Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 695/3439/21
провадження № 61-6613 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відділ освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона працює на посаді завідуючої Золотоніського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Струмочок" Золотоніської міської ради Черкаської області.
01 листопада 2021 року вона була повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19. У подальшому від неї неодноразово вимагалася медична інформація щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2.
15 листопада 2021 року наказом начальника відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Строкань О. М. № 142-К, у тому числі згідно зі статтею 46 КЗпП України, частиною другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" її було відсторонено від роботи з 15 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 без збереження заробітної плати.
Позивач вважала своє відсторонення незаконним, оскільки положеннями трудового законодавства, у тому числі статтею 46 КЗпП України, не передбачено такої підстави відсторонення, а саме унаслідок відмови виконання розпорядження державного органу.
На час її попередження щодо необхідності щеплення нормативно-правовими актами не було передбачено можливості відсторонення невакцинованих від респіраторної хвороби COVID-19 працівників. Крім того, вказаний вид вакцинації не передбачений положеннями статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Головним державним санітарним лікарем України не приймалося відповідне рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на території України.
Посилалася на Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", і зазначала про те, що обмеження прав громадян, зокрема, права на працю, можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану.
Отже, оскільки в Україні не запроваджено військовий чи надзвичайний стан, то вимоги роботодавця щодо надання сертифікату про вакцинацію та відсторонення від роботи, у разі його неподання, суперечать положенням статтей 8, 19, 43, 64 Конституції України.
Таким чином, її безпідставно відсторонено від роботи, а отже, вона підлягає поновленню на посаді зі стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Строкань О. М. від 15 листопада 2021 року № 142-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", стягнути з відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 листопада 2021 року по день допущення до роботи.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області
від 18 лютого 2022 року у складі судді Середи Л.В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області від 15 листопада 2021 року № 142-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1". Стягнуто з відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 листопада 2021 року по день допущення до роботи. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19 відповідачем, як роботодавцем, не дотримано вимоги частини шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", частини другої статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" у частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, у разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог закону щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідач видав оскаржуваний наказ про відсторонення позивачки лише на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти респіраторної хвороби COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Позивач вірно посилалася на те, що така підстава відсторонення від роботи не передбачена положеннями статті 46 КЗпП України, хоча у вказаному переліку зазначений інший випадок, який зазначають з посиланням на положення статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Проте такий випадок не настав, оскільки: відсутній будь-який документ, який би встановлював, що діяльність працівників може призвести до зараження працівників та поширення ними інфекційних хвороб; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень в України, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України" від 16 вересня 2011 року № 595, як єдиним нормативно-правовим актом, який встановлює види обов`язкових щеплень, у тому числі за епідемічними показниками.
Отже, відсторонення позивачки відбулося з порушенням положень трудового законодавства, тому оспорюваний наказ відповідача про відсторонення ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Оскільки у наказі відповідача від 15 листопада 2021 року № 142-к не визначено терміну його дії, поєднання умов повернення до виконання трудових обов`язків позивачкою із фактом здійснення нею відповідного щеплення, тому її відсторонення від роботи може тривати невизначений проміжок часу, що по своїй суті є аналогічним звільненню. Отже, суд дійшов висновку про можливість застосування за аналогією закону положень статті 235 КЗпП України. Суд першої інстанції, з метою ефективного захисту порушених прав позивачки, дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача виплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з часу відсторонення з 15 листопада 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, тому що суду невідомо коли саме відбудеться поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області задоволено, рушення суду першої інстанції скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724 грн із ОСОБА_1 на користь відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти респіраторної хвороби COVID-19, у тому числі працівники закладу дошкільної освіти, тобто посада, на якій працює позивачка, підпадає під зазначений перелік.
ОСОБА_1 відмовилася від проходження щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідних документів щодо протипоказань організму від такого щеплення роботодавцю не надала. На час винесення наказу відділом освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області від 15 листопада 2021 року № 142-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" був чиним наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".
Отже, начальником відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Строкань О. М., на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, при винесенні оспорюваного наказу діяла у межах своїх повноважень і відповідно до положень статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", вищевказаного наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, статті 26 Закону України "Про освіту" та статті 46 КЗпП України, тобто правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати до ліквідації причин відсторонення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 695/3439/21 з Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулузупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачку відсторонено від роботи протиправно, оскільки положеннями закону не визначено норми щодо примусової вакцинації. Апеляційний суд безпідставно послався на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", як на нормативно-правовий акт, яким визначено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковій вакцинації, тому що повноваженнями на прийняття відповідного рішення про обов`язкове щеплення належить головному санітарному лікарю, а не Міністерству охорони здоров`я України.
Положеннями КЗпП України не передбачена така підстава відсторонення, а саме відмова виконувати розпорядження, оскільки статтею 46 КЗпП України визначено виключний перелік для відсторонення працівника.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивачка з дня повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення до часу її відсторонення від роботи проходила медичний огляд та відмовилася чи ухилилася від проходження обов`язкового щеплення, що передбачено законом.
Крім того, встановлення підзаконним нормативно-правовим актом обмеження на працю суперечить, у тому числі положенням Конституції України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює на посаді завідуючої Золотоніським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) "Струмочок" Золотоніської міської ради Черкаської області.
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 повідомленням № 958 була попереджена про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. У вказаному повідомленні ОСОБА_1 було зобов`язано надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Якщо до цієї дати жоден із зазначених документів надано не буде, то 08 листопада 2021 року позивача відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі положень статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
15 листопада 2021 року наказом начальника відділу освіти виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Строкань О. М. від 15 листопада 2021 року № 142-К "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1", яким відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04 жовтня 2021 року № 2153, пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, ОСОБА_1, завідуючу Золотоніським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) "Струмочок" Золотоніської міської ради Черкаської області, відсторонено від роботи з 15 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою винесення вказаного наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від 01 листопада 2021 року № 958.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.