ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 111/2166/13-к
провадження № 51-3877км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130310000349, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Вироком Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року ОСОБА_9 засуджено до покарання:
- за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців із конфіскацією майна;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, із конфіскацією майна.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2013 року вирок районного суду залишено без змін.
Вказаним вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, засуджено також ОСОБА_10, ОСОБА_11 . Судові рішення щодо зазначених засуджених у касаційному порядку не оскаржуються.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком суду ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів, за наступних обставин.
Так, на початку лютого 2013 року, точна дата та час не встановлено, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 незаконно придбали, а саме знайшли в приміщенні котельні поблизу школи № 2 у м. Керчі АР Крим пістолет, який є одноствольною нарізною казнозарядною самозарядною вогнепальною зброєю - пістолетом "CESKA ZBROJOVKA" мод. 27 (CZ-27), калібру 7,65 мм Браунінг, зав. № НОМЕР_1, придатним до стрільби та чотири пачки патронів калібру 7,65 мм, які є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї 7,65 мм патронами "Браунінг" (7,65х17), виготовленими промисловим способом та придатними для стрільби, та перенесли до місця проживання ОСОБА_11 у АДРЕСА_2, де зберігали без передбаченого законом дозволу до 13 лютого 2013 року.
13 лютого 2013 року приблизно о 20:00 год. ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_9, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи в групі, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, з використанням вогнепальної зброї - пістолета "CESKA ZBROJOVKA" мод. 27 (CZ-27), калібру 7,65 мм Браунінг, маючи намір на скоєння розбійного нападу на водія таксі з метою заволодіння його майном, усвідомлюючи та свідомо припускаючи можливість використання вогнепальної зброї для умисного спричинення смерті потерпілому під час розбійного нападу, на автовокзалі у м. Керчі сіли в автомобіль таксі ВАЗ-21113, держ. номер НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_12 і поїхали у с. Глазівка Ленінського району АР Крим. Приблизно о 21:00, перебуваючи в салоні автомобіля ВАЗ-21113, держ. номер НОМЕР_2, який знаходився на площі перед буд. АДРЕСА_3, де ОСОБА_10, діючи з єдиним умислом з ОСОБА_11 та ОСОБА_9, здійснив одиночний постріл в голову водія вказаного автомобіля ОСОБА_12, чим заподіяв одиночне вогнепальне кульове поранення голови з пошкодженням головного мозку, тим самим вбив його, після чого ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 заволоділи чоловічим портмоне коричневого кольору, в якому знаходилися гроші в сумі 1000 грн, та зникли з місця злочину, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість.
При цьому свої вимоги мотивує тим, що висновки суду щодо вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, у матеріалах провадження відсутні докази скоєння ОСОБА_9 вбивства та розбійного нападу. Поза належної уваги судів першої і апеляційної інстанцій залишились показання засудженого про те, що він їхав разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою скоєння грабежу, про наявність у ОСОБА_10 пістолета йому було не відомо, про те, що ОСОБА_10 вчинить вбивство таксиста він також не знав. Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно послалися на показання ОСОБА_10, які він давав під час проведення слідчого експерименту.
Окрім того, захисник не погоджується з призначеним засудженому покаранням, вважає його надмірно суворим і несправедливим.
Також стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційних скарг його та засудженого.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року витребувано кримінальне провадження щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 .
Проте, кримінальне провадження з тимчасово окупованої територій Автономної Республіки Крим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходило.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року, що набрав чинності 30 січня 2018 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 параграфу 3 розділу 4 вказаного Закону касаційну скаргу передано до Касаційного кримінального суду.
Касаційним кримінальним судом здійснювалось ряд заходів спрямованих на з`ясування місцезнаходження кримінальної справи № 111/2166/13-к, проте остання з окупованої територій Автономної Республіки Крим до суду щодо якого встановлена територіальна підсудність не надходила.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
У касаційній скарзі захисник ставить також питання про скасування судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а саме кваліфікацією дій засудженого за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість і не вказує про недопустимість доказів, покладених в основу судових рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах за касаційною скаргою документи, є достатніми для ухвалення рішення судом касаційної інстанції.
Мотиви суду
Колегія суддів погоджується з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій та вважає доводи захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону при розгляді кримінальної справи судами безпідставними, виходячи з наступного.
Так, колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ухвалено згідно з положеннями статей 370, 374 КПК України з додержанням вимог ст. 23 цього Кодексу на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК України. Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями засуджених, свідків, висновками експертів, проведених по справі судових експертиз, даними протоколів проведення слідчих експериментів за участі засуджених та іншими доказами по справі.
Щодо доводів захисника про безпідставне посилання суду на показання засудженого ОСОБА_10, які він давав слідчому під час слідчого експерименту.
За приписами ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.
На відміну від слідчого експерименту допит підозрюваного у розумінні ст. 224 КПК України - це слідча дія, що провадиться шляхом опитування особи, яка має статус підозрюваного, з метою одержання даних щодо обставин, які стали підставою для її затримання або застосування запобіжного заходу, а також для отримання іншої інформації, яка має доказове чи інше значення для кримінального провадження.
Як слідує з дослідженого судами та покладеного в основу обвинувального вироку протоколу проведення слідчого експерименту від 22 лютого 2013 року за участю ОСОБА_10 та відеозапису до нього, останній, будучи на місцевості скоєння злочину, повідомив обставини подій, які відбулися увечері 13 лютого 2013 року, розповів про вчинені ним дії, а також, як перед посадкою в автомобіль таксі між ним і ОСОБА_11 відбулась розмова з приводу вбивства таксиста, при якій був присутній ОСОБА_9, який хоча і висловив незгоду з вбивством, однак також сів до автомобіля.
З вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд у своєму рішенні з дотриманням вимог КПК України послався на дані слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 .
Щодо правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.