Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 760/25132/18
провадження № 61-6179 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
представника відповідача - адвокат Лінник Микола Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лінника Миколи Анатолійовича, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махай Л. Д., Кравець В. А. від 01 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило суд: стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2013 року № 50007879 у розмірі 1 650 235,12 грн, із розрахунку: залишок непогашеної частини кредиту у розмірі 554 022,04 грн; 10 % річних за час прострочення сплати залишку кредиту в розмірі 187 760,35 грн; 9,9 % за користування кредитними коштами в розмірі 193 187,49 грн; заборгованість за неоплаченими виставленими рахунками за повернення кредиту та сплати процентів сумі 159 659,40 грн; 10 % за порушення терміну оплати виставлених рахунків за повернення кредиту та сплати процентів в сумі 32 269,67 грн; інфляційні втрати за період порушення терміну оплати виставлених рахунків за повернення кредиту та сплати процентів в сумі 38 376,41 грн; компенсація понесених витрат (пункт 8.5. договору) у розмірі 5 400,00 грн; 3 % річних за час прострочення відшкодування витрат (пункт 8.5. договору) у розмірі 520,05 грн; втрати від інфляції за час прострочення відшкодування витрат (пункт 8.5. договору) у розмірі 1 987,16 грн; штраф та пеня в розмірі 2 148,36 грн (згідно з рахунків № № 00244705, 00246102, 00251106); штраф за несвоєчасне повернення кредиту 20 % від суми залишку кредиту на дату вимоги в розмірі
155 226,24 грн. Розрахунок здійснено станом на 06 вересня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14 березня 2013 року між товариством та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50007879,
а також підписано невід`ємні додатки до договору - Загальні умови кредитування та графік погашення кредиту. Відповідно до пункту 1.1. Загальних умов товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит
у сумі, визначеній у кредитному договорі, у кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін.
Товариство вказувало, що згідно з умовами кредитного договору, які містяться в розділі "Основні умови Кредиту", товариство надало, а відповідач отримав кредит у розмірі 242 720,11 грн, що складало еквівалент
29 851,20 доларів США, цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки VW модель Tiguan, кузов НОМЕР_1,
об`єм двигуна 1968 куб. см., рік випуску 2013.
06 березня 2014 року між товариством та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 50007879. Відповідно до умов додаткової угоди товариство надало, а відповідач отримав додатковий кредит у розмірі 69 927,97 грн, що складало еквівалент 7 238,92 доларів США, цільове призначення додаткового кредиту: сплата страхових платежів відповідно до договору страхування від 22 березня 2013 року № 245002/4098/0001297.
Позивач зазначав, що за умовами договору усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до пункту 1.3. Загальних умов кредитування. При цьому термін кредитування, відповідно до
пункту 1.4.2. Загальних умов, погоджений сторонами в графіку погашення кредиту, яким передбачено повернення кредиту частинами щомісячно на відповідну дату.
Відповідно до пунктів 3.2 та 3.2.1. Загальних умов передбачено право товариства достроково вимагати повернення кредиту та додаткового кредиту у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або плати за користування кредитом на строк більше ніж 1 (один) календарний місяць.
У зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем умов договору, товариством 18 березня 2015 року було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2013 року № 50007879, вимога відповідачем умисно не була отримана, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором не була погашена.
Ураховуючи вищевикладене, ТОВ "Порше Мобіліті" просило суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року
у складі судді Усатової І. А. у задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що з наданих позивачем копій рахунків-фактур вбачається, що відповідач регулярно сплачував платежі за кредитним договором. Суд, проаналізувавши надані позивачем розрахунки та вивчивши наданий відповідачем висновок експерта судово-економічної експертизи, дійшов висновку, що розмір щомісячного платежу, наведений у графіку погашення кредиту станом на дату укладення договору про внесення змін/додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 50007879, не враховує частину ціни автомобіля, що вже сплачена позичальником, а надані позивачем розрахунки заборгованості не підтверджуються документально. Висновком експерта підтверджено переплату за кредитом станом на 01 січня 2015 року
у розмірі 835,65 доларів США.
Крім того, судом не прийнято до уваги доводи позивача про те, що судовий експерт не мав права керуватися Законом України "Про кредитні спілки", Методикою проведення судово-бухгалтерських (економічних) експертиз з деяких питань фінансово-господарської діяльності комерційних банків, Методикою вирішення судово-економічною експертизою питань, які виникають у справах щодо порушень у діяльності комерційних банків, оскільки правильності розрахунків, зазначених у вищевказаному висновку, не спростував, повторну експертизу провести позивач не просив. Експертний висновок не містить посилань на вказаний закон та методичні рекомендації.
У звʼязку з відмовою у позові через необгрунтованість позовних вимог суд не застосував положення закону про позовну давність, про яке просив відповідач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги
ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за період з лютого по березень 2015 року зі сплати процентів в розмірі
18 436,44 грн, залишок суми кредиту в розмірі 554 022,04 грн та штраф
у розмірі 20 % від суми кредиту в розмірі 155 226,24 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" судовий збір
у розмірі 27 290,03 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наданий ОСОБА_1 експертний висновок судово-економічної експертизи не спростовує залишок суми кредиту у розмірі 554 022,04 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами.
Суд зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість ОСОБА_1 по виставленим рахункам за період з лютого
по березень 2015 року (до дострокової вимоги) з платежів в повернення кредиту (у тому числі додаткового кредиту) та сплати процентів у розмірі
20 584,80 грн. Однак, суд не може вийти за межі вимог, заявлених позивачем, так як в прохальній частині апеляційної скарги ТОВ "Порше Мобіліті" просило стягнути заборгованість по виставленим рахункам за період з лютого по березень 2015 року (до вимоги) з платежів в повернення кредиту (у тому числі додаткового кредиту) та сплати процентів у розмірі 18 436,44 грн.
Апеляційний суд вказав, що сторони передбачили в договорі розрахунок розміру штрафу від суми кредиту з урахуванням його прив`язки до еквіваленту у іноземній валюті станом на день формування вимоги, тому стягнення штрафу у розмірі 20 % від суми кредиту згідно з пунктом 8.2. Загальних умов кредитування у розмірі 155 226,24 грн є доведеним.
Суд зазначив, що ТОВ "Порше Мобіліті" не пропущено строк звернення до суду (позовна давність) з вказаним позовом, так як товариство про неможливість реалізації свого права (тобто порушення права) на звернення стягнення на предмет застави дізналося 13 квітня 2016 року, тобто з моменту, коли суд апеляційної інстанції своїм судовим рішенням залишив в силі рішення суду першої інстанції від 24 грудня 2015 року у справі № 755/14446/15 про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису
від 20 червня 2015 року таким, що не підлягає виконанню. Указане рішення апеляційної інстанції 28 грудня 2016 року залишено без змін судом касаційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лінник М. А., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лінника М. А., про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
№ 760/25132/18 із Солом`янського районного суду м. Києва, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лінника М. А., про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення задоволено, зупинено постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року до закінчення її перегляду
у касаційному порядку та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 554/9126/20 (провадження № 61-13760 сво 21).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лінника М. А., мотивована тим, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених: у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження
№ 14-10 цс 18), де зроблено висновок про те, що "якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу, тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу"; у постановах Верховного Суду України
від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251 цс 16, від 02 грудня 2016 року
у справі № 6-1707 цс 15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996 цс 16,
від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900 цс 16, в яких зроблено висновок, що "за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (частина п`ята статті 261 ЦК України)"; у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі
№ 468/1495/18-ц, провадження № 61-16807 св 19, де зроблено висновок про те, що після спливу тридцяти календарних днів з дня отримання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на повне дострокове повернення всієї суми кредиту та інших нарахувань за кредитним договором і саме з вказаного часу мас відраховуватись загальний трирічний строк позовної давності.
Вказує, що суд апеляційної інстанції з`ясував розмір заборгованості за кредитним договором на підставі недопустимих доказів (за відсутності розрахунку заборгованості), посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 20 листопада 2019 року у справі № 761/22099/16-ц; від 19 березня 2020 року у справі № 359/4206/16-ц; від 17 червня 2020 року
у справі № 136/1187/16-ц; від 15 липня 2020 року у справі № 514/259/16-ц,
в яких зроблено висновок про те, що відсутність розрахунку заборгованості є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу
статті 1050 ЦК України та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення штрафу за порушення пункту 8.3 Загальних умов кредитування у розмірі 155 226,24 грн, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладеного у постановах: від 03 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц; від 19 березня 2020 року у справі № 359/4206/16-ц.
При цьому, зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібраних доказів, при розрахунку заборгованості не надав оцінки висновку судово-економічної експертизи, а взяв до уваги лише виписку
по рахунку, рахунки-фактури, надані позивачем.
Апеляційний суд неправомірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відповідно до пункту 8.2 Загальних умов кредитування штраф у розмірі 155 226,24 грн - 20 % від суми кредиту, оскільки розраховано штраф не від суми виданого кредиту, яка зазначена в кредитному договору -
242 720,11 грн, а від суми 776 131,20 грн, що взагалі не узгоджується з умовами кредитного договору. При цьому, суд апеляційної інстанціїне тільки необґрунтовано стягнув штраф у розмірі 155 226,24 грн, а ще й не застосував до вказаних позовних вимог строк позовної давності в один рік за заявою представника відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності, що була заявлена в суді першої інстанції.
Зазначає, що штраф було нараховано позивачем 18 березня 2015 року, однак з позовом ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося у вересні 2018 року з пропуском строку позовної давності, тому суд апеляційної інстанції помилково вказав, що перебіг позовної давності почався саме з моменту коли судовим рішенням, що набрало законної сили (13 квітня 2016 року), встановлено, що виконавчий напис, яким банк задовольнив свої кредиторські вимоги, визнано таким,
що не підлягає виконанню. Судом апеляційної інстанції не було досліджено та вказано в судовому рішенні, яка сума заборгованості за кредитом була вказана в цьому виконавчому написі від 20 червня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 839 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, що належить відповідачу, що було визнано таким, що не підлягає виконанню, в якому взагалі не було зазначено про штраф у розмірі 155 226,24 грн.
Також вказує, що суд апеляційної інстанції помилково стягнув із відповідача судовий збір, так як відповідно до посвідчення від 25 червня 2002 року
№ НОМЕР_2 він є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" він відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ТОВ "Порше Мобіліті" на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, судом досліджено всі надані докази у сукупності та правильно встановлено обставини у справі, тому оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Просить касаційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з
ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 березня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50007879 (т. 1, а. с. 20).
Положеннями вказаного договору передбачено: сума кредиту - 242 720,11 грн, еквівалент суми кредиту в доларах США - 29 851,20; строк кредиту -
60 місяців; курс для обчислення - 8,1310 грн/долар США, курс філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь; процентна ставка - 9,90%, змінна ставка відповідно до
пункту 2.3 загальних умов кредитування; разова комісія за надання кредиту - 2,50% від суми кредиту; цільове призначення кредиту - на придбання автомобіля марки VW модель Tiguan, кузов НОМЕР_1, об`єм двигуна 1968 куб. см., рік випуску 2013; ціна автомобіля відповідно до договору з дилером в еквіваленті - 37 314,00 доларів США; перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в еквіваленті 7 462,80 доларів США; спосіб надання кредиту - перерахування на рахунок № НОМЕР_3 у банку "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, одержувач - ТОВ "Автосоюз"; призначення платежу: "За придбання автомобіля".
Додатком до кредитного договору № 50007879 є Загальні умови кредитування (далі - Умови), які підписані ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 21-31).
Додатком до кредитного договору є договір купівлі-продажу автомобіля
від 18 березня 2013 року № 376148, укладений між ТОВ "Автосоюз" та ОСОБА_1, предметом якого є зобов`язання продавця передати у власність покупцю автомобіль, модель, марка, комплектація якого вказана в специфікації, а зобов`язанням покупця є прийняття та оплата зазначеного автомобіля. Загальна ціна автомобіля, відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору № 376148, складає 303 401,00 грн, у тому числі ПДВ 50 566,83 грн,
що дорівнює на дату підписання 37 314,00 доларів США (т. 1, а. с. 41-43).
26 березня 2013 року між сторонами кредитного договору № 50007879 укладено договір застави транспортного засобу № 50007879, предметом якого є застава майна - автомобіля марки VW модель Tiguan, кузов НОМЕР_1, об`єм двигуна 1968 куб. см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_4, позичальником з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 50007879 (т. 1, а. с. 46-51).
Також між сторонами кредитного договору № 50007879 укладено договір про внесення змін/додаткова угода № 1 до кредитного договору № 50007879
від 06 березня 2014 року, предметом якої є прийняття компанією зобов`язань надання позичальнику додаткової суми в сумі еквіваленту 7 238,92 доларів США в українських гривнях, а позичальник прийняття на себе зобов`язання прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є його невід`ємними частинами, та додаткової угоди
(т. 1, а. с. 55-58).
Сторони встановили, що на дату укладення додаткової угоди еквівалент суми додаткового кредиту у іноземній валюті, прийнятий для сторін, дорівнює
69 927,97 грн, цільове призначення додаткового кредиту наведено в пункті 1.2 додаткової угоди № 1 - сплата страхових платежів відповідно до договору страхування № 245002/4098/0001297 від 22 березня 2013 року, укладеного між позичальником із страховою компанією ПрАТ "УНІКА", на виконання умов кредитного договору № 50007879.
09 липня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 50007879, предметом якої є внесення змін до укладеного кредитного договору № 50007879 в частині внесення змін до строку кредитування - 84 місяці; внесення відповідних змін до графіка погашення кредиту; внесення змін до договору застави транспортного засобу
(т. 1, а. с. 59-63).
15 липня 2014 року між сторонами кредитного договору № 50007879 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору застави транспортного засобу від 26 березня 2013 року, яким визначено, зокрема, зміна строку користування кредитом за кредитним договором № 50007879 - 84 місяці
(т. 1, а. с. 66-67).
З наданих ТОВ "Порше Мобіліті" копій рахунків-фактур, позивач на виконання умов договору, щомісяця надсилав на адресу ОСОБА_1 рахунок-фактуру, для сплати останнім чергових платежів за умовами договору
(т. 1, а. с. 68-113).
18 березня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" надіслав ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) № 50007879 про дострокове повернення кредиту у повному обсязі та сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі
738 833,08 грн, з яких: 554 022,04 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 27 436,44 грн - несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу); 2 148,36 грн - штрафні санкції відповідно до пункту 8.3 Договору; 155 226,24 грн - штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20% від суми кредиту. Вказана вимога надсилалася на адресу ОСОБА_1, вказану в договорі, що підтверджується копією конверта з відміткою про повернення за терміном зберігання
(т. 1, а. с. 114-115).
20 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняком А. М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 839, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль
VW Tiguan, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості
(т. 1, а. с. 117).
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним кредитного договору та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року
у справі № 760/10225/15-ц позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року у справі № 760/10225/15-ц залишено без змін рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 березня
2016 року, яким скасовано рішення Солом`янського районного суду м. Києва
від 28 січня 2016 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 121-134).
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року у справі № 755/14446/15-ц залишено без змін ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено (т. 1, а. с. 196-204).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказував, що отримав від ТОВ "Порше Мобіліті" досудову вимогу 03червня 2015 року про дострокове повернення кредиту,а з позовом ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося у вересні 2018 року зі спливом строку позовної давності,тому просив суд застосувати строк позовної давності (т. 1, а. с. 163-171).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування останніх