Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 495/10984/17
провадження № 61-1484св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури,
відповідачі: Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі судді Прийомової О. Ю., від 18 січня 2022 року та постановуОдеського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., від 27 грудня 2022 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У грудні 2017 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою 12 жовтня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1, 5244 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення готельного комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" строком на 25 років.
3. На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок із земель, наданих раніше у користування Департаменту ДАІ МВС України проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0471 га по АДРЕСА_2 .
4. Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2695 відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
5. У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32221446 щодо земельної ділянки площею 0,0471 га для індивідуального дачного будівництва за адресою:
АДРЕСА_2 .
6. На думку прокурора, ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, згідно з якою із земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка раніше перебувала у користуванні Департаменту ДАЇ МВС України, сформовано 17 окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка ОСОБА_1 .
7. Натомість, виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту ДАІ МВС України, було визначено як розміщення готельного комплексу, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала право розпорядитись виділеною земельною ділянкою відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим, має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
8. Посилаючись на зазначені обставини та на те, що вказані порушення спричиняють державі і територіальній громаді збитки, перешкоджають здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю та тягнуть нераціональне використання земель, прокурор просив суд:
- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради
від 29 грудня 2014 року № 2695 "Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою:
АДРЕСА_2";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32221446, щодо земельної ділянки, площею 0,0471 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181).
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2022 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази наявності в діях органу місцевого самоврядування порушень вимог земельного законодавства та законодавства у сфері містобудування при передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у порядку безоплатної приватизації та зміни цільового призначення земельної ділянки, переданої відповідачу.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2022 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 18 січня 2022 року залишено без змін.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна цільового призначення землі не відбулася, змінився вид використання землі в межах однієї категорії землі (землі рекреаційного призначення), що не вимагало розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження.
13. Затоківська селищна рада як власник спірної земельної ділянки мала право визначати вид її використання в межах категорії землі рекреаційного призначення. На підставі технічної документації щодо поділу земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:012:0181 була сформована з присвоєнням кадастрового номеру та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Лише після цього ця сформована та зареєстрована земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність. Генеральним планом смт. Затока (зі змінами від 16 березня 2015 року) спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення об`єктів стаціонарної рекреації, дачного будівництва.
14. Тому процедура переходу земельної ділянки площею 0,0471 га у власність ОСОБА_1 визнана правомірною, а рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2695 таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.
15. Також апеляційний суд звернув увагу, щовизнання незаконним рішення ради і свідоцтва про право власності є неналежним способом захисту, оскільки не несе належних правових наслідків. Вказаний спосіб захисту не спрямований на повернення земельної ділянки у комунальну власність, в зв`язку з тим, що на теперішній час земельна ділянка належить іншій особі ОСОБА_2 з 21 січня 2016 року. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. У січні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від18 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 27 грудня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 рокуу справі № 488/5027/14-ц,
від 15 травня 2019 рокуу справі № 522/7636/14-ц, від 11 вересня 2019 рокуу справі № 487/10132/14-ц, від29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня
2020 року у справі № 381/3165/17 та у постановах Верховного Суду
від 10 листопада 2021 року у справі№ 495/10983/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Прокурор стверджує, що недотримання встановленого порядку набуття права власності на землю з боку хоча б однієї із сторін є порушенням чинного земельного законодавства. Об`єкти дачного будівництва мають свої будівельно-технічні і цільові особливості, що відокремлюють їх від інших об`єктів рекреаційного будівництва (рекреаційних установ). Дачний будинок не є закладом (установою), а відноситься до об`єктів житлової нерухомості.
19. Враховуючи, що мало місце формування нової земельної ділянки
(з іншими межами, конфігурацією, площею і цільовим призначенням), для правомірного набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0, 0471 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0181, вимагалося виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
20. Також прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка площею
0, 0471 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0181, як складова частина земельної ділянки загальною площею 1, 5244 га, наданої раніше в користування Департаменту ДАІ МВС України, відповідно до генерального плану смт Затока відноситься до земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.
21. Касаційна скарга містить доводи про те, що прокурор не є власником спірної земельної ділянки, а тому звернувся до суду як самостійний позивач, оскільки визначив власника земельної ділянки відповідачем. Прокурор вважає, що у цій справі ним обрано належний спосіб захисту, а висновок апеляційного суду про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог статей 387, 388 ЦК України є помилковим. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що прокурор є самостійним позивачем та не є власником спірної земельної ділянки, що унеможливлює її витребування, оскільки з таким позовом має право звернутися до суду лише власник або титульний володілець майна, яким прокурор не є.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/10984/17.
23. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. 12 жовтня 2004 року між Затоківською селищною радою та Департаментом ДАІ МВС України укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5244 га терміном на 25 років для розміщення готельного комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1. 25 . Згідно з листом Департаменту ДАЇ МВС України № 4/9-1947 від 23 червня 2015 року, відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди від 20 листопада 2014 року земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, була передана власнику земельної ділянки - Затоківській селищній раді. Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 20 листопада 2014 року доданий до листа.
26. 29 грудня 2014 року Затоківською селищною радою прийнято рішення № 2695, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
27. У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1, виданого 14 січня 2015 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 107079557.
28. 21 січня 2016 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вказана вище земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
30. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
37. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
38. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді визначено положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру"
39. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 56 ЦПК України.