Постанова
Іменем України
07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 303/742/20
провадження № 61-21270св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна.
Позов мотивувала тим, що з 27 липня 2000 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2017 року розірвано.
За період шлюбу вони спільно побудували житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 235,80 кв. м, житловою площею 72,60 кв. м, у тому числі підвал - 80,30 кв. м, балкон - 4,70 кв. м та лоджія 3,80 кв. м.
Технічний паспорт на цей будинок було виготовлено 01 березня 2003 року, а 28 квітня 2008 року рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області за № 115 "Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів та затвердження актів прийняття в експлуатацію об`єктів індивідуального будівництва" було затверджено акт прийняття в експлуатацію вказаного житлового будинку.
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане Управлінням міського господарства м. Мукачево Закарпатської області від 24 листопада 2008 року, вказаний житловий будинок зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 .
Зазначала, що спірний будинок будувався за час перебування сторін у шлюбі, за спільні кошти, згоди з приводу поділу якого вони не дійшли. Тому, позивач просила суд:
- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати право власності ОСОБА_1 на житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати право власності ОСОБА_2 на житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року у складі судді Гутій О. В у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач не довела факт будівництва спірного нерухомого майна за час шлюбу, оскільки земельна ділянка відповідачу була виділена до укладення шлюбу з позивачем та будівництво на ній спірного житлового будинку було розпочато відповідачем теж до укладення шлюбу і навіть, якщо його завершення відбулося вже після укладення шлюбу, то позивач не довела свою участь у спільних з відповідачем трудових та фінансових затратах у добудові об`єкта, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділу. Сам факт реєстрації 24 листопада 2008 року відповідачем права власності на спірний будинок за доведеності його побудови частково до укладення шлюбу з позивачем не дає суду підстав уважати, що це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2020 року скасовано.
Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 235,80 кв. м, житловою площею 72,60 кв. м, у тому числі підвал - 80,30 кв. м, балкон - 4,70 кв. м та лоджія 3,80 кв. м.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано право власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 235,80 кв. м, житловою площею 72,60 кв. м, у тому числі підвал - 80,30 кв. м, балкон - 4,70 кв. м та лоджія 3,80 кв. м.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано право власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 235,80 кв. м, житловою площею 72,60 кв. м, у тому числі підвал - 80,30 кв. м, балкон - 4,70 кв. м та лоджія 3,80 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 061,00 грн та 5 500,00 грн за надання правової допомоги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розпочате відповідачем ОСОБА_2 до укладення шлюбу з позивачем ОСОБА_1 будівництво спірного будинку завершено, здано в експлуатацію та здійснено державну реєстрацію під час перебування сторін у шлюбі, а тому вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів щодо будівництва спірного нерухомого майна за кошти, які належали відповідачу особисто. Спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2, який заперечує його належність до спільної сумісної власності подружжя і сторони не домовилися про порядок поділу цього майна, тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати спірний житловий будинок об`єктом спільної сумісної власності подружжя і в порядку поділу цього нерухомого майна визнати за сторонами право власності за кожним на частину вказаного будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
26 квітня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 22 лютого 2021 року у справі № 756/2527/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що на день укладення шлюбу спірний будинок був побудований повністю та виключно за кошти відповідача. Висновок оцінювача ОСОБА_3 від 15 січня 2020 року, яким оцінена ринкова вартість двоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_1, загальною площею 235,80 кв. м, не має відношення до предмета позову - будинку загальною площею 155,50 кв. м, що побудований відповідачем та право власності на який зареєстровано на відповідача.
У період шлюбу відбувся факт здачі в експлуатацію будинку, що було здійснено виключно з метою отримання правовстановлюючих документів.
Доводи інших учасників справи
У травні 2022 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2000 року, який рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2017 року розірвано. Зазначене рішення суду набрало законної сили (т. 1 а. с. 10, 19).
Згідно із рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 15 жовтня 1997 року "Про надання земельних ділянок під індивідуальне будівництво" на підставі письмової згоди ОСОБА_4 дозволено переоформити технічну документацію на будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 (рішення виконкому № 140 від 17 липня 1991 року) на відповідача ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 79).
Відповідно до акта відводу земельної ділянки від 18 жовтня 1997 року відповідачу ОСОБА_2 відведена в натурі земельна ділянка площею 600 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 80).
18 жовтня 1997 року управління архітектури та містобудування м. Мукачево надало відповідачу ОСОБА_2 дозвіл № 2 на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку на підставі генерального плану, затвердженого головним архітектором міста, договору на право забудови зі строком закінчення цих робіт до 18 жовтня 2001 року (т. 1 а. с. 81-83).
01 березня 2003 року КП "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на ім`я відповідача ОСОБА_2 виготовило технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому зазначено рік будівництва 2001 (т. 1 а. с. 14-16).
Згідно із довідкою, яка видана Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ОСОБА_2 04 березня 2003 року за № 774, будинковолодіння, яке розташоване на АДРЕСА_1, в інвентаризаційній справі є незареєстрованим (т. 1 а. с. 84).
23 листопада 2007 року ОСОБА_2 на підставі рішення 16-ї сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради від 03 листопада 2007 року № 362 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0646 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за кадастровим номером 2110400000:01:013:0049 (т. 1 а. с. 161, 161А).
Згідно з архітектурно-технічним паспортом об`єкта архітектури, затвердженим відділом архітектури та містобудування Мукачівського міськвиконкому наказом від 29 травня 2008 року № 19, будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 є завершеним (т. 1 а. с. 17).
Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 22 квітня 2008 року № 115 "Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів та затвердження актів прийняття в експлуатацію об`єктів індивідуального будівництва", за заявами громадян, затверджені акти прийняття в експлуатацію об`єктів індивідуального будівництва, зокрема, будинок із житловою площею 72,60 кв. м, загальною площею 155,50 кв. м, крім того підвал площею 80,30 кв. м, балкон площею 4,70 кв. м, лоджія - 3,80 кв. м, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 13).
На підставі зазначеного рішення управлінням міського господарства м. Мукачево 24 листопада 2008 року відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (т. 1 а. с. 11).
Згідно висновку про вартість житлового будинку, виготовленого оцінювачем ОСОБА_3, встановлено, що станом на 15 січня 2020 року ринкова вартість житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 235,80 кв. м, в тому числі підвал площею 80,30 кв. м, житловою площею 72,60 кв. м, становить 2 389 361,00 грн (т. 1 а. с. 22).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.