У Х В А Л А
05 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 125/1216/20
Провадження № 14-25цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_3, на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2022 року в складі колегії суддів Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.
та касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2021 року в складі судді Хитрука В. М., постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2022 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року в складі колегії суддів Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 03 травня 2020 року ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем "Chevrolet Niva", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем марки "Renault Kadjar", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілю позивача було завдано механічні пошкодження, а ОСОБА_1 як власнику на час пригоди причинено майнові збитки в розмірі 467 680,00 грн, які підтверджені висновком експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 22 травня 2020 року № 16.
11 червня 2020 року постановою Барського районного суду Вінницької області у справі № 125/709/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) відшкодувало позивачу шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), у розмірі 130 000,00 грн. Таким чином, залишилася невідшкодованою завдана позивачу шкода в розмірі 337 680,00 грн.
Також позивач зазначав, що він поніс витрати на послуги з евакуації пошкодженого транспортного засобу із с. Лука-Барська Барського району Вінницької області до майданчика арештованих транспортних засобів Барського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в розмірі 2 190,00 грн та наступного дня на транспортування автомобіля з м. Бару Вінницької області до м. Вінниці в розмірі 2 190,00 грн, що разом становить 4 380,00 грн.
Крім того, позивач є підприємцем і свій автомобіль використовував, зокрема, для здійснення підприємницької діяльності. Після його пошкодження він був змушений орендувати автомобіль у фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 та сплачувати орендну плату в розмірі 18 000,00 грн на місяць. За три місяці він сплатив 54 000,00 грн, що також підлягає відшкодуванню відповідачем.
Позивач просив стягнути із ОСОБА_2 завдану внаслідок ДТП майнову шкоду в розмірі 396 060,00 грн, яка складається з матеріальних збитків унаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 337680,00 грн, витрат на послуги з евакуації автомобіля у розмірі 4 380,00 грн та витрат за оренду транспортного засобу в розмірі 54 000,00 грн; 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; судові витрати в розмірі 20 606,15 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26 листопада 2021 року рішенням Барського районного суду Вінницької області позов задоволено.
Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок ДТП майнову шкоду в розмірі 396 060,00 грн, що складається з матеріальних збитків унаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 337 680,00 грн, витрат на послуги з евакуації автомобіля у розмірі 4 380,00 грн та витрат за оренду транспортного засобу в сумі 54 000,00 грн.
Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок ДТП моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 20 606,15 грн, що складаються із судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 4 170,75 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн, витрат за проведення експертизи в сумі 1 015,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, тому із ОСОБА_2 як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає 337 680,00 грн. Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суд врахував висновок експерта від 23 лютого 2021 року № СЕ-19/102-21/2589-АВ.
Стягуючи з відповідача витрати на послуги з евакуації автомобіля, витрати за оренду транспортного засобу та моральну шкоду, суд керувався обґрунтованістю таких вимог.
25 квітня 2022 року постановою Вінницького апеляційного судуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2021 року в частині стягнення майнової шкоди за пошкодження автомобіля та в частині судових витрат скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля, відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідно до висновку експерта від 23 лютого 2021 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля позивача станом на час його пошкодження складає 476 271,13 грн, а розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля станом на час його пошкодження, що дорівнює його ринковій вартості до ДТП, становить 467 680,00 грн, що свідчить про те, що ремонт є економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Позивач, отримавши страхове відшкодування від МТСБУ у максимально можливому розмірі 130 000,00 грн, автомобіль забрав собі і в подальшому відчужив, тим самим не погодився з визначенням транспортного засобу фізично знищеним. У разі його згоди з визнанням автомобіля фізично знищеним, позивач повинен був передати залишки транспортного засобу особі, яка відповідає за завдану шкоду, і тим самим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Даних щодо залишкової вартості пошкодженого автомобіля після ДТП вказаний висновок експерта не містить, а тому не може бути покладений в основу судового рішення.
Крім того, ОСОБА_1 не довів розміру майнової шкоди належними та допустимими доказами, не надав суду доказів вартості автомобіля до ДТП та вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП, що позбавило суд можливості визначити різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП для відшкодування заподіяної йому шкоди.
Позивач відчужив свій транспортний засіб "Renault Kadjar", що унеможливило вирішити питання щодо передачі його особі, відповідальній за шкоду, та отримання доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Тобто саме дії позивача призвели до неможливості встановлення розміру відшкодування шкоди відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV.
Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат - за проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки позивач заявив вимоги про відшкодування 1 015,00 грн витрат не за висновок експерта, підготовлений на його замовлення як учасника справи чи на підставі ухвали суду, а за проведене експертне дослідження, на підставі якого МТСБУ здійснило страхове відшкодування, тому відсутні підстави для відшкодування цих витрат відповідачем.
Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг з евакуації автомобіля відповідно до статей 28, 29 Закону № 1961-IV, а також про стягнення 54 000,00 грн витрат, сплачених за оренду автомобіля, які є витратами на відновлення порушеного права позивача користування власним автомобілем (вони підтверджуються договором оренди автомобіля та дублікатом квитанції).
31 травня 2022 року додатковою постановою Вінницького апеляційного суду заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 631,16 грн на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначив, що постановою суду апеляційної інстанції рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2021 року в частині стягнення матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля в розмірі 396 060,00 грн скасовано, що становить 78,23 % від заявлених позовних вимог, тому на підставі пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судові витрати, понесені позивачем за розгляд справи в суді першої інстанції, підлягають задоволенню в частині стягнення моральної шкоди, що становить 21,77 % позовних вимог, а саме 4 265,00 грн.
Оскільки за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 6 256,12 грн, а вимоги його апеляційної скарги задоволено на 78,23 %, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 896,16 грн. З урахуванням покладених на позивача та відповідача сум судових витрат у розмірі 4 896,16 грн та 4 265,00 грн відповідно на користь ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 631,16 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди за пошкодження автомобіля та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин вимоги статті 30 Закону № 1961-IV, оскільки цивільна відповідальність відповідача не була застрахована; предметом спору є стягнення не страхового відшкодування, а матеріальної шкоди за правилами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
При цьому відсутній висновок Верховного Суду в частині можливості застосування вимог статті 30 Закону № 1961-IV при вирішенні спорів за участю осіб, цивільна відповідальність яких не була застрахована; а також можливість застосування цієї правової норми до правовідносин, урегульованих статтями 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України.
При ухваленні рішення суд не врахував висновків Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 15 жовтня 2020 року в справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 14 лютого 2018 року в справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року в справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року в справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року в справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року в справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року в справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), про те, що в разі якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_2
09 червня 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2021 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2022 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за оренду транспортного засобу в сумі 54 000,00 грн відмовити повністю, а позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн та про стягнення понесених позивачем судових витрат у розмірі 19 591,15 грн, які складаються із судового збору за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову і витрат на правову допомогу, задовольнити частково.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково стягнули з відповідача витрати за оренду транспортного засобу в сумі 54 000,00 грн. Суди не надали оцінки умовам договору оренди транспортного засобу та не врахували, що ОСОБА_1 не надав суду доказів про користування автомобілем протягом трьох місяців. Договір оренди між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено у простій письмовій формі, що суперечить статті 799 ЦК України. Оскільки укладений між сторонами договір найму транспортного засобу не посвідчено нотаріально, то він є нікчемним, що вказує на безпідставне стягнення з відповідача витрат за оренду транспортного засобу в сумі 54 000,00 грн.
Також заявник зазначає, що розмір моральної шкоди, який стягнутий на користь позивача, є завищений, виходячи із принципів розумності і справедливості. Позивач у позовній заяві не довів і документально не підтвердив заподіяння йому душевних страждань та погіршення його здоров`я після ДТП. Крім того, при визначенні розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди суди не врахували вимог розумності і справедливості, тобто розмір моральної шкоди надто перевищує розмір вини відповідача у ДТП. Просить зменшити заявлений до стягнення розмір моральної шкоди з 20 000,00 грн до 5 000,00 грн.
Вказує про неправильний розподіл судом апеляційної інстанції судових витрат та витрат на правову допомогу, оскільки такий розподіл не пропорційний розміру задоволених позовних вимог.
Суди не врахували те, що, крім укладеного з Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Руденко та партнери" договору про надання правової допомоги від 27 липня 2020 року № 064/20, рахунку від 27 липня 2020 року та квитанції про оплату від 30 липня 2020 року у розмірі 15 000,00 грн, позивач не надав належних та допустимих доказів про понесені ним витрати на правову допомогу відповідно до вимог законодавства, а саме: позивач не надав суду складеного та узгодженого між сторонами акта про надану правову допомогу з описом робіт та доказів того, що такі роботи прийняті замовником послуг відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України.
09 та 20 червня 2022 року ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
27 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.
22 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на пункт 7 розділу ХІІІ "Перехідні положення" та частину третю статті 403 ЦПК України, вбачаючи підстави для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.