Постанова
Іменем України
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 205/3340/18
провадження № 61-235св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельниченка Віталія Миколайовича на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Мовчан Д. В. від 06 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокурором встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра квартири
АДРЕСА_1 . Зокрема, 22 лютого 2018 року державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району на підставі свідоцтва про право власності від 04 березня 1993 року, виданого виконкомом міської ради народних депутатів, зареєстрував право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру. Разом з тим, як зазначає прокурор, таке свідоцтво на ім`я ОСОБА_2 не видавалось та останній у зазначеній квартирі ніколи не проживав і не набував законного права претендувати на цю квартиру. 16 березня 2018 року за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гойняк Г. В., ОСОБА_2 як особа, яка не мала права відчужувати спірну квартиру, подарував її ОСОБА_1 .
Посилаючись на викладене, прокурор просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 06 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади
м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що спірне майно вибуло з власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міськради поза волею власника, тому наявні підстави для повернення цього майна шляхом його витребування від чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та залишити позов прокурора без розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що прокурор не мав відповідних повноважень на представлення інтересів Дніпровської міської ради. Суди не звернули уваги на те, що матеріали справи не містять доказів належності спірної квартири на праві власності Дніпровської міської ради.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
24 березня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом належно обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, підтвердив неналежне, на його переконання, здійснення захисту інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, яка не вжила заходів щодо подання позову.
У квітні 2022 року від Дніпровської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міська рада просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок АДРЕСА_2, до складу якого увійшла квартира АДРЕСА_3, на підставі рішення Ленінського виконкому
від 08 вересня 1989 року № 486 зареєстровано за місцевою Радою, про що видане реєстраційне посвідчення від 21 грудня 1989 року (а. с. 15, т. 1).
22 лютого 2018 року державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Т. Г. на підставі свідоцтва про право власності від 04 березня 1993 року, виданого виконкомом міської ради народних депутатів за №б/н, зареєстрував право приватної власності за ОСОБА_2 на вказану вище квартиру.
Відповідно до наданої Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на запит прокурора відповіді, станом на 14 травня 2018 року інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири
АДРЕСА_1 є відсутньою, а відповідне свідоцтво про право власності на квартиру органом приватизації не видавалось (а. с. 11, т. 1).
Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщені (будинку) осіб від 10 січня 2018 року, у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак всі вони померли, що підтверджується актовими записами про смерть (а. с. 21-22, т. 1) та були зняті з реєстрації місця проживання 22 січня 2018 року відділом формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, як померлі особи. Право власності на цю квартиру зазначені особи не оформляли.
16 березня 2018 року ОСОБА_2 подарував спірну квартиру за договором дарування ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша
статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті
319 ЦК України власнику належить, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 згаданого Закону).
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
У статті 330 ЦК України закріплено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати власне майно із чужого незаконного володіння.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
При цьому за змістом частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388
ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило
у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 згаданого Закону).
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Дніпровська міська рада як представницький орган територіальної громади м. Дніпра, якому ця громада делегувала повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в її інтересах, повинна діяти виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, а відтак воля територіальної громади як власника об`єкта права комунальної власності може бути виражена лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.
Судами установлено, що Дніпровська міська рада не вчиняла дій щодо розпорядження спірним нерухомим майном у спосіб, передбачений законом, шляхом ухвалення відповідного рішення на сесії міської ради, що свідчить про те, що квартира
АДРЕСА_1 вибула з власності Дніпровської міської ради поза волею власника, а тому суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для витребування вказаного майна.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати судові рішення, які внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.