Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 387/1117/21
провадження № 61-9571 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: виробничий підрозділ служби вагонного господарства "Ремонтне вагонне депо Помічна" регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2022 року у складі судді Майстера І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Дуковського О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виробничого підрозділу служби вагонного господарства "Ремонтне вагонне депо Помічна" регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця"), АТ "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу (розпорядження) від 18 лютого 2014 року № 48-ОС вона була прийнята на роботу з 18 лютого 2014 року у господарсько-транспортний цех бригадиром (звільнений) 6 розряду відокремленого структурного підрозділу ремонтного вагонного депо Помічна.
23 листопада 2021 року ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" було вручено їй повідомлення № 30 про обов`язкове профілактичне щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, в якому зазначено, що вона може надати: документ, який підтверджує отримання нею повного курсу вакцинації, чи одну двудозну вакцину від COVID-19; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат вакцинації; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. Також у повідомленні вказано про те, що, якщо до 09 грудня 2021 року вона не надасть жодного із зазначених документів, то 09 грудня 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі положень статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
09 грудня 2021 року наказом ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" № ВЧДР-4-04/583 її відсторонено від роботи. Зазначений наказ мотивований, у тому числі, положеннями статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".
Позивач вважала вищевказаний наказ про її відсторонення незаконним та протиправним, оскільки вакцинація від респіраторної хвороби COVID-19 не включена до Календаря профілактичних щеплень в Україні, тому у роботодавця відсутні правові підстави для примушування її робити вказане щеплення.
Відсторонення від роботи без збереження заробітної плати суперечить положенням Конституції України щодо її прав на працю та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № ВЧДР-4-04/583 "Про відсторонення від роботи працівників, які не пройшли обов`язкову вакцинацію" щодо її відсторонення від роботи та стягнути з АТ "Українська залізниця" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 09 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ виробничого підрозділу служби вагонного господарства "Ремонтне вагонне депо Помічна" регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № ВЧДР-4-04/583 "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1". Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 09 грудня 2021 року до дня ухвалення судового рішення, у розмірі 18 896,90 грн, з утриманням із цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 908,00 грн. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь держави 908,00 грн судового збору. Рішення у частині присудження виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" не доведено правомірності відсторонення позивачки від роботи, у тому числі, наявності встановлених законодавством підстав для відсторонення. Не доведено належними та допустимими доказами факту відмови чи ухилення ОСОБА_1 від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, а також не дотримано встановленого статтею 7, частиною другою статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивачки від роботи та не дотримано встановленого законодавством строку (періоду), на який працівника може бути відсторонено до проходження обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 (за відсутності протипоказань), а саме, лише на період встановленого Кабінетом Міністрів України карантину.
Оскаржуваний наказ ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" про відсторонення позивачки не містить формулювання підстав для відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Суд не може виходити за межі змісту оскаржуваного наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, посилаючись на доводи відповідача щодо недотримання позивачкою законодавства про вакцинацію, так як до оскаржуваного наказу ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" включено лише додаток, як підстава для його видачі, а саме лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 29 листопада 2021 року, що не підтверджує факту ухилення позивачки від вакцинації.
Оскільки у порушення положень статті 46 КЗпП України ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця", як роботодавець з власної ініціативи без законних правових підстав відсторонив ОСОБА_1, як працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, то на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме за період з 09 грудня 2021 року та до дня набрання чинності відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380 "Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153". Отже, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 серпня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що підставою для відсторонення позивачки був наказ ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № ВЧДР-4-04/583, в якому не зазначено передбачених законом підстав для відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Відсутні докази ухилення чи відмови позивачки від вакцинації. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оспорюваний наказ ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № ВЧДР-4-04/583 не відповідає положенням трудового законодавства, оскільки не містить формулювання підстав для відсторонення працівника, а лише посилання на положення нормативно-правових актів, тому є протиправним, унаслідок чого на користь позивачки вірно стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 387/1117/21 з Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця", АТ "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до АТ "Укрзалізниця" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця", АТ "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" мотивована тим, що позивачка за своєю посадою є працівником, який підпадає під дію положень закону щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. На час видачі оспорюваного наказу про відсторонення позивача відповідач мав обов`язок щодо відсторонення працівників, які відмовляються, чи ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 і не мають абсолютних протипоказань до проведення таких профілактичних щеплень, з огляду на встановлений карантин. Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" не передбачає право вибору роботодавця щодо відсторонення чи не відсторонення працівника з огляду на кількість його контактів з іншими людьми. Таким чином, відповідач на час видачі оспорюваного наказу мав визначений законом обов`язок щодо відсторонення від роботи працівників, які ухиляються від проведення обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.
Позивачкою не надано документів, які б підтверджували здійснення щеплення, або наявності абсолютних протипоказань щодо таких щеплень, тому оспорюваний наказ видано з дотриманням положень законодавства.
Вимогами закону не передбачено примусової вакцинації, а у разі відсутності відповідної вакцинації законом передбачено відсторонення працівників від роботи без виплати заробітної плати. Отже, відповідачем при винесенні оспорюваного наказу про відсторонення позивачки від роботи не було допущено порушення її конституційних прав.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до наказу (розпорядження) від 18 лютого 2014 року № 48-ОС ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 18 лютого 2014 року у господарсько-транспортний цех бригадиром (звільнений) 6 розряду відокремленого структурного підрозділу ремонтного вагонного депо Помічна.
23 листопада 2021 року ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" було вручено ОСОБА_1 повідомлення № 30 про обов`язкове профілактичне щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, в якому зазначено, що вона може надати: документ, який підтверджує отримання нею повного курсу вакцинації, чи одну двудозну вакцину від COVID-19; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат вакцинації; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. У повідомленні вказано про те, що, якщо до 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 не надасть жодного із зазначених документів, то 09 грудня 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі положень статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
09 грудня 2021 року наказом ВПСВГ "Ремонтне вагонне депо Помічна" РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" № ВЧДР-4-04/583 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення, наказано відстороненому працівнику після здійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або отримання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації письмово повідомити керівництво підрозділу. На час відсторонення нарахування заробітної плати (середньомісячного заробітку) не здійснювати. Зазначений наказ мотивований, у тому числі, положеннями статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням". Підставою наказу зазначено: лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 29 листопада 2021 року (а.с. 16).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають зміні щодо мотивів часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (Рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України,декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.