Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 159/7402/21
провадження № 61-7176 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області у складі судді Денисюк Т. В.
від 02 березня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К. від 27 червня
2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював техніком з підготовки технічної документації 1 категорії району контактної мережі Ковель виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція електропостачання", яке входить до складу регіональної філії "Львівська залізниця" та відповідно за структурою до АТ "Українська залізниця".
Наказом керівника виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція електропостачання" від 08 грудня 2021 №82/К він відсторонений від роботи
з 15 грудня 2021 року (по закінченню відпустки) без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, що є порушенням його конституційного права на працю.
Позивач вважав такі дії відповідача незаконними, посилаючись на те, що щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за змістом статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не є обов`язковим. Впровадження інших обов`язкових щеплень можливе лише у порядку, визначеному законом. Відповідний закон законодавчим органом не прийнятий. Крім того, встановлення обов`язкового профілактичного щеплення від
COVID-19, на його думку, є зміною істотних умов праці, про які відповідач зобов`язаний був повідомити за два місяці.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним наказ виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція електропостачання" від 08 грудня 2021 року №82/К про відсторонення від роботи;
- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи
з 15грудня 2021 року;
- стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 02 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказначальника виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція електропостачання"" регіональної філії "Львівська залізниця"
АТ "Українська залізниця" від 08 грудня 2021 року № 82/К про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді техніка з підготовки технічної документації І категорії району контактної мережі Ковель виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція електропостачання" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця".
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення у період з 15 грудня 2021 року до 02 березня 2022 року у розмірі 22 302,80 грн, з яких відрахувати податки і інші обов`язкові платежі. Допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення усієї суми середнього заробітку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2022 року змінено в частині визначення розміру середнього заробітку. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 21 445 грн середнього заробітку за час відсторонення у період з 15 грудня 2021 року до 28 лютого 2022 року.
У решті рішення районного суду залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач відноситься до категорії співробітників, які підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. При цьому, суд вказав, що право на вирішення питання щодо відсторонення від роботи працівника (винесення відповідного наказу), який було винесено 08 грудня
2021 року, не може виникнути раніше 09 грудня 2021 року, тобто раніше набрання чинності наказу Міністерство охорони здоров`явід 01 листопада
2021 року № 2393, яким введено обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників цього підприємства.
Суд вказав, що законодавство при регулюванні питання обов`язкового щеплення від COVID-19 не виключає працю невакцинованих працівників, оскільки передбачає можливість виконання роботи працівником, який має протипоказання до вакцинації, тому висновки відповідача про обов`язок керівників структурних підрозділів АТ "Українська залізниця" відсторонити від роботи саме з 09 грудня 2021 року усіх працівників, які не мають щеплення або довідки про протипоказання, є передчасним. При цьому, Міністерство охорони здоров`я не встановлювало для відповідача таких строків, а за приписами законодавства усі нормативні акти підлягають виконанню не раніше дня набрання ними чинності, тому для працівників АТ "Укрзалізниця" лише
з 09 грудня 2021 року могла бути розпочата процедура роз`яснення, проведення медичного огляду та отримання в розумний строк необхідних підтверджуючих документів щодо щеплення. Крім того, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення районного суду в частині стягнення середнього заробітку, вказав, що, визначаючи розмір середнього заробітку за час відсторонення від роботи, суд першої інстанції помилково урахував 2 дні - 1 і 2 березня 2022 року, так як відповідно до наказу
від 28 лютого 2022 року №32/к вбачається, що ОСОБА_1 приступив до роботи 01 березня 2022 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року АТ "Українська залізниця" звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення суду першої і апеляційної інстанції, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 159/7402/21 із Ковельського міськрайонного суду Волинської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022року справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року № 82/0/226-23 у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній з вагітністю та пологами, на підставі службових записок Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 20 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І.,
Коломієць Г. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно видання наказу про відсторонення працівника від роботи та введення його в дію, з урахуванням статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за № 1452/37074 "Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".
Вказує, що справа має виняткове значення для відповідача, оскільки має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково вказав, що відповідач, видавши оспорюваний наказ від 08 грудня 2021 року, здійснив закінчену дію - відсторонив позивача від роботи з 15 грудня 2021 року (по закінченню відпустки), оскільки оспорюваний наказ було видано 08 грудня 2021 року та введено в дію з 15 грудня 2021 року, тобто після набрання чинності (09 грудня 2021 року) наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада
2021 року № 2393.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, які ухвалені з дотриманням норм чинного законодавства та з дослідженням усіх доказів у справі, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював техніком з підготовки технічної документації 1 категорії району контактної мережі Ковель виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція електропостачання", яке входить до структури
АТ "Укрзалізниця"(а. с. 11-15).
26 листопада 2021 року відповідач направив ОСОБА_1 повідомлення про те, що працівники АТ "Української залізниці", як об`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, підлягають обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19.
У попередженні наведені відповідні нормативні акти, список пунктів щеплення, роз`яснено, що відмова або ухилення від профілактичного щеплення може бути підставою для відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року, вказано на необхідність пред`явити безпосередньо керівнику не пізніше 08 грудня
2021 року документи, які підтверджують вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами або висновок лікаря щодо наявності протипоказання.
ОСОБА_1 попередження отримав(а. с.16-18, 20).
Наказом начальника виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція електропостачання" від 08 грудня 2021 року №82/К прийнято рішення відсторонити ОСОБА_1 від роботи з 15 грудня 2021 року (по закінченню відпустки) на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Підстава наказу: лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 02 грудня 2021 року (а. с.19).
Зі змісту цього наказу вбачається, що його винесено на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04 жовтня 2021 року № 2153 зі змінами, внесеними наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393, пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду
щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
0З лютого 2020 року Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) ухвалив розпорядження № 93-р "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".