У х в а л а
5 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 201/2885/20
Провадження № 14-18цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк), Кабінет Міністрів України (далі - КМ України), Первинна профспілкова організація трудового колективу головного офісу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", про визнання незаконним і скасування оформленого протоколом від 21 лютого 2020 року № 27 рішення комітету відповідача про направлення КМ України письмової вимоги про розірвання трудового договору з позивачем як головою правління Банку
за касаційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року і
в с т а н о в и л а :
18 березня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати незаконним і скасувати оскаржене рішення. Мотивував вимогу так:
- 21 лютого 2020 року комітет відповідача прийняв оскаржене рішення про направлення КМ України письмової вимоги про розірвання трудового договору з позивачем, який був головою правління Банку;
- як законодавство, що регулює діяльність акціонерних товариств і державних банків, так і статут Банку не наділяли КМ України повноваженням звільняти голову правління Банку з посади;
- відповідач прийняв оскаржене рішення всупереч закону, з перевищенням повноважень, бо у Банку немає колективного договору, стороною якого є відповідач, а крім того, у Банку функціонують інші профспілкові організації;
- відповідач зловживає правами, а позивач не допускав порушень законодавства.
12 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував рішення так:
- законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон № 1045-XIV) та статті 45 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосовно наявності взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору;
- за відсутності колективного договору, укладеного Банком із відповідачем, немає підстав розглядати оскаржене рішення та вимогу про розірвання трудового договору;
- слід застосувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16, щодо обов`язковості колективного договору як передумови для реалізації процедури, передбаченої статтею 33 Закону № 1045-XIV та статтею 45 КЗпП України.
12 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував аналогічно, як і останній.
13 травня 2021 року відповідач подав касаційну скаргу. Просив поновити строк на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також скасувати їх і прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував касаційну скаргу так:
- необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 201/10081/19, оскільки у ній є посилання на статтю 45 КЗпП України у редакції від 19 січня 1995 року, яка втратила чинність у 2001 році;
- суди першої й апеляційної інстанцій не застосували статтю 33 Закону № 1045-XIV і пункт 9 частини першої статті 247 КЗпП України, які передбачають право відповідача вимагати звільнення позивача за порушення трудового законодавства незалежно від укладення відповідачем колективного договору.
20 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження, а також відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Мотивував так:
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16;
- відповідач вважає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 201/10081/19 (цей висновок застосував суд апеляційної інстанції).
12 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
25 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про проведення касаційного розгляду справи з викликом сторін. Обґрунтував тим, що суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності немає.
Того ж дня Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/909/20. Аргументував ухвалу тим, що спірні правовідносини у тій справі подібні до спірних правовідносин у справі № 201/2885/20.
8 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення касаційного провадження у справі. Мотивував ухвалу тим, що 14 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду приняла постанову у справі № 201/909/20, а отже, усунуті обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 201/2885/20.
Того ж дня Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Аргументував так:
- у сторін справи виник колективний трудовий спір, тобто спір між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом;
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20 виснувала, що правовідносини сторін мають корпоративний характер, а тому спір треба розглядати за правилами господарського судочинства. Питання про застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1045-XIV, Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" Велика Палата Верховного Суду не розглядала;
- необхідно відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20, бо правовідносини сторін урегульовані Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", а позивач і відповідач є учасниками колективного трудового спору;
- позивач мотивував вимоги не наявністю корпоративних відносин, а, зокрема, тим, що оскаржене рішення стосується нібито порушення позивачем законодавства про працю (статей 46, 139 КЗпП України);
- колегія суддів не може погодитися з передачею "чисто" трудового спору до судів господарської юрисдикції, виходячи з доцільності збереження єдиної юрисдикційної належності спорів про припинення повноважень керівника та/або членів виконавчого органу господарського товариства для формування стабільної та послідовної судової практики. Така доцільність не є ознакою корпоративних правовідносин і не вказує на юрисдикцію суду.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу слід повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).
Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 404 ЦПК України).