ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/9980/20
адміністративне провадження № К/9901/43188/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Департамент з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2021 року, прийняте у складі судді Шевченко Н.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), Губської Л.В., Карпушової О.В.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Департамент з питань виконання кримінальних покарань, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1398/к від 06.04.2020 "Про звільнення" в частині звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 06.04.2020 з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції у зв`язку із скороченням штату відповідно до частини 5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції від 06.04.2020 № 99/ОС- 20 "Про оголошення наказу";
1.3. поновити ОСОБА_1 на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції з 07.04.2020;
1.4. стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04.2020 по день ухвалення рішення у справі виходячи з середньоденної заробітної плати 920,21 грн за один календарний день служби;
1.5. рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допустити до негайного виконання.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
3. Відповідачі та третя особа позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. З 01.08.1998 по 31.12.2016 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України.
5. Наказом від 25.04.2017 Центрального міжрегіонального управління №150/ос-17 позивача призначено на посаду начальника відділу енерго-забезпечення та інжирних мереж управління матеріально-технічного забезпечення Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
6. Наказом Центрального міжрегіонального управління від 15.07.2019 № 122/0019 позивач звільнений з посади, в порядку просування по службі та 16.07.2019 наказом Центрального міжрегіонального управління №1999/к від 15.07.2019 призначений заступником начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
7. Наказом Міністерства юстиції України від 06.04.2020 №1398/к "Про звільнення" позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції у зв`язку із скороченням штату відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Підставою зазначено попередження від 04.02.2020, пропозиція від 01.04.2020.
8. Відповідно до наказу від 06.04.2020 № 99/ОС-20 "Про оголошення наказу" оголошено наказ Міністерства юстиції України від 06.04.2020 №1398/к "Про звільнення" ОСОБА_1 та зобов`язано Центральне міжрегіональне управління здійснити розрахунок.
9. Не погоджуючись з такими наказами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухваленн
10. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
10.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1398/к від 06.04.2020 "Про звільнення" в частині звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 06.04.2020 з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції у зв`язку із скороченням штату відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";
10.2. поновлено позивача на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції з 07.04.2020;
10.3. стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2020 по 02.06.2021 в розмірі 391 375,46 грн.
10.4. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
10.5. Рішення суду в частині поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 27822,76 грн допущено до негайного виконання.
11. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що станом на час, коли позивачу були запропоновані вакантні посади (02.04.2020) була, зокрема, вільна посада заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Мін`юсту, яка йому не пропонувалася та існувала до 15.04.2020 (фактично скорочена наказом Міністерства юстиції України від 15.04.2020 № 1484/к).
11.1. Крім того, суд зазначив, що позивач відмовився від всіх запропонованих йому посад, але водночас він звертався із заявою про призначення його на рівнозначну посаду, відсутність якої відповідачами не доведено.
11.2. Також суд вказав, що відповідачами не надано доказів здійснення оцінки кваліфікації та досягнень у службовій діяльності, з`ясування можливості подальшого проходження позивачем служби, з урахуванням його особистих якостей і досвіду роботи, під час вирішення питання щодо звільнення зі служби.
11.3. Разом з тим, суд вказав, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за вказаною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
14. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що висновок Верховного Суду щодо процедури застосування органами Державної кримінально-виконавчої служби України положень статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон) стосовно реалізації права роботодавця на призначення поліцейського, посада якого скорочена у зв`язку з ліквідацією органу, в якому він служив, на іншу посаду у новоствореному органі з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я та ставлення до виконання службових обов`язків відсутній.
15. Скаржник наголосив, що Міністерством у повному обсязі реалізовано обов`язок стосовно працевлаштування ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у зв`язку із скороченням його посади.
15.1. При цьому, відповідач зазначив, що стаття 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає свободу роботодавця щодо призначення поліцейського, посада якого скорочена, на іншу посаду. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
15.2. Також скаржник звертає увагу, що 04.02.2020 заступника начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 було попереджено про звільнення з посади та зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. На підставі листа Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 24.03.2020 № 8/1-447/Тв, 02.04.2020 ОСОБА_1 було здійснено пропозицію продовжити проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на одній з запропонованих вакантних посад у Департаменті. Однак, ОСОБА_1 не погодився на зайняття жодної із запропонованих посад. Відсутність рапорту ОСОБА_1 щодо проходження служби на одній із запропонованих посад в Департаменті до Мін`юсту є підтвердженням факту відсутності бажання Позивача продовжувати службу.
15.3. Крім того, скаржник зазначив, що у ході розгляду справи судами надавалась оцінка не включення до списку посад, запропонованих позивачу, посади заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. З приводу цього Міністерством у свої процесуальних документах наголошувалось на тому, що позивач не повідомляв про своє бажання продовжити службу на вказаній посаді. Крім того скаржник зазначає, що посада заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не була вакантною посадою новоутвореного Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Водночас, порядок переведення на таку посаду має певні особливості, визначені статтею 32 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, допускається тільки за згодою працівника. Однак, навіть у разі повідомлення ОСОБА_2 про бажання зайняти цю посаду процедура його переведення не могла бути реалізована з огляду на те, що відповідно до наказу Міністерства від 15.04.2020 № 1484/к "Про затвердження штату Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції" вищевказану вакантну посаду заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції скорочено. Необхідність скасування зазначеної посади з`явилась ще 10.01.2020, коли було скорочено структурні підрозділи, які підпорядковувались особі, що її займала. Тобто задовго до 02.04.2020, коли ОСОБА_1 було здійснено пропозицію продовжити проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Враховуючи викладене, пропозиція вакантної посади, що підлягає скороченню, особі, яка бажає продовжувати службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, не може вважатись належною реалізацією права особи на працю. Відсутність станом 02.04.2020 документу, у якому було б зафіксовано факт скорочення посади заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, не спростовує здійснення процедури реорганізації вказаного органу та планування найближчого скорочення цієї посади, яке фактично відбулось 15.04.2021.
16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби регулюється Законом України "Про Національну поліцію", приписами частини першої статті 59 якого обумовлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
19. Частиною п`ятою статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
20. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.
Пунктом 3 частини першої цієї ж статті визначено, що переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.
21. В силу статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
22. Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
23. За змістом статті пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
24. Частиною другою статті 40 КЗпП України обумовлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
25. Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.