Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 274/1515/19
провадження № 61-12200 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - комунальний вищий навчальний заклад "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради (далі - КВНЗ "Бердичівський медичний коледж", заклад) про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2004 року вона прийнята на посаду викладача німецької мови Бердичівського медичного коледжу, а з 26 травня 2009 року вона працювала на посаді заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи Бердичівського медичного коледжу. Рішенням Житомирської обласної ради від 12 червня 2013 року № 908 назву Бердичівського медичного коледжу змінено на КВНЗ "Бердичівський медичний коледж".
Наказом КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" від 28 серпня 2018 року № 141-"о" її було звільнено з роботи 31 серпня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Проте 10 серпня 2018 року Бердичівський об`єднаний міський військовий комісаріат направив лист на ім`я директора закладу, яким повідомив, що її відібрано військовою частиною НОМЕР_1, як кандидата на військову службу за контрактом і що її буде направлено 29 серпня 2018 року для навчання за спеціальністю, як курсант учбового підрозділу до навчального центру.
Після прибуття до військової частини НОМЕР_1 29 серпня 2018 року нею було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України. На навчанні у військовій частині НОМЕР_1 вона перебувала включно по 22 грудня 2018 року, а з 26 грудня 2018 року вона була призначена на посаду радіотелефоніста радіовідділення взводу управління протитанкового артилерійського дивізіону вищевказаної військової частини, з 23 грудня 2018 року вона зарахована до списків особового складу частини.
Трудове законодавство України не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, а тому вважала, що її звільнення є незаконним.
З наказом про звільнення з роботи вона не була ознайомлена, трудову книжку отримала лише 14 січня 2019 року. Строк звернення до суду нею був пропущений з поважних підстав, які від неї не залежали, оскільки з 29 серпня 2018 року по 22 грудня 2018 року вона перебувала в учбовому центрі у м. Полтаві, та у зв`язку з проходженням військової служби не мала можливості вільно розпоряджатись своїм часом.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд поновити їй строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, визнати незаконним її звільнення з роботи, поновити її з 31 серпня 2018 року на посаді заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи на строк до дня фактичної демобілізації, зобов`язати заклад внести до її трудової книжки відомості про скасування наказу про звільнення від 28 серпня 2018 року № 141-"о" з роботи у зв`язку із закінченням строку дії контракту, внести запис про поновлення її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 вересня 2018 року до дня фактичної демобілізації (закінчення контракту).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 17 грудня 2021 року у складі судді Корбута В. В. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 вперше звернулася до суду про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, тобто у межах строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2019 року у справі № 274/818/19 вказану позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків, а саме необхідно було уточнити позовну заяву, надати попередній розрахунок судових витрат, підтвердження того, що не подано іншого позову до цього самого відповідача. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2019 року у справі № 274/818/19 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто, оскільки її недоліки зазначені у вищевказаній ухвалі суду усунуто не повністю, а саме в уточненій позовній заяві не зазначено попереднього розрахунку судових витрат.
Отже, оскільки недоліки позовної заяви, який не було усунуто ОСОБА_1, носив формальний, а не істотний характер, та повторно з цим позовом позивачка звернулася 14 березня 2019 року, тобто майже одразу після постановлення ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2019 року у справі № 274/818/19, що вказує на її реальні наміри оскаржити своє звільнення у судовому порядку та добросовісність її поведінки під час такого оскарження. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку на звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, тому він підлягає поновленню.
ОСОБА_1 займала за сумісництвом дві посади, а саме викладача іноземної мови та заступника директора, що було внутрішнім сумісництвом. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між закладом та позивачкою було укладено безстроковий трудовий договір, за якими ОСОБА_1 з 26 травня 2009 року працювала на посаді заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку закінченням строку дії контракту саме з посади викладача іноземної мови, оскільки на цій посаді вона працювала за контрактом, строк дії якого закінчився 31 серпня 2018 року.
При цьому трудова книжка ОСОБА_1 не містить запису про її звільнення з посади заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи, щодо цієї посади трудовий договір був укладений безстроково, а тому його не могло бути припинено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відсутні докази звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не довела підстави позову, а саме те, що її було звільнено з посади заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" з 01 вересня 2018 року. Зобов`язано КВНЗ "Бердичівський медичний коледж"виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) з 01 вересня 2018 року по день постановлення рішення 29 червня 2022 року включно. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" в дохід держави судовий збір у сумі 4 204 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" та ОСОБА_1 були укладені строкові трудові договори (контракти), строк дії останнього до 31 серпня 2018 року, за якими ОСОБА_1 з 05 жовтня 2004 року працювала викладачем іноземної мови.
Враховуючи положення трудового законодавства та доводи позивачки, вона обіймала за сумісництвом посаду викладача іноземної мови і посаду заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи, щодо якої між сторонами було укладено безстроковий трудовий договір. Отже, правових підстав для звільнення позивачки з роботи з посади заступника директора за закінченням строку дії договору не було.
Оскільки позивачка уклала контракт про проходження військової служби у Збройних силах України під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тому вона, як військовослужбовець, користується пільгами, передбаченими положеннями статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частин третьої, четвертої статті 119 КЗпП України. У зв`язку з цим звільнення позивачки з роботи було проведено з порушенням положень статті 119 КЗпП України, унаслідок чого відповідно до статті 235 КЗпП України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме за період з дня звільнення і по день ухвалення судового рішення. Разом з тим, з урахуванням меж заявлених позивачкою вимог, слід зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Передчасною є вимога позивачки про зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки про поновлення на роботі до винесення відповідного наказу про поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_1 судові рішення у касаційному порядку не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 274/1515/19 з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не вирішив питання незаконності звільнення позивачки, так як у резолютивній частині судового рішення про це не зазначено. Відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачка працювала на посаді заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи за безстроковим трудовим договором. Суди дійшли висновку про те, що між позивачкою та закладом виникли безстрокові трудові відносини за вказаною посадою виключно на підстави пояснень ОСОБА_1 та того, що вона працює за сумісництвом.
Апеляційним судом не зазначено, яке саме порушення положень законодавства було допущено відповідачем, як роботодавцем, при звільненні позивачки, оскільки суд, по-перше, послався на незаконність звільнення у зв`язку з укладенням безстрокового трудового договору, а, по-друге, у зв`язку з проходженням позивачкою військової служби.
Крім того, положення частини третьої статті 119 КЗпП України не поширюються на спірні правовідносини, оскільки між сторонами припинилися трудові правовідносини у зв`язку з закінченням строку трудового договору.
Доводи особи, яка подала відзив
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Звільнення позивачки відбулося під час проходження військової служби, тобто з порушенням положень статті 119 КЗпП України щодо заборони розірвання трудового договору з військовослужбовцем, тому апеляційний суд дійшов вірного висновку про її поновлення на роботі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що на підставі наказу від 04 жовтня 2004 року № 72"О" ОСОБА_1 прийнято на роботу до Бердичівського медичного коледжу на посаду штатного викладача по предмету іноземна мова з 05 жовтня 2004 року (а.с. 38, т. 1), про що зроблено запис № 3 до трудової книжки (а.с. 9, т. 1).
Зі змісту вищевказаного наказу Бердичівського медичного коледжу вбачається, що між сторонами було укладено контракт від 05 жовтня 2004 року № 145, який неодноразово продовжувався, у тому числі до 31 серпня 2018 року (а.с. 65, т. 1).
Наказом Бердичівського медичного коледжу від 26 травня 2009 року № 43"р" ОСОБА_1, викладача іноземної мови, призначено на посаду заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи з 26 травня 2009 року (а.с. 4, т. 2).
Рішенням Житомирської обласної ради від 12 червня 2013 року № 908 назву Бердичівського медичного коледжу змінено на КВНЗ "Бердичівський медичний коледж", що також підтверджується записом № 6 у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 9, т. 1).
Наказом виконуючого обов`язки директора КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" від 31 травня 2018 року № 85"р" припинено дію контракту з 31 серпня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 (а.с. 77-78, т. 1). Позивачка ознайомлена з цим наказом відповідача, що підтверджується її підписом у ньому.