Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 234/520/21
провадження № 61-10252св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівна,
боржник - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 березня 2021 року у складі судді Переверзевої Л. І.та постанову Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 рокуу складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)(далі - ВДВС) Коваль Л. І. про зупинення вчинення виконавчих дій.
Скарга обґрунтована тим, що02 жовтня 2018 року Краматорський міський суд Донецької області видав виконавчий лист у справі № 234/4868/18 про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця") на користь ОСОБА_1 заборгованості зі заробітної плати в розмірі 12 098,10 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2016 року до 31 березня 2018 року - 201 211,62 грн, інфляційних збитків - 3 266,49 грн, всього 216 576,21 грн.
На виконання цього виконавчого листа 19 жовтня 2018 року Слов`янський відділ державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Краматорського міського суду від 04 жовтня 2020 року у справі № 234/4868/18 заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, замінено боржника ДП "Донецька залізниця" на його правонаступника Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця").
У зв`язку з цим було замінено боржника у виконавчому проваджені та направлено його до Печерського ВДВС.
08 грудня 2020 року при перегляді Автоматизованої системи виконавчого провадження стягувач виявив постанову державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. від 04 грудня 2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1 згідно зі заявою АТ "Українська залізниця"за вх. № 41497 від 13 листопада 2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Цю постанову винесено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції".
Цю постанову 10 грудня 2020 року стягувач оскарживначальнику ВДВС відповідно до статті 74 Закону, проте станом на 13 січня 2021 року відповіді про результат розгляду скарги він не отримав.
Державний виконавець та начальник ВДВС безпідставно, необґрунтовано та незаконно зупинили вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1 та відхилили скаргу стягувача, тому порушені його права і законні інтереси.
Просив скасувати постанову державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. від 04 грудня 2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1, зобов`язати державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року № 234/4868/18.
Короткий зміст судових рішень судів першої апеляційної інстанцій
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22 березня 2021 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. про зупинення вчинення виконавчих дій задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. від 04 грудня 2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1. Зобов`язано державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2018 року № 234/4868/18.
Задовольнивши скаргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що АТ "Українська залізниця"є правонаступником ДП "Донецька залізниця" з дати державної реєстрації АТ "Українська залізниця" - 21 жовтня 2015 року, яке як єдиний правонаступник прийняв усе майно та усі зобов`язання підприємств, які припиняються шляхом злиття. Постановою державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. у ВП № НОМЕР_1 порушено права та інтереси ОСОБА_1, оскільки всі зобов`язання, що виникли після 21 жовтня 2015 року є зобов`язаннями не підприємств залізничного транспорту, а безпосередньо АТ "Українська залізниця". Тому відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини першої статті 34 Закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, просило їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди дійшли помилкового висновку, зобов`язавши державного виконавця провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа, оскільки це є втручанням суду у дискрецію (вільний розсуд) державного виконавця, а така вимога скарги не визначена Законом як обов`язок державного виконавця.
Не застосувавши пункти 51, 52 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон № 4442-VI) у взаємозв`зку зі статтею 18, пунктом 11 частини першої статті 34 Закону, суди дійшли помилкового висновку, що всі зобов`язання, які виникли після 21 жовтня 2015 року, є зобов`язаннями не підприємств залізничного транспорту, а безпосередньо АТ "Українська залізниця".
Суди неповно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення скарги, помилково визначили характер спірних правовідносин, не врахували встановлений Законом № 4442-VI мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця".
Мораторій, передбачений пунктом 51 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону № 4442-VI, поширюється на примусове виконання рішень -стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств, визначених Законом № 4442-VI, зокрема, за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця".
Отже, постанова державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. від 04 грудня 2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1 є законною.
Крм того, встановлений державою мораторій на виконання зобов`язань ДП "Донецька залізниця" його правонаступником є беззаперечним фактом, що підтверджується у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, провадження № 12-98гс19, Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 905/1987/19, які суди не врахували.
Суди не надали оцінку наданимАТ "Українська залізниця" доказам, не витребували матеріали виконавчого провадження.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги в частині ненадання судами оцінки доказам АТ "Українська залізниця" є безпідставними, оскільки не зазначено, яким саме доводам не надано оцінки.
Витребування матеріалів виконавчого провадження не було необхідним, оскільки до скарги додано копію оскаржуваної постанови.
Твердження АТ "Українська залізниця" про створення судового преценденту та знівелювання дії встановленого Законом мораторію зводяться до його власного тлумачення та застосування без урахування всіх фактичних обставин справи.
ОСОБА_1 у скарзі не заперечував щодо мораторію, але зазначав, що він не може застосовуватися автоматично без з`ясування всіх обставин справи.
Вирішальним для застосування мораторію щодо зобов`язань АТ "Українська залізниця" є встановлення дати виникнення таких зобов`язань.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, провадження № 12-98гс19, АТ "Українська залізниця"є правонаступником ДП "Донецька залізниця" з дати державної реєстрації АТ "Українська залізниця". Згідно з записом в ЄДРПОУ АТ "Українська залізниця"зареєстровано як юридичну особу 21 жовтня 2015 року.
Отже, дія мораторію розповсюджується на всі зобов`язання ДП "Донецька залізниця", які виникли до 21 жовтня 2015 року. Всі зобов`язання, що виникли після 21 жовтня 2015 року, є зобов`язаннями безпосередньо АТ "Українська залізниця", які утворилися в результаті господарської діяльності створеного товариства.
Тому відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції" та Закону № 4442-VIдія мораторію на ці зобов`язання не розповсюджується.
Предметом позову у справі № 234/4868/18 є стягнення заборгованості зі заробітної плати за лютий - березень 2016 року, яка утворилася після державної реєстрації боржника і є його зобов`язанням, а не зобов`язанням ДП "Донецька залізниця", тому державний виконавець незаконно ухвалив оскаржувану постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні заяви АТ "Українська залізниця" про зупинення дії ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 22 березня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року відмовлено.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги,які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2020 року у справі № 234/4868/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні; замінено боржника ДП "Донецька залізниця" на його правонаступника АТ "Українська залізниця".
Постановою Донецького апеляційного суду від 24 березня 2021 року ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 04 вересня 2020 року у справі № 234/4868/18 залишено без змін.
Державну реєстрацію АТ "Українська залізниця" здійснено 21 жовтня 2015 року.
Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП "Донецька залізниця". Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.
Суд першої інстанції встановив, що 04 грудня 2020 року на підставі заяви представника АТ "Українська залізниця" від 13 листопада 2020 року за вх. № 41497 про зупинення вчинення виконавчих дій державний виконавець ВДВС Коваль Л. І. у ВП № НОМЕР_1 винесла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини першої статті 34 Закону, посилаючись на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", згідно з яким до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, та затвердження передавального акта цього майна АТ "Українська залізниця" як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств, встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями таких підприємств, зокрема, ДП "Донецька залізниця".
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 цю постанову оскаржив начальнику ВДВС відповідно до статті 74 Закону. Відповідь про результат розгляду скарги ОСОБА_1 не отримав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. про зупинення вчинення виконавчих дій.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом.
Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Суди встановили, що 04 грудня 2020 року на підставі заяви представника АТ "Українська залізниця" від 13 листопада 2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій державний виконавець ВДВС Коваль Л. І. у ВП № НОМЕР_1 винесла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини першої статті 34 Закону, керуючись Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції".
Задовольнивши скаргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що АТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця" з дати державної реєстрації АТ "Українська залізниця"- 21 жовтня 2015 року, яке як єдиний правонаступник прийняв усе майно та усі зобов`язання підприємств, які припиняються шляхом злиття. Постановою державного виконавця ВДВС Коваль Л. І. у ВП № НОМЕР_1 порушено права та інтереси ОСОБА_1, оскільки всі зобов`язання, що виникли після 21 жовтня 2015 року є зобов`язаннями не підприємств залізничного транспорту, а безпосередньо АТ "Укрзалізниця", тому відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 11 частини першої статті 34 Закону.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).