вересня 2020 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 199/2186/13 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині копії позовної заяви
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; належним чином завіреної копії кредитного договору від 17 жовтня 2007 року
№ 014/138380/3173/73, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 ; копії договору застави транспортного засобу № 014/09745/3173/73/33, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1 ; копії переліку комісії (тарифів) "Райффайзен Банк Аваль" (банк), інших фінансових зобов`язань позичальника, що входять до сукупної вартості кредиту, до кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 014/138380/3173/73 (т. 1, а. с. 207 - 208).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
05 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року у справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Залишено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня
2013 року у справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без задоволення (т. 2, а. с. 78 - 79).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року, ОСОБА_1 09 квітня
2021 року оскаржила його в апеляційному порядку (т. 2, а. с. 82 - 91).
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до Дніпровського апеляційного суду заяву, у якій просила застосувати строк позовної давності під час розгляду апеляційної скарги на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року у справі № 199/2186/13-ц
(т. 2, а. с. 105 - 107).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року залишено без змін
(т. 2, а. с. 139 - 145).
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що Дніпровський апеляційний суд відмовив
у задоволенні апеляційної скарги, не взявши до уваги заяву про застосування строків позовної давності.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська.
01 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи