Постанова
Іменем України
03 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 759/6072/21
провадження № 61-12372св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову вказала, що з серпня 2016 року до липня 2020 року проживала разом з відповідачем без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син, ОСОБА_3, який проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, проте питання щодо постійного місяця проживання дитини сторони не урегулювали.
Оскільки протягом тривалого часу вона створювала усі необхідні умови для проживання, розвитку, навчання й відпочинку дитини, вважала, що доцільно визначити місце проживання малолітнього сина разом з нею.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що проживання малолітньої дитини разом з матір`ю буде відповідати інтересам дитини. Водночас суд виходив із наявності правових підстав для проведення заочного розгляду справи, врахувавши, що відповідач повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився і про причини неявки суд не повідомив.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року скасовано заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_3, не повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Відповідач не надав належних доказів в обґрунтування заперечень проти доводів позовної заяви, не довів відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю, а відтак, враховувавши інтереси дитини, суд вважав за необхідне задовольнити позов та визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Апеляційний суд врахував, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, не виявляв бажання, щоб дитина проживала разом із ним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 07 липня 2021 року у справі № 363/4879/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 387/379/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 591/3505/17, від 27 травня 2020 року у справі № 511/2786/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не дослідив матеріальне становище позивача, не встановив чи має вона достатній рівень доходу для матеріального забезпечення дитини усім необхідним для її нормального життя та розвитку та не врахував, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови суду позивач разом із дитиною перебували на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Водночас вказані обставини не були враховані у висновку служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації. Суд апеляційної інстанції обмежився формальним підходом до розгляду цієї справи, без належного встановлення всіх обставин справи та дослідження доказів.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У січні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
На обґрунтування доводів відзиву позивач вказала, що суд апеляційної інстанції досліджував лист Державної прикордонної служби України від 18 листопада 2021 року, з якого вбачається, що 07 жовтня 2021 року разом із сином виїхала на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим, що підтверджено записом судового засідання від 03 листопада 2022 року. Однак ці події мали місце після ухвалення рішення судом першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно витребовувати докази, зокрема і щодо майнового стану позивача, а тому доводи відповідача з цього приводу є такими, що не ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства. Посилання відповідача на те, що суд апеляційної інстанції установив обставини справи на підставі недопустимих доказів є необґрунтованими. Таким чином, відповідач не довів наявність передбачених частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції правильно врахував інтереси дитини, яка проживає в атмосфері любові, турботи, і захисту, і визначив його місце проживання з матір`ю.
Наведені заявником постанови Верховного Суду не свідчать про неправильне застосування судом норм права, оскільки ухвалені у справах з різними фактичними обставинами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З серпня 2016 року до липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом у цивільному шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син, ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 фактично проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1/3 частка цієї квартири належить ОСОБА_1 (а. с. 16).
28 квітня 2021 року представниками Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, головними спеціалістами Хомутенко Ю. М. та Дударевою О. І., було складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 37).
При обстеженні умов проживання встановлено, що умови проживання є задовільними, квартира складається з 2 кімнат, у квартирі є всі необхідні меблі та побутова техніка, квартира чиста та охайна. Для малолітнього ОСОБА_3 є ліжко, шафа для особистих речей, стіл, дитячі іграшки. Стосунки в сім`ї доброзичливі.
ОСОБА_1 працює та має самостійний дохід.
Відповідно до довідки № 06 від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року по теперішній час працює на посаді викладача кафедри управління комерційною діяльністю залізниць Державного університету інфраструктури та технологій (а. с. 18).
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (а. с. 19-20).
Відповідно до характеристики вихованця групи "Зірочка" НВК ЗНЗ "Європейська школа "Михаїл" I-III ступенів ясла-садок, ОСОБА_3 відвідує дитячий садок з 01 вересня 2020 року. Хлопчик доброзичливий, відкритий, охоче грає з дітками, підпорядковується правилам гри, активний в ігровій діяльності. Розвиток мови добрий, думки виражає зв`язно, чітко. В дитячий садок дитину щоденно приводить мама. Договір про надання послуг складено на матір, ОСОБА_1 (а. с. 17).
Відповідно до висновку Святошинської районної адміністрації від 04 червня 2021 року № 107-40/3224 орган опіки та піклування, врахувавши рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.