ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 820/3084/17
адміністративне провадження № К/9901/3868/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 (суддя Заічко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є.) у справі за позовом Приватного підприємства "Зерно-15" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Зерно-15" (далі - позивач, Підприємство, ПП "Зерно-15") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 №0000071412.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позов задоволено повністю.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентом - Фермерським господарством "М`ясні традиції" (попередня назва ФГ "Садко") фактично проведені та належним чином документально оформлені. Вказали на те, що матеріали справи містять достатні докази реальності поставки зерна на адресу позивача та його подальшу реалізацію контрагентам-покупцям. При цьому, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства при оформленні результатів спірних господарських операцій спростовуються матеріалами справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів та залишення поза увагою доводів відповідача про те, що ФГ "Садко" здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд відкрив касаційне провадження.
Підприємство правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Зерно-15" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при визначенні сум податкового кредиту та податкових зобов`язань за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 по взаємовідносинах з постачальником ФГ "М`ясні традиції" (код ЄДРПОУ 25358582), попередня назва ФГ "Садко", на суму 317347 грн та податкових зобов`язань по ланцюгу подальшої реалізації товарів, придбаних у ФГ "М`ясні традиції", що містяться у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2016 року.
За результатами перевірки складений акт від 20.04.2017 №2991/20-40-14-07-07/39801100, яким встановлено порушення ПП "Зерно-15" приписів пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим завищено розмір податкового кредиту за жовтень 2016 року на суму 317 347 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 317 347 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на цю ж суму.
Зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів господарські операції позивача із контрагентом ФГ "Садко" з огляду на наявність податкової інформації про проведені заходи, внаслідок яких встановлена неможливість документального підтвердження таких взаємовідносин, у зв`язку з відсутністю фермерського господарства за місцезнаходженням, а також наявність кримінального провадження №42016131580000087 за заявою ОСОБА_1 про внесення неправдивих змін до статуту ФГ "Садко" без згоди та відома його голови.
Заперечення позивача на акт перевірки залишені контролюючим органом без задоволення.
В подальшому контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення №0000071412 від 11.05.2017, яким Підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 317347,00 грн.
Позивач оскаржив зазначене рішення в адміністративному порядку, проте, рішенням про результати розгляду скарги від 24.07.2017 Державна фіскальна служба України залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0000071412 від 11.05.2017 - без змін.
В подальшому позивач оскаржив зазначені рішення контролюючого органу в судовому порядку.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.