ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 280/1625/20
касаційне провадження № К/9901/3264/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чумак С.Ю.; судді - Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
у справі № 280/1625/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРС КЕПІТАЛ"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОРС КЕПІТАЛ" (далі - ТОВ "ІНКОРС КЕПІТАЛ"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), від 12 лютого 2019 року № 29 в частині включення ТОВ "ІНКОРС КЕПІТАЛ" до переліку ризикових платників податків; зобов`язати контролюючий орган виключити позивача з переліку ризикових платників податків.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши висновку, що протокол засідання Комісії не є рішенням контролюючого органу, яке породжує зміну прав та обов`язків платника податків, а є діяльністю відповідача, направленою на виконання завдань і функцій, передбачених Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 02 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що прийняття контролюючим органом рішення про включення до переліку ризикових платників податків безумовно впливає на права та інтереси позивача, а тому останній відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України має право на звернення до суду з позовом про оскарження такого рішення і на судовий захист шляхом визнання його протиправним і скасування, а також зобов`язання відповідача виключити платника з вказаного переліку, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним і дієвим у спірних правовідносинах та призведе до повного поновлення прав ТОВ "ІНКОРС КЕПІТАЛ".
ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що оскаржуване рішення Комісії щодо віднесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування не порушує права та інтереси ТОВ "ІНКОРС КЕПІТАЛ".
Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
31 січня 2022 року ГУ ДПС у Запорізькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 12 лютого 2019 року № 29 позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості відповідно до пункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, доведених листом Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.
Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частини перша та друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до підпункту 20.1.45 пункт 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України визначає, що податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.
Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 статті 71 ПК України).
Відповідно до пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пункт 201.16 статті 201 ПК України визначає, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (далі - Закон № 2245-VIII), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України, Кабінету Міністрів України доручено до 01 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.