Постанова
Іменем України
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 202/4218/19
провадження № 61-4466св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідач - Дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року в складі судді Кухтіна Г. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року в складі колегії суддів Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась з позовом до суду до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі також - відповідач),який в подальшому неодноразово уточнила, та просила: визнати протиправним та скасувати наказ Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 17 травня 2019 року № 42-К "Про звільнення ОСОБА_1"; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 травня 2019 року до дня виконання відповідачем рішення; стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 30 000 грн та судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 42-К від 17 травня 2019 року позивача звільнено з посади начальника відділу правопросвітництва та взаємодії з суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги 20 травня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату і відмовою від переведення на іншу роботу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідачем порушена процедура звільнення, а саме, позивачу не запропоновані інші наявні 52 вакантні посади, які були в період з 13 березня 2019 року до 25 травня 2019 року, яким відповідав рівень освіти, кваліфікація та досвід позивача. Звільнення позивача відбулось без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки відповідачем не було направлено до профспілкової організації письмового подання про розірвання трудового договору з позивачем. Відносно позивача було вчинено дискримінацію за ознаками її членства у професійній спілці, громадському об`єднанні, а також через її підтримку іншого працівника у захисті його прав. Внаслідок вказаних обставин позивач зазнала моральних страждань, це призвело до втрати нею життєвої рівноваги, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого подальшого життя. ОСОБА_1 просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року - без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги та вважав їх необґрунтованими. Суди дійшли висновків, що звільнення позивача відбулося без порушення трудового законодавства України. Скорочення посади позивача відбулося у зв`язку із реорганізацією. Позивач була завчасно повідомлена про скорочення її посади, вона відмовилася від запропонованих відповідачем вільних посад, які б відповідали її освіті та кваліфікації. Суди відхилили аргументи позивача щодо відсутність згоди профспілкової організації на її звільнення, оскільки така не містила обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем.
Отже, звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі та відповідно задоволення похідних від цієї вимог - стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2022 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року.
У касаційній скарзі позивач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року ОСОБА_1 вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме, не досліджені зібрані у справі докази, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів та виклик свідків. Касаційна скарга подана за пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У липні 2022 року Дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на законність оскаржуваних рішень та безпідставність доводів касаційної скарги. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Наказом Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 23-К від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу правопровсітництва та взаємодії з суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги.
Згідно з наказом Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України № 123-К від 08 травня 2018 року, директором Третього Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначено ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу № 389/5 від 11 лютого 2019 року Міністерства юстиції України, Третій Дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги перейменовано в Дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Перший та Другий Дніпровські місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги реорганізовано шляхом приєднання їх до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України № 23 від 22 лютого 2019 року "Про питання реорганізації Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги" було утворено комісію з реорганізації Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, головою комісії з реорганізації Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначено ОСОБА_2, попереджено працівників про можливе наступне вивільнення з дотриманням соціально-правових гарантій, передбачених КЗпП України.
Наказом Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 01-О від 04 березня 2019 року визначено склад комісії з реорганізації Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги. Головою комісії призначено директора Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2
13 березня 2019 року позивача ОСОБА_1 попереджено під підпис про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11 лютого 2019 року № 389/5 "Питання оптимізації системи надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області" та наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 22 лютого 2019 року № 23 "Про питання реорганізації Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги" та скороченням посади, яку займала позивач.
Вказаним попередженням позивачу було запропоновано іншу роботу на посаді заступника начальника відділу правопросвітництва та надання безоплатної вторинної правової допомоги Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, та повідомлено про те, що в разі відмови від переведення на вказану посаду, трудові відносини з нею будуть розірвані згідно із пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги № 35 від 26 березня 2019 року "Про затвердження кваліфікаційних вимог до працівників структурних підрозділів місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги" затверджено кваліфікаційні вимоги до посад, що з`явились у новій структурі Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 11 березня 2019 року.
Актом Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову у наданні письмової відповіді від переведення, складеним 20 травня 2019 року, зафіксовано ненадання ОСОБА_1 згоди та відмову від надання письмової відмови від запропонованої посади.
27 березня 2019 року комісією з реорганізації Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги (далі також - комісія) позивача ознайомлено з переліком вакантних посад у штаті Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги станом на 27 березня 2019 року, однак отримати під особистий підпис повідомлення з переліком вакантних посад позивач відмовилася, про що складений акт.
03 квітня 2019 року комісією ознайомлено ОСОБА_1 з переліком вакантних посад у штаті Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги станом на 03 квітня 2019 року, однак отримати під особистий підпис повідомлення з переліком вакантних посад вона відмовилася, про що складений акт.
22 квітня 2019 року, 26 квітня 2019 року, 02 травня 2019 року, 14 травня 2019 року, 16 травня 2019 року та 20 травня 2019 року комісією ознайомлено позивача з переліком вакантних посад у штаті Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, станом на відповідно, 22 квітня 2019 року, 26 квітня 2019 року, 02 травня 2019 року, 14 травня 2019 року, 16 травня 2019 року та 20 травня 2019 року, однак отримати під особистий підпис повідомлення з переліком вакантних посад позивач відмовилася, про що складені акти.
17 травня 2019 року директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області Л. Яцубою було погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу правопросвітництва та взаємодії з суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги.
Наказом Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 42-К від 17 травня 2019 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу правопросвітництва та взаємодії з суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги 20 травня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату і відмовою від переведення на іншу роботу відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
28 лютого 2019 року протоколом установчих зборів первинної профспілкової організації "Безоплатна правова допомога" було вирішено створити первинну профспілкову організацію "Безоплатна правова допомога" та уповноважено відповідальну особу подати документи для державної реєстрації новоствореної організації.
01 березня 2019 року на ім`я директора Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надано повідомлення про створення Первинної профспілкової організації "Безоплатна правова допомога".
ОСОБА_1 на підставі наказу № 04 від 10 травня 2019 року з 10 травня 2019 року є членом первинної профспілкової організації "Безоплатна правова допомога".
11 травня 2019 року директора Першого Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги повідомлено про реєстрацію Первинної профспілкової організації "Безоплатна правова допомога" та членство у вказаній організації ОСОБА_1
20 травня 2021 року Первинною профспілковою організацією "Безоплатна правова допомога" на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2021 року, було повідомлено про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу правопросвітництва та взаємодії з суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено відповідачем з дотриманням відповідних норм трудового законодавства і протилежного позивачем не доведено. Разом із цим, оскільки звільнення позивача є законним, то відповідно відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленими судами на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих доказів.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.