Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 545/510/20
провадження № 61-994св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - виконавчий комітет Київської районної у місті Полтаві ради як орган опіки та піклування,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в складі колегії суддів Карпушина Г. Л., Абрамова П. С., Кузнєцової О. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
Позов мотивував тим, що з 05 вересня 2009 року перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають спільних дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначав, що сімейні відносини між сторонами не склалися й фактично припинилися, зберегти шлюб неможливо. Оскільки діти проживають разом з ним та знаходяться на його утриманні, вважав, що після розірвання шлюбу місце проживання дітей належить визначити разом з батьком, що відповідатиме їх інтересам.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким розірвати укладений між сторонами шлюб та визначити місце проживання дітей за адресою батька: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, відібрання малолітніх дітей, визначення їх місця проживання та стягнення аліментів.
Позов мотивувала тим, що через постійні сварки з чоловіком, фізичне та психологічне насильство з його боку у присутності дітей вона була вимушена в лютому 2020 року залишити дітей з батьком та переїхати проживати до будинку своїх батьків. З того часу відповідач перешкоджає їй у спілкуванні з дітьми та налаштовує їх проти неї. Вважала, що для забезпечення найкращих інтересів дітей вони повинні проживати з матір?ю.
ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб, відібрати дітей від батька та визначити їх місце проживання з матір?ю за адресою: АДРЕСА_2, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року:
первісний позов задоволено;
розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 05 вересня 2009 року та зареєстрований у Щербанівській сільській раді Полтавського району Полтавської області за актовим записом №130;
визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ;
у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторони в судовому засіданні підтримали вимоги про розірвання шлюбу та вважають за неможливе його збереження, то подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам.
Суд зазначив, що рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому при вирішенні цього спору в першу чергу захисту підлягають інтереси дітей, а вже тільки потім права батьків.
Суд установив, що кожен із батьків має позитивну характеристику, стабільний дохід та задовільну житлово-побутову матеріальну базу, що свідчить про наявність у них можливості для забезпечення належних умов для проживання й виховання малолітніх дітей.
Урахувавши вік дітей, їхню прихильність до батька, виходячи з якнайкращих інтересів дітей щодо їхнього фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку у ситуації, яка склалась між батьками, суд зробив висновок, що місце проживання малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід визначити з батьком - ОСОБА_1 .
При цьому суд прийняв до уваги висновок Органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області №01-29/123 від 18 січня 2021 року, згідно з яким цей орган уважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком, а також висновок судової психологічної експертизи від 29 червня 2021 року, за змістом якого діти бажають проживати з батьком, а передача дітей на виховання матері, яку вони на момент дослідження відкидають, може мати серйозний психотравмуючий вплив.
Суд також заслухав думку старшої дитини сторін (доньки ОСОБА_3 ), яка в судовому засіданні пояснила, що після того, як мати пішла з сім`ї взимку 2020 року, вони разом з братом залишились проживати з батьком, який піклується про них, і вона надалі бажає проживати з ним.
Аргументи відповідачки про те, що діти не можуть бути розлучені з матір`ю, суд відхилив, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі N 402/428/16-ц відступила від указаного висновку.
Оскільки суд зробив висновок про задоволення первісного позову, в задоволенні вимог зустрічного позову суд відмовив.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено:
рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог сторін про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів скасовано;
ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком відмовлено;
в іншій частині рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог за первісним позовом залишено без змін;
зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено;
визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір?ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати прийняття постанови (22 грудня 2022 року) і до досягнення дітьми повноліття.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Колегія суддів зазначила, що суд має враховувати думку дітей щодо суті спору, проте таке врахування має відбуватися системно із з`ясуванням фактичних обставин справи та дослідженням доказів у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків.
Апеляційний суд зазначив, що у висновку судової експертизи, на який послався суд першої інстанції, зазначено про наявність ознак психологічного індукування дітей з боку батька, оскільки наведені ними приклади агресивного ставлення матері до них частково відповідають тим звинуваченням, які пред?являє до їх матері сам позивач, а негативні спогади дітей про поведінку матері з великою ймовірністю не могли бути повністю самостійними в силу віку дітей та давністю подій. У документі також окреслено вірогідний висновок про те, що бажання дітей проживати разом з батьком може суперечити їх істинним інтересам, а також указано про схильність ОСОБА_1 до винесення міжособистісних конфліктів зі сфери подружніх відносин в дитячо-батьківську взаємодію.
Тому апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_1 свідомо здійснює психологічне індукування та вплив на своїх дітей у власних інтересах, маючи на меті у такий спосіб обмежити їх спілкування з матір?ю, у зв`язку з чим визначення місця проживання дітей виключно на основі їх бажання може суперечити їх істинним інтересам.
Колегія суддів прийняла до уваги, що 02 липня 2020 року з батьком дітей була проведена бесіда про наслідки психологічного травмування дітей, які перебувають в ситуації розлучення і про негативний вплив конфліктних відносин між батьками на формування психіки дитини; надано рекомендації налагодити зв`язок з мамою. Проте, ОСОБА_1 не вчинив жодних дій щодо налагодження зв`язку дітей з матір`ю, а навпаки, постійно перешкоджає ОСОБА_2 у побаченні з дітьми. В свою чергу, ОСОБА_2 постійно вчиняла дії щодо побачення з дітьми, зверталася до органів поліції з приводу наявності перешкод у спілкуванні з дітьми, а також до органів опіки та піклування про встановлення порядку спілкування з дітьми, отже не втратила інтерес до своїх дітей. За висновком суду матеріали справи не містять доказів щодо негативного впливу ОСОБА_2 на дітей.
Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визначаючи місце проживання дітей разом з батьком, та не встановив відсутність виняткових обставин, які є підставою для розлучення дітей із матір?ю. Суд апеляційної інстанції вважав за доцільне визначити місце проживання дітей разом із матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують особливої уваги, підтримки і любові обох батьків. На думку колегії суддів, за обставин, які склалися у сторін та їх дітей, найважливішим і найнеобхіднішим питанням, яке підлягає врахуванню, є психологічний і емоційний стан дітей, який підлягає покращенню шляхом налагодження відносин між дітьми та їх батьками. Зважаючи на свідоме перешкоджання та не сприяння позивачем у налагодженні зв?язку дітей з мамою, єдиним шляхом вирішення ситуації, яка склалася, за висновком апеляційного суду є визначення місця проживання дітей з матір`ю за обов`язкової умови активної участі батька у розвитку та вихованні дітей.
Апеляційний суд зазначив, що орган опіки та піклування при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей виходив лише з матеріально-побутових умов проживання дітей та характеризуючих даних батьків, що стало наслідком надання передчасного та належним чином не мотивованого висновку, який за таких обставин не має пріоритетного характеру при вирішенні спору.
Оскільки колегія суддів визначила місце проживання дітей з матір`ю, суд уважав наявними підстави для стягнення з батька дітей аліментів на їх утримання в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати прийняття судом вказаної постанови та до досягнення дітьми повноліття. Визначаючи період присудження аліментів, суд апеляційної інстанції врахував, що діти тривалий час проживали з батьком та повністю перебували на його утриманні, а тому вимога про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей, починаючи з дня пред?явлення ОСОБА_2 позову, є необґрунтованою.
Аргументи учасників справи
18 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просив її скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог зустрічного позову як прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
процес розгляду цієї справи триває майже три роки, протягом яких діти постійно проживають з батьком та знаходяться на його повному утриманні;
якщо мати не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дітей з батьком суперечитиме їх інтересам, а суд не встановив обставин, які б свідчили, що проживання дітей з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дітей, ніж їх залишення з батьком, то це є підставою для визначення місця проживання дітей з батьком;
необхідність визначення місця проживання дітей з батьком підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: актом обстеження житлово-побутових умов, довідкою-характеристикою, висновком органу опіки та піклування, висновком судово-психологічної експертизи, довідкою про стабільний дохід та показаннями свідків;
проживаючи з батьком, діти сформували сталі соціальні зв`язки, розірвання яких неодмінно призведе до психологічних травм у дітей;
висновки апеляційного суду про створення батьком дітей перешкод у спілкуванні матері з дітьми є помилковими, оскільки суд не врахував факт виконання позивачем постанови в справі № 545/510/20 та забезпечення ним явки дітей до приміщення дитячого психолога для зустрічі з матір`ю, однак поза приміщенням психолога мати взагалі не виявила будь-якого бажання спілкуватися зі своїми дітьми;
при задоволенні зустрічного позову апеляційний суд виходив виключно зі сприяння бажанню матері бачитися кожного дня з дітьми, проте не врахував психотравмуючий вплив, який таке спілкування матиме на дітей;
апеляційний суд не врахував думку старшої доньки сторін щодо бажання проживати з батьком.
У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та при вирішенні питання визначення місця проживання дітей виходив у першу чергу з інтересів самих дітей. Зазначає, що задоволення зустрічного позову не призведе до розірвання сталих соціальних зв`язків дітей, оскільки їх мати проживає в тому ж регіоні. Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відмовлено.
У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2023 року вказано, що прокурор як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року в справі № 204/8432/19, від 23 грудня 2019 року в справі № 552/4608/18, від 21 травня 2020 року в справі № 587/2134/17, від 16 листопада 2020 року в справі № 313/310/18, від 06 лютого 2019 року в справі № 127/15879/17-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 127/28537/18, від 27 листопада 2019 року в справі № 400/829/17.
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується позивачем у частині відмови в задоволенні позовних вимог первісного позову про визначення місця проживання дітей з батьком та в частині задоволення вимог зустрічної позовної заяви про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів. В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 05 вересня 2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент пред`явлення позову діти проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на його утриманні.
Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили з лютого 2020 року в зв`язку з постійними побутовими сварками та непорозуміннями.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від 27 травня 2020 року житлове приміщення відповідає санітарно-гігієнічним нормам; діти мають окремі кімнати, забезпечені дитячими речами вжитку та предметами побуту, створені належні умови для повноцінного догляду та всебічного виховання; на подвір`ї є місце для ігор(іграшки, альтанка, батут, велосипеди та ін.); між всіма членами родини доброзичливі та довірливі відносини, діти радісні, усміхнені, відкрито спілкуються з дорослими, із захопленням розповідають про відпочинок (поїздки) з татом.
Відповідно до довідки-характеристики Полтавського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 81 "Оленка" від 14 квітня 2020 року ОСОБА_6 відвідує групу "Дзвіночок" з вересня 2018 року; у січні, лютому 2020 року та до 13 березня 2020 року приводив в дошкільний заклад і забирав дитину саме батько, дитина була охайна та доглянута.
Згідно з характеристикою Полтавської гімназії № 13 ОСОБА_5 має хороший фізичний та розумовий розвиток, старанна, дисциплінована та працелюбна учениця; батько приділяє належну увагу доньці, підвозить до школи і забирає додому після закінчення уроків, відповідально ставиться до її виховання та навчання, систематично відвідує батьківські збори.
ОСОБА_1 працює оператором газорозподільної станції в Кременчуцькому ЛВУМГ ТОВ "Оператор ГТС", має постійний дохід, що підтверджується довідкою про доходи; за місцем проживання та з місця роботи характеризується позитивно.
ОСОБА_2 працює на посаді медичного реєстратора архіву Комунального підприємства "1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради", за місцем роботи характеризується позитивно та має стабільну заробітну плату.
Тому суди встановили, що кожен із батьків має позитивну характеристику, стабільний дохід та задовільні житлово-побутові характеристики, що свідчить про наявність у них можливості для забезпечення належних умов для проживання та виховання малолітніх дітей.