УХВАЛА
05 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 540/278/21
Провадження № 11-51зва23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В.,Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі- Комісія), третя особа Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування рішення кадрової комісії, стягнення моральної шкоди, і
ВСТАНОВИЛА:
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати:
- протиправним та скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 920к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 грудня 2020 року;
- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру поновити його на роботі в Херсонській окружній прокуратурі на посаді, прирівняної до посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, з 30 березня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 76 від 23 листопада 2020 року;
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного; прогулу, починаючи з 30 грудня 2020 року до дня винесення рішення за позовом, моральну шкоду в розмірі 60 000 грн та судові витрати в сумі 908 грн
- відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Вимоги мотивував тим, що посилання в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) як на підставу для звільнення у зіставленні із підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), має обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для ухвалення рішення про звільнення, про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. Станом на день звільнення позивача прокуратура, в якій він працював, не ліквідована, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися.
Зазначає, що посилання Комісії лише на засоби встановлення відповідності прокурора займаній посаді та кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, не дозволяє встановити справжніх підстав, з яких виходила Комісія під час ухвалення зазначеного рішення і мотивів його ухвалення.
2. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 920к про звільнення ОСОБА_1 з названої ним посади прокурора і поновив позивача на цій посаді з 30 грудня 2020 року.
Стягнув з Херсонської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2020 року по 29 квітня 2021 року в сумі 82 380 грн 48 коп. з відрахуванням податків та зборів.
Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді з 30 грудня 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 20 595 грн 12 коп. з відрахуванням податків та зборів. У решті позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що звільнення прокурора за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII можливе лише у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Однак у цій справі відповідач не надав суду доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, не підтвердив належними і достовірними доказами та не довів, що відбулося скорочення кількості прокурорів Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, зосібна посади, яку обіймав позивач, на день звільнення.
Поряд з цим суди зазначили, що результати атестації позивача на етапі складання ним іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, давали підстави Кадровій комісії ухвалити рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Зокрема, з покликанням на відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора суди вирішили, що позивач набрав 55 балів, що є менше необхідного мінімально допустимого прохідного бала.
Суд апеляційної інстанції зауважив також, що під час складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки будь-яких зауважень чи скарг на ім`я голови Кадрової комісії стосовно роботи програмного забезпечення позивач не подавав, що дозволило суду не погодитися з доводами позивача про неналежну роботу комп`ютерної техніки.
Відхиляючи доводи позивача про порушення порядку формування кадрових комісій, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржене рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації ухвалила Друга кадрова комісія 23 листопада 2020 року у складі, визначеному наказом Офісу Генерального прокурора від 10 вересня 2020 року № 423, копія якого наявна в матеріалах справи, що спростовує твердження про неправоможний склад атестаційної комісії.
Те, що надалі відбулися зміни у складі Другої кадрової комісії згідно з наказом Офісу Генерального прокурора від 24 листопада 2020 року № 557, не викликає сумнівів у законності складу Кадрової комісії, оскільки зміни в складі комісії відбулися вже після ухвалення нею рішення стосовно позивача.
Суд апеляційної інстанції навів доводи спростування й на інші доводи апеляційної скарги позивача.
3. Херсонська обласна прокуратура, ОСОБА_1 та Офіс Генерального прокурора не погодилися з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подали касаційні скарги.
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) постановою від 22 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, касаційні скарги Херсонської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнив.
Цей суд скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №920к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 29 грудня 2020 року, поновлення позивача на названій посаді з 30 грудня 2020 року, та стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2020 року по 29 квітня 2021 року в сумі 82 380 грн 48 коп. з відрахуванням податків та зборів скасував і ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив. У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.