У Х В А Л А
06 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 640/22970/19
Провадження № 11-152апп22
Суддя Великої Палати Верховного СудуКнязєв В. С. під час проведення підготовчих дій для касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на військовій службі та посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета та підстав позову просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасового виконувача обов`язків Голови Служби зовнішньої розвідки України про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу;
- поновити позивача на військовій службі за контрактом від 31 липня 2018 року в Службі зовнішньої розвідки України та відновити його у списках особового складу з дня звільнення, а саме з 03 вересня 2019 року;
- поновити позивача на посаді першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України з 13 квітня 2019 року;
- стягнути зі Служби зовнішньої розвідки України на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 03 вересня 2019 року по день його поновлення на військовій службі.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 11 серпня 2021 року позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 травня
2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 31 серпня 2022 року призначив її до розгляду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 грудня
2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на військовій службі та посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 січня 2023 року прийняла цю справу до свого провадження.
Відповідно до статті 340 КАС суддя-доповідач здійснив підготовку справи до касаційного розгляду.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду встановлено, що представники ОСОБА_1 та Служби зовнішньої розвідки України заявляли клопотання про касаційний розгляд справи за їх участю.
Суд уважає, що підстав для розгляду цієї справи в судовому засіданні немає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
При цьому практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини" (Axen v. Germany, заява № 8273/78); від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" (Varela Assalino v. Portugal, заява № 64336/01). У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.