Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 464/661/22
провадження № 61-9956св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду
м. Львова від 11 травня 2022 року у складі судді Чорної С. З. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 рокуу складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" (далі - КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр")
про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення
від роботи, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 липня 2020 року вона працює логопедом кабінету спеціалізованої амбулаторної програми для психічно хворих клініки психічного здоров`я дітей, підлітків та молоді КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр". 24 січня 2022 року керівництвом КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" її було ознайомлено з повідомленням від 24 січня 2022 року № 17 про те, що до 26 січня 2022 року вона має надати документи про вакцинацію від "COVID-19", чи документи про абсолютні протипоказання до такої вакцинації. У цьому самому повідомленні
її попередили, що у разі ненадання запитуваних документів, 31 січня
2022 року вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
31 січня 2022 року наказом директора КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" № 36-к її було відсторонено від роботи з 31 січня 2022 року на час відсутності щеплення проти "COVID-19" без збереження заробітної плати.
Позивачка вважала, що зазначений наказ роботодавця про відсторонення
її від роботи є незаконним, оскільки згідно з чинним законодавством вакцинація в Україні від "COVID-19" є добровільною і не входить до переліку обов`язкових. Зазначала, що оспорюваний наказ суперечить законодавству України, порушує положення Конституції України в частині її прав і свобод.
З 31 січня 2022 року вона відсторонена від роботи і обмежена у праві
на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, а тому
у відповідача виникає заборгованість по виплаті їй середнього заробітку за весь час незаконного відсторонення.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ директора КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" від 31 січня 2022 року № 36-к про відсторонення її від роботи за посадою логопеда кабінету спеціалізованої амбулаторної програми для психічно хворих клініки психічного здоров`я дітей, підлітків та молоді;
- зобов`язати КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" поновити її на роботі шляхом допуску до роботи на посаді логопеда кабінету спеціалізованої амбулаторної програми для психічно хворих клініки психічного здоров`я дітей, підлітків та молоді;
- стягнути з КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 31 січня 2022 року по день фактичного розрахунку, виходячи з її середньоденної заробітної плати, яка становить 825,30 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка,
як працівник КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр", підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби "COVID-19", спричиненої коронавірусом "SARS-CoV-2", однак відмовилася від щеплення та не надала документів щодо медичних протипоказань та застережень до проведення
їй профілактичного щеплення. Тому роботодавець для забезпечення безпеки інших працівників спеціалізованого закладу правомірно видав наказ про її відсторонення від роботи на підставі статті 46 КЗпП України, статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України)
від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину
та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби "COVID-19", спричиненої коронавірусом "SARS-CoV-2".
Короткий постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року - без змін. (зазначена у постанові апеляційного суду інша дата рішення районного суду може бути виправлена у порядку, передбаченому ЦПК України)
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд
також зазначив, що роботодавець, у особі директора КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби "COVID-19" та
для забезпечення безпеки інших працівників спеціалізованого закладу
з урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", підпунктів 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, якими на керівників покладено обов`язок забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти "COVID-19" яких визначена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, правомірно прийняв рішення
про відсторонення з 31 січня 2022 року від роботи логопеда кабінету спеціалізованої амбулаторної програми для психічно хворих клініки психічного здоров`я дітей, підлітків та молоді КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" ОСОБА_1., а тому оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, відповідає вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Апеляційний суд зазначив, що держава, встановивши працівникам визначених закладів, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби "COVID-19", заборону працювати, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всього колективу працівників таких закладів, а також осіб, яких такі заклади обслуговують, тому право ОСОБА_1 на працю тимчасово обмежене з огляду
на суспільні інтереси, оскільки вона не вакцинувалася проти гострої респіраторної хвороби "COVID-19", яке у цьому випадку для неї є обов`язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для вакцинації.
Обов`язкова вакцинація - це втрачання у права та свободи людини, однак таке втрачання є виправданим і не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно є законним, переслідувало легітимну мету та було необхідним в демократичному суспільстві.
З огляду на викладене, керівник спеціалізованого закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки всіх працівників закладу,
а також осіб, яких спеціалізований заклад обслуговує, діяв у межах своїх повноважень і відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ України від 04 жовтня
2021 року № 2153, статті 46 КЗпП України, а відтак, правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.
Оскільки позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від робити задоволенню не підлягає, а тому
у задоволенні решти вимог, які є похідними, а саме про допуск до роботи й стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, апеляційним судом відмовлено.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада
2022 року у задоволенні заяви КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу
допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, суд виходив із недоведеності відповідачем понесення ним таких судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати
й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 серпня
2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Сихівського районного суду м. Львова.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 рокупризначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що відповідачем не надано жодних доказів про те, що вона відмовилася або ухилялася від проходження обов`язкового щеплення. З часу повідомлення про обов`язковість вакцинації до моменту відсторонення від роботи у неї не було достатньо розумного часу для проходження у належному порядку процедури вакцинації, у тому числі і для проходження медичного огляду перед вакцинацією.
Щеплення проти хвороби "COVID-19" не передбачено ні Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", ні Календарем профілактичних щеплень в Україні. Суди попередніх інстанцій невірно застосували положення статті 12 вказаного Закону, які передбачають, що відсторонення від роботи має відбуватися у порядку, встановленому законом, проте постанови Кабінету Міністрів України, на які послалися суди, законом не є і не може його підмінювати.
Оспорюваний наказ про відсторонення її від роботи суперечить законодавству України, порушує положення Конституцію України в частині
її прав і свобод. З 31 січня 2022 року вона відсторонена від роботи
і обмежена у праві на працю, що включає можливість заробляти собі на життя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" - Лемик Р. Я. - на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідно до наказу МОЗ України
від 04 жовтня 2021 року № 2153 працівники медичних закладів підлягають обов`язковій вакцинації проти "COVID-19", позивачка була попереджена про відсторонення від роботи у випадку непроведення обов`язкової вакцинації. Зазначені вимоги позивачка не виконала та не надала у визначений
у повідомлені строк підтвердження щодо наявності протипоказань до вакцинації, у зв`язку з чим КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" було вимушене відсторонити ОСОБА_1
від роботи відповідно до діючого законодавства. При цьому право позивачки на працю не порушене, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивачки тимчасове, воно є правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я інших працівників спеціалізованого закладу та осіб, які обслуговуються у закладі, зокрема, дітей.
06 березня 2023 року та 03 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 на відзив та уточнення до відзиву відповідача. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Отже, подані до Верховного Суду письмові пояснення ОСОБА_1 на відзив та уточнення до відзиву відповідача підлягають залишенню без розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20).
16 березня 2023 року до Верховного Суду надійшли уточнення до відзиву представника КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" - Лемик Р. Я. - на касаційну скаргу ОСОБА_1
03 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" - Лемик Р. Я. про зменшення розміру витрат позивачки на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
03 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційне провадження у вищевказаній справі та роз`яснив учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу до 02 грудня 2022 року. 29 листопада 2022 року до Верховного Суду надіслано відзив представника КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" - Лемик Р. Я. Проте для подання уточнення до відзиву поза межами визначного строку не було підстав, так як учасники справи обмежені процесуальними строками, передбаченими ЦПК України.
Отже, підстав для не застосовування положень частин першої та другої статті 126 ЦПК України немає (постанова Великої Палати Верховного
Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, провадження
№ 12-86гс20).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 липня 2020 року ОСОБА_1 працює логопедом кабінету спеціалізованої амбулаторної програми для психічно хворих клініки психічного здоров`я дітей, підлітків та молоді у КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр".
Відповідно до повідомлення директора КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Синюти А. від 24 січня 2022 року № 17 ОСОБА_1 ознайомлено про те, що вона до 24 січня 2022 року має надати документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від "COVID-19", включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від "COVID-19" однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами вакцини (зелений сертифікат), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також може надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 № 595. Повідомлено, що у разі ненадання одного із зазначених документів до 26 січня 2022 року - 31 січня 2022 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі
статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
28 січня 2022 року ОСОБА_1 надіслала директору КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" Синюті А. заперечення на вищевказане повідомлення роботодавця від 24 січня
2022 року № 17, зі змісту якого вбачається, що вона не погоджується із вимогами керівництва медичного центру.
31 січня 2022 року наказом директора КНП ЛОР "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр" № 36-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 31 січня 2022 року на час відсутності щеплення проти "COVID-19" без збереження заробітної плати.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (Рішення
від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані
у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ
та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів
та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних
та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови
або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт